Інна Ящук: викладання фінансової грамотності в школі

Час почати навчати дітей правильно керувати грішми, аби в майбутньому гроші не керували дітьми

Інна Ящук: викладання фінансової грамотності в школі

Автор: Інна Ящук, декан факультету початкової освіти та філології Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.

Гроші проти освіти — чи лишиться у виграші українське суспільство?

Погодьтеся, що кінцевою метою освітнього процесу молоді є підготовка кваліфікованих кадрів, які працюватимуть на зміцнення економіки держави, а значить, обумовлять її розвиток, процвітання, могутність на світовий арені та соціальну справедливість всередині країни.

Іншими словами: чим краще освіта, тим більше грошей отримує як держава загалом, так і кожна освічена людина зокрема. Але чи стане це можливим, якщо освіта не дасть широкому загалові основні уявлення про гроші, їхню сутність та навички керування ними?

Не поспішайте робити висновок, що знову все зводиться у площину грошей: насправді у цьому немає нічого поганого, адже у постіндустріальну епоху без участі грошей практично неможливі жодні відносини чи процеси у розвиненому суспільстві.

Саме зараз мені б хотілося поділитися думками не про самі гроші, а про формування ставлення до цього явища зі сторони освіти. А точніше — про його відсутність у глобальному розумінні, за винятком навчального посібника в НУШ, профільних предметів у спеціалізованих класах та кількох годин на уроках з основ економіки у старшій школі. І яким би не було особисто Ваше ставлення до грошей, така прогалина у вітчизняній освіті частково шкодить розвитку всього українського суспільства.

Звісно, основи фінансової грамотності в дитячому вихованні, як і будь-чого загалом, мають брати початок у сім’ї. Але будемо відвертими: окрім ще й цієї теми, у родинах є безліч інших питань, яким надають більшу перевагу. Або навпаки — приділяють катастрофічно мало часу всім темам та покладають надію на школу.

З іншого боку, самі українські батьки не володіють достатнім рівнем фінансової грамотності, тому й правильно вчити дітей просто не в змозі. На жаль, це не голослівне припущення: за результатами соціологічного дослідження в рамках USAID від 2019 року, українці мають катастрофічно низький показник фінансової грамотності в порівнянні з представниками інших країн — всього 11,6 з можливих 21 балів.

Саме тому, на моє переконання, єдиним дієвим способом підвищення цього необхідного рівня знань може бути впровадження такої дисципліни у шкільну програму. Причому це варто робити з початкової школи, оскільки у середній та старшій вже може бути запізно — на цей вік діти вже мають власне й досить часто викривлене чи взагалі хибне уявлення про гроші.

Як приклад, досвід Великобританії: тут ще у 2008 році влада вирішила боротися із наслідками економічної кризи шляхом впровадження фінансової грамотності серед школярів-початківців. Спершу це було факультативно, згодом стало частиною курсу з математики. Контрольне опитування учнів за кілька років показало, що 60% дітей використовують знання зі школи на практиці та ефективно розподіляють як наявні в них кишенькові гроші, так і грамотно керують власними заощадженнями. Очевидно, що базові знання зі школи стануть в пригоді юним особистостям і в подальшому дорослому житті.

Для українців питання грошей стоїть гостро впродовж усього часу. Відомим є сатиричний вислів, що ми витрачаємо більше, ніж заробляємо, й досить часто робимо це зовсім не на те, що насправді потрібно.

Бажання дати своїй дитині найкраще часто має абсолютно зворотну дію: несвоєчасне потурання спонтанним дитячим бажанням нівелює в дитячій свідомості цінність грошей разом із товарами чи послугами, на які їх обмінюють. І навпаки, часті заборони за спільної причини «немає грошей» розвиває у юних особистостей комплекс бідності, що ще нікому не йшов на користь.

То що ж на цей раз має зробити українська школа, аби покращити ситуацію? Насправді не надто багато, але зробити це доступно та, я б сказала, авторитетно.

Найперше дітям слід пояснити сутність грошей: універсального засобу для обміну, а не «мету життя», головну проблему чи навпаки — найцінніше благо. Це насправді надзвичайно складно, але у ранньому віці більш реально, ніж згодом. Існує безліч методик, технік, прикладів та механік, що допоможуть скерувати уявлення дітей у правильному, не викривленому трендами, напрямку.

