І. Лікарчук: чому соромимося виховувати милосердя?

Про волонтерство в закладах освіти згадують лише в контексті підготовки до свята

І. Лікарчук: чому соромимося виховувати милосердя?

Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Перебирав книги в домашній бібліотеці й натрапив на зачитаний твір А. Гайдара «Тимур і його команда». Узяв до рук і не міг випустити…

Читаючи, думав про те, що в наших загальноосвітніх школах зараз називається «виховною роботою». Про показушно-розважальні флешмоби, пустопорожні лінійки, формальні виховні години, шароварщину та примітивізм. Над якими денно і нощно трудяться тисячі організаторів виховної роботи, класні керівники, методисти. Про сценарії, звіти, світлини в соцмережах. Про віршики, відосики вкупі з російською попсою та примітивним розумінням сутності національно-патріотичного виховання… 

І не можу зрозуміти, ЧОМУ з наших шкіл зникло те, що колись називалося тимурівським рухом. Коли учні допомагали старим і знедоленим, хворим і немічним. У селі і в місті. Удома і в закладах соціального забезпечення, на вулиці і в громадському транспорті. І чи не втратили ми, вигнавши тимурівський рух із шкіл, значно більше, ніж здобули? 

Упевнений, що втратили. Втратили формування в підлітків поваги і милосердя до інших, співчуття, жертовності і готовності допомогти ближньому. Втратили формування людяності готовності допомагати просто так, не очікуючи за це оплати…

Десь читав, що в освітній системі Ізраїлю практика волонтерства в старших класах (а тимурівська робота саме таким волонтерством і була) є обов’язковою складовою освітнього процесу. І там не соромляться організувати (і навіть зобов’язувати) всіх учнів на допомогу хворим і знедоленим, нещасним і слабким. Чи не тому, серед іншого, ця нація є сильною і згуртованою, у якій немає ейджизму і неповаги до іншого; де людина людині дійсно є другом, товаришем і братом? Але то там. У нас про волонтерство в закладах освіти якщо й згадують, то лише в контексті підготовки до свята або в період участі в масовій акції. Ото й маємо те, що маємо.

Чи не щодня проходжу повз ділянку, яку обробляє старенька жіночка. Очевидно, отримала її давненько; щось збудувати на ній не спромоглася, але якісь овочі від неї має. Інколи влітку бачу на тій ділянці інвалідний візок із чоловіком, котрий щось навіть намагається робити з тими бур’янами. Та жодного разу на ділянці не бачив учнів місцевої школи, тимурівців / волонтерів, які б допомогли стареньким… Чому це так?

Оригінал

Освіта.ua
07.12.2021

Популярні блоги
Олег Фасоля: на скільки ж зросла зарплата вчителя? Держава не може забезпечити рівень зарплати, який має відповідати статусу педагога в суспільстві
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Оптиміст
Ви, пане Ігоре, зачепили надважливу проблему - проблему виховання дітей з боку держави. Ця проблема нависає на усіма нами, "стукає у двері". Вже сьогодні суспільство потерпає від наслідків її невирішення. Власне наші діти сьогодні "кинуті" як з боку батьків (у більшості), так і боку держави (школа). За 30 років ми маємо вже нове покоління батьків, які зросли і виховалися у викривленому світі. Зрозуміло, що їх діти "підуть далі". Тож вирішення проблеми слід шукати у зміні (або хоч декларації) життєвих цінностей насамперед дорослого суспільства.
Scoda
Для Оптиміст: Лекарчук - настоящий комуняка! Маладэц!!
Maison
Не хамите Деду! Он на таких делах собаку съел.
Коментувати
Арина Родіонівна
Батькисос піднімають вой, коли дитина стілець після уроків підніме та на парту поставить, чи ганчірку у класі намочить, це експлуатація праці, а що вже казати, щоб дитина комусь щось допомогла...., деякі ще і в суд на вчителя подадуть, що заставляє
Vizavi
Закінчив СШ у 1975р. але якогось тимурівського руху у школі ніколи у нас не було,хоча твір Гайдара читав. Зате бачили декілька разів п’яного директора,що виходив з буфету недалеко від школи.А от збирання металолому та паперу,виступи до тодішніх св’ят з клятвами про любов до партії -це будь ласка. Виховувати у дітей милосердя до інших звичайно потрібно,але де воно у них візьметься коли його не виховали у наших батьків та у нас? Зараз вже й з дівчатами знайомляться по інтернету,дехто і коханням успішно так займається. Залишилося завісити вікна темними шторами,щоб і денне світло не проходило і буде повний спокій. А піццу привезуть на замовлення по телефону.
Петров
Для Vizavi: при чому тут директор, він же твій дядько!
Коментувати
Ружин, Петро
Шан. Пане Ігоре!! Соціалізм 80-х років 20 ст. - це взірець справедливого, високоморального суспільства. А праці та практика Сухомлинського, Шаталова, Макаренка, Лисенковоі, Захарченка- це взірець справжньоі педагогіки. Республіка Шкід, тимурівці- це висота виховання. Ми все зруйнували, віддали життя народу рухо- нацикам, які продали за срібляки краіну наглому капіталу, випустили джин жаднючоі приватноі власності, допустили до влади всіх , окрім украінців… Цій жадібній гидоті ніяка освіта і виховання не треба. Ім потрібні бовдури , примітивні механізми Нуш, ліквідаціі вузів, спортшкол, закриття шкіл …Трагедія.
399
З наших шкіл зникло те, що колись називалося тимурівським рухом тому, що до керівництва освітою дорвалися ті, які замінили виховну роботу і навчання показушно-розважальними флешмобами, пустопорожнмиі лінійками, формальними виховними годинами, шароварщиною та примітивізмом. Бо вони самі тупі як валянки. Вільгельм Отто фон Бісмарк писав: "Миром правит бездарность, опираясь на талант".Так було, є і буде.