Олена Маляренко: на захист учителів в окупації

Якби ваше дитя загнали в школу в окупації, ви б хотіли, щоб її виховував російський учитель чи свій?

Олена Маляренко: на захист учителів в окупації

Автор: Олена Маляренко, письменниця.

Про швидкі суди та словесні розправи

Прогулялася по базі зрадників (Херсонщина) й обімліла: скільки знайомих людей...

Дехто не здивував – він завжди був за РФ й існування України сприймав як історичну помилку, до «виправлення» якої й докладає нині зусилля. Це категорія «чесний ворог».

Дехто неприємно вражає. Люди відверто «паслися» на щедрих до корупціонера ланах українських реформ, наживали статки, і от раптом неждан! Виявляється, вони були проти цього, а росія їх врятувала? Бррррр...

Дехто продався й ловить «кар'єрну можливість» чи відверто стучить та мародерить, як в 1933-39 рр. І тут нема коментів – мертве померти не може.

Дехто викликає подив, бо бути доброю феєю на купі лайна, м'яко кажучи, нелогічно. Але тим людям байдуже, де бути доброю феєю і жити, як живеться... Тупим, пардон, бути не заборониш. Жити в світі поні й добрих фей – недоречно, але не гріховно. То судити їх за «мєгапозітівку», як за зраду – те саме, що судити за використання виделки для риби для м'ясних страв.

Але є ті, на захист кого я б хотіла стати.

Це не тільки медики, листоноші, комунальники, продавці, рятувальники, сфера обслуговування тощо. Я б вступилася за деяких директорів закладів освіти, особливо шкіл і дитсадків, та за вчителів, викладачів, вихователів й бібліотекарів.

Просто пропоную пряму мову однієї людини, не з Херсона. Людини, якій вірю, і на її місці вчинила б так само:

«Я живу коло свого дитсадка, у якому проробила понад 10 років. Працювати на рф не збиралася. Категорично. З болем дивилася, як розграбовують по місту покинені заклади освіти – і місцеві мародери, бо поліції нема, і «нова влада», яка з майна трьох садочків збирає один, «образцово-показательный». І уже майже змирилася, що й мій садок, у мене на очах, спіткає така ж доля. І я буду бачити у вікно, як виносять, нищать, трощать...

І тут до мене пішли батьки. Кажуть, чи наш садок буде робить? Нам треба шукати роботу, нема де дітей пристроїти. Аж плачуть. Бідність страшна.

Думала, може, підпільний садок на дому зроблю?

А тут хтось дав мій номер «новій владі» . Наполегливо запросили на роботу. Не погрожували. Але натякнули, що краще погодитися. І я погодилася. Тепер я директор.

Обдзвонила колег. Хтось плювався від ненависті – зрадниця. А хтось каже: як добре, що зможемо якось пережити ці часи.

Працюємо. У нас харчують і дітей, і працівників. Люди не голодують, діточки ситі, батьки по заробітках бігають. І садок наш збережений, і дещо від знищення врятували.

Тиск страшний. І з боку «цих» – перевірками замучили, підозрілі – страшне, всюди їм вороги ввижаються , охорону висадили, кажуть, прослушка є. І з боку своїх, що виїхали, «прилітає», уже месенджер не відкриваю, чесно. Але ж я не для себе це зробила, мені є за що жити, я ж – для наших людей, для України.

Скажи, ти теж мене засуджуєш, Альон?»

Ні, кажу, не засуджую. Я б на твоєму місці вчинила так само. Бо Україна – не зірка в небі, а живі люди на своїй землі, і вони мають вижити. І те, що дітей виховуватиме не схиблена на триколорах і візіях про місії людина , а хтось свій, дає надію.

Але вибір твій непростий, тримайся...

Моєї співбесідниці поки нема в базах колаборантів. Але є інші. Приміром, учителі. І часто в обговореннях читаю: «нормальний вчитель піде на дистанційку, а не співпрацюватиме», «батьки-патріоти навчатимуть дитину онлайн, а не поведуть в руську школу».

Дорогі вумнікі, а ви знаєте, що інтернет в окупації – розкіш, яка є не в усіх?

А ви знаєте, що з деякими батьками у серпні поговорив «человек с ружьем» і наполегливо рекомендував вести дитину в школу, чи «будут приняты меры».

А якби ваше дитя загнали в таку школу, ви б хотіли, щоб її виховував «учитель года, Воронеж 2021» чи «Ростов 1980»? Чи все-таки херсонська, українська вчителька, своя?

Думаю, відповідь очевидна.

