Тетяна Обухова: у французькій школі багато правил

Автор: Тетяна Обухова, доцент КПІ імені І. Сікорського.

Взагалі перша допомога, яку я отримала від Франції, була саме школа для дитини. Бо для них дитина в школі (і мама, яка має вільні руки) – то святе. І школа обов'язкова з 3 років.

Було питання щодо класу, бо за віком син мав іти в їх аналог першого класу, але управління освіти дозволило, зважаючи на ситуацію, зарахувати в аналог старшої групи садка (як він і ходив в Україні).

Директор школи нас зустріла в костюмі пінгвіна (бо в цей день був карнавал), і на цьому місці я зрозуміла, що все буде добре. Те, що дитина не знає французької, нікого не здивувало і не злякало, вони мають спеціальний адаптаційний клас на кожній паралелі (не для українців, а для дітей не французького походження взагалі).

У класі 25-27 дітей на двох дорослих (учителька + помічниця). Приміщення облаштоване, як клас, але є мезанін для ігор. Решта так само як у нас: туалет і роздягальня на вході.

Розпорядок дня теж приблизно схожий, як у нас у садках. Зранку заняття, прогулянка, тоді обід. Якісь дні музика і фізкультура. Раз на два тижні – відвідування бібліотеки.

Школа працює за системою, близькою до системи Монтессорі, тобто діти мають чималий вибір різноманітних занять і можуть їх вільно обирати. Є, звісно, і якісь обов'язкові заняття на кшталт прописів чи математики.

Їдальня в іншому приміщенні через дорогу (взагалі це окрема структура, яка окремо оплачується). Меню по повній французькій програмі: закуска, основна страва, сир, десерт. І з 3 років повний комплект сервірування, включно з ножем. На десерт буває, та-дам (тримайтеся, українські мами), – морозиво)). Взагалі меню таке, що мене б так годували!..

Післяобід бажаючі можуть полежати / подрімати в спортзалі на матах, але це не обов'язково і триває 30-40 хвилин

Школа працює з 8.20 до 16.30, крім середи і вихідних. ГПД зранку і ввечері та середу забезпечує «центр розваг» за окрему плату. Мені це все покриває мерія, як і їдальню, але ми користуємося тільки заняттями до обіду в середу.

З незвичного – дуже багато виходів за межі школи. Щотижня заняття на стадіоні на іншому кінці містечка. Щомісяця якась автобусна екскурсія (у такому випадку просять супроводжувати 2–3 батьків з класу). Це все насправді дуже безпечно організовано.

Перший тиждень вчителька трохи жалілася, що не слухається, скаче в приміщенні (можна тільки на вулиці). Але потроху ми то все проговорили і розібралися в правилах. Зараз претензій практично немає, зрідка якісь дрібниці.

Взагалі правил досить багато, але вони достатньо логічні і зрозумілі. І в межах цих правил діти вільні.

Сам «піддослідний» не те щоб в захваті, але за паркан зранку не чіпляється (як це деколи було в Києві), а робить «па-па» і жваво чимчикує у свій клас.

P.S. Ще один «шок-контент» – можна з соплями по коліно, кашлем і температурою до 38. Не можна з кон’юктивітом, рвотою, поносом, ну і температурою під 39.

Ніяких довідок від лікаря теж не треба, просто попередити, якщо дитини не буде, і виходити, якщо симптомів немає 24 години. Якщо хвороба супроводжується температурою – на другий день зробити домашній тест на Ковід.

Також треба робити тест, якщо хтось у класі захворів на Ковід (про це повідомляють на електронну пошту, і за цим листом можна отримати безкоштовний тест в аптеці).

Оригінал