А. Бутенко: вища освіта – це про ідентичність і патріотизм

Вища освіта має завдання навчити самостійно здобувати знання, осмислювати їх і продукувати нові ідеї

А. Бутенко: вища освіта – це про ідентичність і патріотизм

Автор: Андрій Бутенко, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Виховання розуму без виховання серця не є освітою взагалі
(Аристотель)

У червні 2022 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти звернулося до українських університетів із закликом звернути належну увагу на важливість гуманітарної складової вищої освіти при формуванні освітніх програм та навчальних планів, зокрема на необхідність посилення історико-культурного компоненту як обов’язкової складової вищої освіти.

Неочікувано в соціальних мережах вибухнула жвава дискусія, а точніше – відверте цькування університетів, що відгукнулися на цю ініціативу або поділилися своїми підходами до імплементації в освітній процес історичних, культурологічних, філософських компонентів.

На жаль, рівень дискусії в соціальних мережах не вражає ні культурою спілкування, ні рівнем аргументації. Але сам факт такої дивної дискусії спонукав мене розпочати власний блог, присвячений освіті.

Очевидно, необхідно сказати декілька слів про одвічну дискусію представників державницького і прагматичного підходів до складових змісту освіти.

Заклики відкинути гуманітарну складову освіти і приділяти увагу лише практикоорієнтованим знанням лунають і, очевидно, будуть лунати й надалі. Один з дописувачів FB під зверненням агентства написав, що вища освіта – це фахова освіта, і її завдання – дати фах.

Категорично з цим не погоджуюсь! Вища освіта має незрівнянно складніше завдання: спираючись на здобуте в загальноосвітній школі, навчити здобувачів вищої освіти самостійно отримувати знання, осмислювати їх, продукувати нові ідеї. Звичайно, це не скасовує необхідність формування тих компетентностей, що відповідають конкретній обраній ним спеціальності та дозволять реалізуватися у певній професії.

Чи не університет формує ту соціальну групу, яку ми називаємо інтелігенція? Чи не чекаємо ми від випускника університету розуміння політичної, соціальної складової життя? Чи не потрібні нам особистості, що будуть плекати демократичні цінності не в гаслах, а в повсякденному житті, будуть по-справжньому підтримувати ідеї людяності, гуманізму? Невже не очевидно, що «гарний фахівець» без здатності до розуміння процесів, аналітичного мислення страшніше за неука?

Програмісти, що щоденно програмують маршрут російських ракет на українські міста, можуть бути цілком фаховими, але не здатними зрозуміти наслідки своїх дій, або наскільки черствими та ненависними до інших народів, що радісно вбивають сотні людей одним натиском кнопки «Enter».

Ворожі психологи, соціологи, політологи, що десятиліттями ведуть інформаційну війну проти українців, зіштовхуючи їх в мовному, релігійному, територіальному питанні, вочевидь, розуміють що роблять!

То чи є вони носіями тих цінностей, що має формувати вища освіта – однозначно ні!

А наші співгромадяни, що чекають визволення від «нацистського режиму» і повторюють безглузді, алогічні тексти роспропаганди – носіями яких цінностей вони є?

А скільки просто байдужих до всього, не здатних до саморозвитку, що сповідують мантру «виробляй і споживай»...

Як освітянин і громадянин я переконаний: вища освіта – це не лише про здобуття професії чи підвищення власних шансів при працевлаштуванні, це набагато важливіший і складніший інститут розвинутого суспільства.

На підтримку цій тезі наведу думку Ярослава Пелікана: «Університет не виконає свого морального та інтелектуального обов'язку, якщо в героїчних намаганнях дати всім можливість покласти шмат хліба на стіл він почне ігнорувати фундаментальну аксіому, яка є біблійною у формулюванні, проте загальнолюдською по суті: людина живе не хлібом єдиним».

Повертаючись до згаданого звернення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, нагадаю читачам, що «…відповідно до частини 5 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту», вища освіта в Україні є сукупністю не лише «систематизованих знань, умінь i практичних навичок», а й «способів мислення, професійних, світоглядних i громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей».

Саме вивчення історії та культури власного народу в поєднанні з вивченням інших засадничих гуманітарних та соціальних наук формують громадянську ідентичність і патріотизм. Національне агентство акцентує увагу на необхідності посилення історико-культурного компоненту як обов’язкової складової вищої освіти.

