І. Совсун: головні новації законопроєкту про підручники

Потрібен приклад принципово нового підручника, на який зможуть рівнятись автори

І. Совсун: головні новації законопроєкту про підручники

Автор: Інна Совсун, народний депутат України, член фракції політичної партії «Голос».

... Сода лікує рак.

... Київ засновано у ХІХ столітті.

... Телевізор – вікно у світ.

... Коротка спідниця провокує зґвалтування.

... Президентські вибори проходять раз на 4 роки.

Ці та інші шкідливі дурниці роками вбивають у голови нашим дітям через підручники. Досить. У наших силах це змінити.

Освітнім комітетом підтримано проєкт закону №5465 – про покращення якості навчальних матеріалів. Проєкт, який напрацьовувався більше року, покликаний вибудувати системний підхід до розробки новітніх підручників для української школи. 

Окрім врегулювання питань про розмежування відповідальності у цій сфері, головні новації законопроєкту – це чітке окреслення критеріїв, яким мають відповідати підручники для наших дітей. Вони мають базуватись на наукових даних, не можуть містити дискримінаційних висловлювань та при їх розробці автори мають дотримуватись принципів академічної доброчесності. 

Окрім того, пропонується надати можливість батькам та вчителям скаржитись на якість підручників до Міносвіти. І у випадку, якщо буде підтверджено, що скарги обґрунтовані, – то такий підручник буде заборонено використовувати в школі.

Новий зразок підручника

Неможливо обрати хороші підручники, якщо немає, з чого обирати. Найкращий у світі конкурс не допоможе, якщо всі подані на нього книжки нецікаві, з помилками, застарілі методично й змістовно.

Нам потрібен приклад принципово нового підручника, на який зможуть рівнятися решта авторів. Відповідальність за його створення має взяти на себе держава. Створити цей «підручник майбутнього» може, наприклад, Український інститут розвитку освіти, що займається впровадженням реформи Нової української школи. Звісно, це можна зробити після вивчення кращих світових зразків та із залученням науковців, бізнесу, кращих учителів-практиків. Маємо задати високу планку для всієї галузі. 

При цьому обов’язковою практикою має стати апробація кожного нового підручника з детальним аналізом результатів апробації. І тільки після успішної апробації – підручники можна випускати у масове використання в школах. 

Хто оцінює?

Ми маємо розвивати інститут експертизи: фахівці, що визначатимуть, чи якісний той чи інший підручник, або навчальна програма, або освітня програма, повинні пройти навчання, і за якість їхньої роботи – їхньої експертизи має суворо відповідати державна установа, що займається змістом освіти.

При цьому вкрай необхідно забезпечити анонімність експертизи. Наразі Міносвіти пропонує оцінювання підручників комісією, імена членів якої будуть наперед визначеними та відомими. Такий підхід відкриває широкі можливості для корупційних впливів на експертів. Більш коректною є пропозиція, напрацьована свого часу Українським інститутом розвитку освіти: анонімне рецензування з оприлюдненням результатів експертизи та можливістю апеляції.

Належна оплата авторам

Конче потрібно збільшити гонорар за підручники. Зараз за створення підручника людина отримує суттєво менше, ніж працівники МОН чи нардепи за місяць. Необхідно збільшити гонорари, можливо, запровадити роялті – відсоток за кожен надрукований підручник, аби винагородити авторів найбільш популярних книжок. 

Водночас давайте називати речі своїми іменами і не вважати новим підручником той, у якому змінили кілька ілюстрацій і прикладів. Деякі авторські колективи, що працюють ще з 90-х, з того часу мінімально змінили свої підручники. Ті самі тексти «телевізор – вікно у світ» та «як Бог роздавав таланти різним країнам, і Україна отримала пісню». Чи це нормально? Мабуть, залежить від предмета, але у будь-якому разі це перевидання, а не новий твір.

Електронні підручники 

Електронні підручники, навчальні додатки та програми. Діти зараз «живуть» у гаджетах. Саме тому залучення цифрового контенту до освітнього процесу, по-перше, необхідно, аби навички, отримані у школі, відповідали потребам випускників у дорослому житті, а по-друге, цього просто не уникнути.