А взагалі... Один святий сказав: якщо пожалієш, то й не осудиш.

Не треба всім прощати все. Ніхто й не зобов'язує вас бути «добрєнькімі».

Але от просто пам'ятати, що вас ніхто не кликав у присяжні чи прокурорські – необхідно.

Займіться своїми справами й не спішіть із судами чужих доріг, не вдівши чужих чоботів. Життя має гумор і... одного дня подарує схожу ситуацію кожному самоназваному суддеві.

Я це точно знаю.

Не спішіть.

Оригінал

Освіта.ua
13.09.2022

Популярні блоги
Іван Осадчий: про оцінювання учнів 5 класів НУШ За пропонованим у Методичних рекомендаціях підходом неможливо виставити оцінки за семестр
М. Гриньова: виховуємо ще одне покоління, яке не читає Нашим учням треба давати медаль за відвагу, бо толерантно терплять усі хвороби нашої освітньої системи
І. Лікарчук: чиновники не уявляють життя без олімпіад Життя змінюється, формується абсолютно нова суспільна ментальність, а в батьків отих олімпіад – «скрєпи»
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Тарас
Пердаки підгорають - ВСУ йде в наступ. Буде розплата. Негайно потрібна стаття "Невіноватиє мі...."
Наталія
Мені колега також казала"математика вне палитики". Стала правою рукою директора колоборанта,тепер читає математику і РУССКИЙ ЯЗЫК ! А Ви ,нешановна,не думаєте,що завтра ця директорка садочка буде дітей шикувати у букву z? В нашому селі окупованого Мелітопольського району вже активно конкурси малюнків проводять "бідні вчителі",що "не мали змоги виїхати" з прапорами рашки і написами "Я гражданин России!".Позор "Освіті" за друк "роздумів"таких авторів,які виправдовують колоборантів.Довиправдовувались до 24 лютого!Досить!
гість
А якби ваше дитя загнали в таку школу, ви б хотіли, щоб її виховував «учитель года, Воронеж 2021» чи «Ростов 1980»? Чи все-таки херсонська, українська вчителька, своя? Дууже розумно. Бо "своя" краще буде втюхувати рашизм. Їй будуть діти більше довіряти. А не пішли б ви, нешановна, десь поза Уманню з вашою демагогією
SMart!
Незрозуміла стаття. Хочеться написати відповідь. Агов, освіта.ua, куди надсилати текст, щоб Ви опублікували і статтю з протилежною думкою від вчителів, які всупереч обставинам покинули пригріте місце і кинулись світ за очі?
учитель
Двойные стандарты! Так плакали родители, так просили, что не удержалась - стала директором садика. А где же прежняя заведующая? Ах, да - она же бессердечная, со своими дурацкими принципами идиотка. Отказалась от стабильной зарплаты и путевки в Кисловодск. Уважаемая писательница! Такими статьями - оправдываете преступников. не "предателей" - преступников!
Олена
Прощення запроданцям нема. Ніхто нікого силою не примушував. В Харківській області вчителі, колишні вже колеги самі погодились на співпрацю, звільнились з роботи, щоб влаштуватись до рашистів. Палили підручники шкільні, їздили в росію на курси, вихвалялись як їм добре. Не потрібно прикриватись любов*ю до дітей та турботою про них. Вони прекрасно знали,що роблять і повинні відповідати за свої діяння.
Хижня Ірина
Ніхто не береться судити, але досить подвоєних стандартів. Україна цією війною вже поплатилася за те, що махнула на колаборантів та таких "заради наших українців" у 2014. Маємо, врешті-решт, вже визначитися, якщо біле, то біле, якщо чорне, то чорне. Є суд, є процедура люстрації, отже й буде вирок.
Сергей Лимонов
Колаборантам немає прощення ! Зрадникам-суворе покарання! А то вже героїню зліпили з цієї директорки : годуємо працівників! Шлунок на першому місці!
Je suis...
Для Сергей Лимонов: "Не голодали вы, товарищ старший лейтенант. Не голодали..."
Сергей Лимонов
Je suis - шлунок-твій єдиний орган! Зрадники прощення нема! За кацапський кусень -продати совість і душу!
Вчитель
Сергей Лимонов- саме легше звинуватити, але легко звинуватити тоді, коли сам не був в окупації, не бачив кончених орків і тих страждань, які перенесли люди. Совість мені не дозволяє звинуватити цих людей, тому що я не був на їх місці, не відчував тих страждань, які перенесли ці громадяни України. Сил вам та Божого благословіння і дай нам мудрості не засуджувати, а зрозуміти вас.
Коментувати