Поважаючи академічну автономію кожного закладу, особливість та індивідуальність кожної освітньої програми, Національне агентство лише наголошує на важливості історичної та культурологічної складової під час реалізації освітніх програм.

Кожна освітня програма може підібрати зручний і ефективний метод для своїх здобувачів. Це можуть бути як окремі освітні компоненти, так і інтегровані курси, вибіркові освітні компоненти, тощо. Важливим є ефективне формування відповідних компетентностей.

У зверненні також наголошено, що у закладах вищої освіти такі дисципліни повинні «вивчатися на порівняно вищому рівні і в глобальному вимірі, аналізуючи закономірності, наслідки та значення історико-культурних явищ та процесів в Україні, вписуючи їх у європейський і світовий контекст. Вивчення історико-культурних процесів має забезпечувати такі програмні результати навчання, щоб здобувач вищої освіти був готовий самостійно визначати закономірності і аналізувати суспільні процеси, що відбувалися у минулому та відбуваються нині, розуміти їх зв'язки та проводити історичні паралелі».

Впевнений, що жанр блогу не дозволить дати відповіді на багато важливих і дискусійних питань, але я переконаний, що більшість українських університетів продовжить виконувати свою суспільну місію та знайдуть цікаві неординарні шляхи, щоб знання історії рідної країни, її героїв, допомогли оцінити культурні надбання великої нації, діяльність її науковців і митців, громадських діячів і освітян.

І жодні ворожі ІПСО не зможуть завадити становленню гармонійної системи української вищої освіти, яка б сприяла становленню не лише професіонала, а й громадянина, патріота та високоінтелектуальної особистості. 

Освіта.ua
12.09.2022

Популярні блоги
Іван Осадчий: про оцінювання учнів 5 класів НУШ За пропонованим у Методичних рекомендаціях підходом неможливо виставити оцінки за семестр
М. Гриньова: виховуємо ще одне покоління, яке не читає Нашим учням треба давати медаль за відвагу, бо толерантно терплять усі хвороби нашої освітньої системи
І. Лікарчук: чиновники не уявляють життя без олімпіад Життя змінюється, формується абсолютно нова суспільна ментальність, а в батьків отих олімпіад – «скрєпи»
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Пастухов Валерій
Ще, коли коли ми вчилися в 70- х в навчальних планах на інженерних спеціальностях була бесперервна ( тоб-то з 1 по 5 курс) бесперервна гуманітарна підготовка. По- перше, фахівець з вищою освітою просто повинен бути культурною людиною, бо, навіть "технарь" працює в колективі, спілкується з колегами і підлеглими, є керівником різного рівня. Але! Це не саме головне. Внутрішня культура, патріотизм, духовнісь - це категорії, які формують особистість. Я за історично-культурологічну складову в сучасних ОП. Бажано її робити вибірковою і ця база має бути різноманітною з широким охопленням історичних подій і елементів культури.
TCLA
Цілком погоджуюсь, що вища освіта повинна формувати інтелігента, патріотичну особистість, але не шляхом скорочення годин на вивчення фахових дисциплін. Кожний навчальний предмет має потенційні можливості для виховання свідомих патріотів, бо важливим є те, ХТО викладає конкретну дисципліну. Маємо приклад із Більченко, викладача філософії та культурології у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова, відверту сепаратистку та ще й (якщо вірити пресі) ворожого агента. Спочатку треба "профільтрувати" в універах "руськочелюсних" (особливо південь і схід України). На заняттях із будь-якого предмета можна використати національний аспект, наприклад, коротка репліка - віра в перемогу, подяка ЗСУ (має значення міміка, інтонація), вшанування загиблих героїв хвилиною мовчання тощо.
Ростислав
Заголовок має бути «Вища освіта в Україні - це про корупцію і некомпетентність». До речі, завдяки таким ось головам і міністрикам з патріотизму, котрі замість реальних дій по викоріненню радянських методів навчання - заводять собі блоги та дискутують о коментарях в фейсбуці. Краще посадіть якусь рослинку в кабінеті. Бо і так, як завжди в цій країні було при всіх режимах, на ваше місце незабаром прийде такий самий прихвостень влади, а так хоча б залишите рослинку після себе та хоча б чимось запам’ятаєтесь.