М. Андрєєв: НАЗЯВО – залишити не можна ліквідувати

Представники НАЗЯВО чудово розуміли, що процес формування відбувся зі значними порушенням

М. Андрєєв: НАЗЯВО – залишити не можна ліквідувати

Автор: Микита Андрєєв, голова Громадської ради при МОН.

13 жовтня Верховний Суд задовольнив мою касаційну скаргу та виніс рішення, яким визнав незаконним проведений у 2018 році конкурс до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Це означає, що станом на сьогодні повноважного складу НАЗЯВО не існує. Рішення є остаточним, вже набрало чинності та оскарженню не підлягає.

Щоб зрозуміти причини мого звернення до суду, мотиви безпосередньо судового рішення і спрогнозувати майбутнє цієї інституції (і чи є воно взагалі), треба зробити декілька кроків назад і згадати історію.

До Революції Гідності існувала робоча група зі створення законопроекту «Про вищу освіту», що у 2014 році став Законом і зумовив створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Колеги, що були учасниками цього процесу, стверджують, що нинішній голова НАЗЯВО Квіт був активним учасником роботи над статтями, що регулюють діяльність цієї інституції. Тоді прописали, що НАЗЯВО формується шляхом прямих таємних виборів всередині спільнот основних стейкхолдерів системи вищої освіти.

Відповідно, у 2015 році, за прописаними в законодавстві поважним товариством правилами, відбулися вибори. Проте їх результати не сподобалися міністру освіти і науки, яким тоді був нинішній голова НАЗЯВО*. Він людина юридично освічена та демократична, тому для того щоб заблокувати роботу обраного складу НАЗЯВО, йому не потрібні були судові рішення. Навіщо ж суд людині, яка на власний погляд може об’єктивно встановити, що в обраному складі є хабарники і плагіатори? Тим більше, що поділ влади на судову, виконавчу та законодавчу, а також будь-які правила функціонування органів публічної влади – то для лекцій правничого факультету Могилянки, а не для реального життя. Проте чомусь не згадаю тоді заяв про те, що освітні програми не будуть акредитовані, а студенти не отримають дипломи.

Пізніше міністром освіти і науки стала Лілія Гриневич, а НАЗЯВО розпочало свою роботу і навіть почало ухвалювати перші рішення (було схвалено стратегію розвитку вищої освіти, погоджено перші освітні стандарти). Сергій Миронович пішов працювати радником до Президента України, парламентська більшість якого пізніше через прикінцеві положення до ЗУ «Про освіту» припинила повноваження дійсних членів НАЗЯВО і запровадила конкурсну процедуру відбору для наступного складу. Звичайно, це ніякий не збіг, а особиста ініціатива народних депутатів, які були дуже схвильовані діяльністю такого важливого для них агентства.

Було б дуже нерозумно робити все вищезазначене, щоб після цього не претендувати на місце очільника агентства. Так і сталося: Сергій Миронович набрав найбільший бал серед конкурсантів, хоча як саме підраховувались ці бали, хто з членів комісії який бал поставив, залишається загадкою й до сьогодні.

У конкурсі мене більш за все цікавив процес обрання представників здобувачів вищої освіти. Якщо обрання однієї людини за цієї квотою можна пояснити логікою і певними її досягненнями, то обрання людини іншої, яка зі значними проблемами могла зв’язати декілька слів і не мала жодного релевантного досвіду у сфері забезпечення якості вищої освіти, свідчило лише про одне. До складу обиралися люди, переважно лояльні до чинного на той момент керівництва МОН та до майбутнього очільника НАЗЯВО. Це підтверджувалося і процесом виборів з-поміж інших квот.

Принцип збалансованого галузевого представництва не був дотриманий при обранні членів за квотою здобувачів вищої освіти і роботодавців, що встановлено Верховним Судом як доконаний факт. Натомість застосування принципу галузевого представництва серед представників закладів вищої освіти та академій наук дозволило потрапити до НАЗЯВО декільком професійним та незалежним людям. Це в подальшому іноді утримувало керівництво агентства від низки ганебних рішень (зокрема, від встановлення ще більшої ціни за акредитаційні послуги).

Процес судового розгляду мого позову демонстрував наступне: представники НАЗЯВО чудово розуміли, що процес формування відбувся зі значними порушенням.

Саме тому всіма можливими методами було затягнуто розгляд справи (майже 3 роки), що дозволило агентству ухвалити сотні рішень, правомірність яких тепер може бути поставлена під сумнів, а також використати значні суми бюджетних та грантових коштів. Деякі члени НАЗЯВО банально уникали вручення судових повісток навіть за місцем роботи, що могло би виглядати дуже смішним, якби не було так сумно.

Саме тому замість фокусу на обґрунтуванні належності процедури виборів членів НАЗЯВО, під час розгляду вони лякали суддів наслідками визнання конкурсу протиправним. Ніби вся система вищої освіти завалиться, і українські дипломи ніхто ніде не визнає. Зі сторони це було схоже на терористів, які тримають заручників і застерігають правоохоронні органи від штурму. Деякі такі меседжі ми могли бачити в соцмережах і після ухвалення судового рішення.

Можу констатувати, що у цій справі я навіть не отримав гідного процесуального опонування зі сторони Конкурсної комісії, НАЗЯВО та його членів. Лише відводи суддям, уникнення вручення повісток, неявки у судові засідання тощо…

У цьому контексті я не здивований, чому одіозний Окружний адміністративний суд міста Києва став на захист агентства. І дуже тішусь проведеній судовій реформі, яка дозволила перезавантажити Верховний Суд. Це дало надію на те, що права навіть одного громадянина можуть бути захищені, і навіть тоді, коли проти нього працює уся державна машина.

