О. Українець: дискусія про збільшення навантаження

Школярам після шкільних настанов складно мислити головою, а не формулами і правилами

О. Українець: дискусія про збільшення навантаження

Автор: Остап Українець, перекладач, письменник.

Звісно, що в дискусії про збільшення навантаження в школі замість зменшення навантаження в школі знайшлось місце для незмінно неспростовного аргументу: «А як же діти?»

Що, допоміжні предмети типу ОБЖ чи малювання пропонують скорочувати чи інтегрувати в більші курси, аби розвантажити школярів? А як же діти? Чи хтось подумав про дітей?

Звісно ж, ні. В інтересах дітей діють лише люди, котрі складають програму. Чи делегували їм діти це право? Ні, але оскільки ці люди діють в інтересах дітей, то ніхто не має права їм заперечувати.

Причин, з яких збільшення навантаження, аж до повної ліквідації вільного часу в підліткові роки, відбувається в інтересах дітей, небагато.

По-перше, тому що уроки малювання і музики — це єдине віконечко підлітків у світ справжнього мистецтва. Без цих предметів усі діти слухають Морґенштерна і малюють графіті на церквах, а з цими предметами слухають Бетховена і дискутують про кризу гуманістичних наративів у живописі Отто Дікса. Як правило, з такої позиції люди просто уявляють підлітків як амеб, у котрих навчання і формування особистості відбувається лише через нав'язування шаблонів поведінки.

Друга поширена причина ще краща. Якщо не зайняти буквально весь вільний час підлітків, то вони будуть займатися глупствами і грати комп'ютерні ігри. І це вже чітко тоталітарне мислення із переконанням, що людям не можна довіряти їхню власну свободу. Особисто я буквально не дозволив би людині з подібними переконаннями працювати з моєю дитиною.

Але на думку і тих, і тих школярам насправді треба рости в певності, що хтось завжди знатиме, що тобі насправді потрібно. Все, що тобі залишається — виконувати завдання. І от, раз у раз працюючи з дітьми після звичайних державних шкіл, чи на таборах, чи зараз у Кайзені, бачу, наскільки їм складно після подібних шкільних настанов просто мислити головою, а не формулами і правилами.

Оригінал

Освіта.ua
03.03.2021

Популярні блоги
Н. Глюз: ми продовжуємо старі схеми і подвійні стандарти На ЗНО живе страшний вірус, що через маску і антисептик не вб'ється, а випускний гулятимуть без масок
О. Мірошниченко: поради вчителям від кіноактора Навіть примітивна камера збільшує всі емоції і розкриває великі й маленькі секрети
Ігор Лікарчук: ЗНО стає токсичним для освіти ЗНО повинно бути відокремлене від школи, задля збереження як ЗНО, так і нормальної школи
Д. Ламза: учитель має залишати негаразди за парканом школи Потрібно залишати негатив за порогом школи, а дітям нести і сіяти добре, розумне, вічне
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Оксана
Пане Остапе, не у всіх є батьки Вашого рівня освіти й інтересів - блогер, письменник, наставник "на таборах"(і звідки у Вас такий вислів, Ви ж начебто з іншого покоління?). Для когось із дітей уроки мистецтва в школі - єдина можливість познайомитися з ним, відчути Красу...
Горбань
Життя дітей повинно бути заповнене корисним для них. Але біда у тому, що шкільне життя у великій мірі заповнене непотрібним, зайвим навчальним матеріалом, що веде до серйозних перевантажень дитячої психіки. У результаті одні, намагаючись все засвоїти, підривають здоров’я, а інші просто припиняють начання, стають на шлях конфронтації з вчителями. Такий стан створений монополістом міністерством штучно! Дії МОНу свідчать, що його мета - дурне, або хворе підростаюче покоління!
Сандомир
Це нескінченна дискусія-багато вчаться діти, чи мало.Якщо хочемо, щоб від знуду скакали з поверхів на землю-даваймо більше часу на особисту свободу.Хочемо, щоб виростали трудяги- потрібно залучати до праці і нічого страшного, коли на особисті роздуми його буде менше. Хто захоче роздумувати і під час роботи зможе це робити. Хтось цікавився, скільки вільного часу має учень музичної школи, який грає по 4 години на день на роялі? І не скаче з поверхів, бо має мету. Школа ніколи не замінить дитині родину, а тут у нас море проблем-від матеріальних до моральних. Які сім’ї- такі й діти.
Віктор Логвін
Для Сандомир: грання на роялі і є тим самим вільним часом і особистою свободою ним розпоряджатися для гри на роялі. Від примусу ж виростуть не трудяги а в’язні.
Сандомир
Примусити дитину грати на роялі по 4 години неможливо, на це потрібна її воля та підтримка батьків. Я привів цей приклад як ілюстрацію того, що праця- найкращий спосіб існування. А вже завдання батьків розвивати у дитини ті нахили,які у неї є від природи.Жаль,що частина батьків сприймає своїх дітей як досадну випадковість, що сталася з ними в житті.
Коментувати