Національна освітня платформа – це ресурс, який треба нарешті зробити, включити туди напрацювання Всеукраїнської школи онлайн, інші матеріали, що вже існують, для того, аби це був майданчик, де буде зручно й безпечно розміщувати цифровий контент.

Нам треба виділяти більше грошей і рухатися до того, щоб цифровий контент відігравав у освітньому процесі не меншу роль, ніж паперовий. Потрібно нарешті забезпечити заклади освіти достатньою кількістю техніки – планшети та ноутбуки кожному вчителю, робочі зони для учнів, які у школі можуть працювати з технікою, якщо вдома у них не найкращі умови для навчання.

І слід сфокусувати зусилля на підвищення цифрових навичок учителів: треба більше пропозиції, ще більше навчальних заходів для освітян, особливо в умовах змішаного навчання. Також необхідно включати цифрові навички у програми педагогічних вишів.

Процедура забезпечення шкіл підручниками

Вона має стати предметом широкого публічного обговорення, тому що ми зараз просто тримаємося старої моделі, можливо, не тому, що вона найкраща, а просто тому, що вона є. 

І пропоную разом подумати над такими питаннями: чи повинна держава купувати підручники у видавців на ринку і відправляти у школи? Можливо, держава має передати школам гроші, а вони самі купуватимуть собі підручники? Чи має держава взагалі самостійно виготовляти основні підручники, а решту навчальної літератури купувати школа?

Попереду багато роботи. Але в наших силах забезпечити дітям об'єктивні і корисні знання про світ та навчити отримувати від навчання задоволення.

Освіта.ua
28.05.2021

Популярні блоги
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Совсун
Совсун, згинь!
Прокурор
Задолбали своими " реформами"!!!! Где хоть один положительный результат реформ хоть в одной отрасли??? Кому,кроме чиновников,от этих всех реформ стало лучше? Всех реформаторов,которые во всём " нареформировали"( в том числе и в образовании) нужно к ответу!!! С посадками за измену родине!!!
Тертичний Ч.А.
Закон про підручники, про компютер, про парту, про циркуль.... Звідки береться вся ця єресь? Відповідь: від безділля, відсутності досвіду і реальноі практики. Украінській освіті потрібні не шизоноваціі грантовальтів, а реальні кроки по іі підтримці : житло, мтб, зарплата, новий конкурентний зміст, підготовлений вчитель, зацікавлений учень і інноваційна економіка...
Лорд Байрон
Для Тертичний Ч.А.: Ви важко пишете.... Це для Китаю, Японіі, Сінгапуру ...
Коментувати
Ласка
Пані Совсун , хто Вам ці ініціативи підкидає?! Хоч раз зробіть користь вчителям- пропишіть в бюджеті стрічку про виділення коштів на житло , або хоч безвідсоткові кредити ... А то всяку ахінею пишите. Один підручник державний, а решта альтернативні за кошти видавництв- ось і весь Закон !!!
АгтиГолос
Подруго Совсунихо?! Давайте Закон про дихання , чхання а мжливо і про бздюкання ... Хто це придумує- придурені соросята, нікчеми, яких не визнає жодна школа. Вашоі партіі голоса рейтинг нульовий —- Вам про це щось говорить?
Свирид Петрович
Для АгтиГолос: Невже оцей Антиголос з такою лексикою має стосунок до школи?
Коментувати
Олександр
Вона ж сама собі суперечить - з однієї сторони говорить, що є автори ще з 90-х, які мало змінюють свої підручники але при цьому набирають високі тиражі підручників, а з другої - варто тим, хто набирає найбільше платити більше. Тобто спрощено - давайте платити більше тим, хто створює неякісний продукт.
Володимир
Системний підхід? Чому не застосували раніше? І чи потрібний цей системний підхід тим, хто на цьому заробляє?
Скептик
Якщо ви не в курсі? А повинні бути в курсі, бо колишня заступниця міністра освіти, то проблема підручників - це проблема певних видавництв, які фактично поділили ринок і "контролюють" МОН. А відсутність конкуренції породжує ту саму "якість". Крім того держава - поганий платник, тому й має справу з цими великими видавництвами, бо поки заплатить кошти за тираж, мале видавництво вже розориться. Допоки ця схема не ліквідована (а ви, наскільки мені це відомо, її не ліквідували), якість не буде відповідати потребам, щоб не писали у законах, які ніхто не виконує.