Що далі? Найгіршим сценарієм буде відмова від НАЗЯВО як від органу, що відповідає за якість вищої освіти на національному рівні. Так, з НАЗЯВО зробили монополіста, працівники якого навіть не можуть бути піддані антикорупційному контролю, бо не є державними службовцями (ми пам’ятаємо невиконаний припис НАЗК з цього приводу). Так, буквально декілька людей зруйнували довіру до інституції і взагалі до системи управління освітою в нашій державі. Так, здається, що треба обрати менше зло і повернути функції з акредитації до Міністерства освіти і науки України.

Останнє буде великою помилкою. І дійсно, я боюсь, що Міністерство може скористатися ситуацією, яка склалася. І винні у цьому ніхто інші, як ті, хто у 2018 році у складі конкурсної комісії закладали фундамент такої кризи. Чомусь я досі не побачив публічного вибачення від жодного члена Конкурсної комісії та тодішнього керівництва МОН за протиправний конкурс.

Як і ви, я хотів би, щоб цей блог був про освітні стандарти і процедури акредитації, про європейську практику і українські кейси, про освітні програми, якими можна пишатися перед усім світом. Нехай це буде повчальний приклад того, як одна людина задля реалізації своїх амбіцій і задоволення свого власного его може заблокувати роботу органу, щоб пізніше його протиправно очолити та знищити до нього будь-яку довіру.

Переконаний, що треба зараз провести чесний прозорий конкурс до НАЗЯВО. Щоб громадськість могла бачити документи конкурсантів та бали, які виставляються їм від кожного члена комісії. Обрані члени не мають бути прислужниками ні Шкарлета, ні Квіта, ні Зеленського, ні будь-кого іншого. Це мають бути люди, яким довіряють освітяни, на яких врешті-решт і тримається вся система вищої освіти.

НАЗЯВО залишити, не можна ліквідувати.

*Як правильно нещодавно зазначив канадський представник в Україні в своєму фейсбук-пості, Сергій Квіт дійсно залишається очільником Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оскільки розпорядження КМУ від 13 лютого 2019 р. № 71-р все ще чинне. І я переконаний, що МОН зобов’язане виправити це найближчим часом.

Освіта.ua
19.10.2021

Популярні блоги
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
А. Утєвський
Нормативна база, що регулює діяльність закладів освіти, безпосередньо навчальний і науковий процеси, повністю розбалансована і створює ситуацію цугцванг. Кoжен крок вперед у гапрямку вдосконалення призводить до суттєвого відкидання назад.
СУМ
Для А. Утєвський: Ви праві, але Ви, мабуть, не чули, що це і є запорука успішного кризового менеджменту в освіті вже 30 років. Спочатку створюєш проблему (кризу); звісно, створюєш її для інших, а потім гарнесенько викарбовуєш собі ареол борця-рятівника із власноруч створеною проблемою :) :) Врятовані бовдури взахваті, дякують, аплодують, Ви на п’ядесталі! все в житті стало на свої місця, можна продувжувати по колу :)
Коментувати
Є.Гаєв
Браво, Микита Андрєєв! Проте, що Квіт С., що Шкарлет С. -- різниці принципової немає. Деякі подробиці -- тут https://www.facebook.com/groups/392515207841818
Oleg Smirnov
Доки на чолі міністерства буде плагіатор Шкарлет, а освітянському середовищу буде все одно, хто керує міністерством, - толку не буде ніякого.
СУМ
Для Oleg Smirnov: Ви, нажаль, праві, але вже 30 років, як немає жодної різниці, хто керує МОН, починаючи від партноменклатури КПРС В.Г.Креміня (= модернизована версія комунопартноменклатури перевдягнена в шаровари) і до Шкарлета, якість менеджерів приблизно однакова. Просто у кожного з них свій "вивих", у когось підступно-цинічний, номенклатурно-комуняцький, у когось проросійський (Табачник), у когось кланово-могилянський (Квіт, Новосад, Совсун), у когось бізнесово-кучменістанський (Шкарлет і компанія), але в середньому вони всі успішно зберігають тренд на системний занепад освіти й науки в Україні! Ми стаємо свідками цікавого суспільно-політичного явища, коли бюрократія знищує власну державу, з якої сама годується - поїдання держави і країни власними держслужбовцями. Це стосується не тільки освіти, але й армії, правоохоронних органів, вищих державних управлінців.
Коментувати
Vizavi
Читаю і очам не вірю.Щоб у воюючій державі, у такий важкий час поважні люди так поводилися.Скільки сил і енергії довелося витратити п.Андрєєву,щоб довести свою правоту, і це на виду у всіх освітян.І як після цього поважатимуть МОНУ, різні агентсва,коли чиновники так грубо ігнорують українське законодавство,а головне нічого не бояться,бо знають-кари їм за такі дії не буде.От тут,на мій погляд, і криється причина усіх наших бід. Доки відповідні інституції не будуть реагувати на такі неподобства-віз буде далі там.Безкарність породжує безвідповідальність і байдужість,саме тому ми плентаємося у хвості змін,хоча могли би вже давно бути на високих щаблях. А тепер потрібно подати відповідний позов про відшкодування бюджету усіх понесених витрат від такої"діяльності" посадових осіб.Може Кабмін наважиться на таку ініціативу,це ж його МОН так якісно працює.