По-друге, дітей слід навчити розмежовувати свої бажання й потреби та скеровувати гроші на більш нагальні цілі. Звісно, педагоги в жодному разі не можуть вказувати чи намагатися розпоряджатися дитячими коштами: лише на теоретичному рівні, але з дієвими прикладами. Адже не буде секретом, що більшість кишенькових грошей від батьків скеровуються школярами на шкідливу їжу, різноманітні іграшки та розваги. Все це — область бажань, а не потреб.

Як реалістка, я об’єктивно оцінюю можливості шкільної освіти й не будую ілюзорних планів. Тому, по-третє, вбачаю успіх основ фінансової грамотності у навчанні дітей заощаджувати. Із досвіду особистого спілкування я пам’ятаю захоплені очі багатьох дорослих співрозмовників, які розповідають про методику «Курка, що несе золоті яйця». Це тривіальна назва способу відкладання десятої частини своїх доходів, що із часом перетворюються на «тринадцяту зарплату», омріяну відпустку, давно бажану річ, яку не так вже й просто дозволити собі за рутинними видатками тощо. Факт лишається фактом — методика працює і, якщо вдатися у осмислення багатьох суспільно-культурних процесів, працювала завжди й лишиться актуальною надалі. Тож уявіть, яким буде подив і захоплення наших дітей, коли вони осягнуть хоча б цю просту істину заощадження змалечку.

Отож, питання фінансової грамотності — можливо, одне із небагатьох, що наразі є надзвичайно актуальним для всього українського суспільства, але цілком здійсненне силами шкільної освіти. Всі ми дійсно надзвичайно сильно підвладні питанню грошей, переважно їхній нестачі як на загальнодержавному рівні, так і в середовищі сімей та кожного окремо гаманця. Тому чи не час почати навчати наших дітей правильно керувати грішми, аби в майбутньому вони не керували ними?

Освіта.ua
15.02.2021

Популярні блоги
Г. Громко: прибраний шкільний підвал – це ще не укриття Не можна перекладати відповідальність за облаштування укриттів на керівників шкіл
Є. Козолуп: освіта з таким керівництвом скоро помре Високопосадовці достатньо хайпонули на коментарях щодо початку навчання в очному форматі
І. Лікарчук: будемо калатати дзвоником під виття сирен? Втрачені знання чи не здобуті можна відновити чи здобути пізніше, а втрачене життя – ніколи
В. Онацький: чи відновлювати очне навчання у вересні? Відновлення очного навчання – це реальна загроза безпеці учасників освітнього процесу
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Хата пузата
Ина, помнишь песню- мне приснился шум дождя : так єто о фінансовой грамотности. Єто тема дисертации, в жизни єтой проблемьі Нет !
Тарас
Для того щоб народу потрібна була фінансова грамотність треба щоб у нього ці фінанси були. Більшість живе в жахливому квесті - яз заплатить комуналку, і не здохнуть
Володимир
Так і напишіть підручники.
Наталія
Авторці варто було б поцікавитись тим, в чому саме полягає фінансова грамотність( це не відкладати 10%доходу), то,може, і дізналась би, що цей предмет в українських школах викладається вже років 7.
Бухоблік
Вибачте пані деканка, але фінансова грамотність- це абсурд... Тоді треба ввести госпрозрахункову, сексистську, космічну, землеробську, наукову, технічну, медичну, екологічну.... Потрібно вчити Основи , фундамент , а цеглинки потім..
Сандомир
Дуже правильна і своєчасна стаття. Але колись цьому найкраще вчилися у батьків. Деякі виростали скупердяями,сенс життя бачили лише у накопиченні грошей або землі. Більшість виростала ощадливими і розсудливими, ставилася до грошей відповідально і не були марнотратниками.Але деякі знаки, напр. Тільці є марнотратниками вже від народження, а Терези скупими або надміру ощадливими. Отож, не усе залежить від навчання. Але правда у тому, що усіх дітей потрібно навчати бережливому ставленню до грошей, пояснювати їх призначення і чому потрібно завжди відкладати на чорний день і не жити на позичках. Бідність-це нещастя, але й марнотратство не менша біда.