Сергій Захарін: про інвестиції в освіту

Якість освіти залежить від багатьох чинників, у тому числі від «екстер’єрів та інтер’єрів» закладів освіти

Сергій Захарін: про інвестиції в освіту

Автор: Сергій Захарін, доктор економічних наук, професор, голова ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», керівник патронатної служби міністра освіти і науки України.

Нині немає браку в статтях та дописах щодо ролі освіти у формуванні конкурентного майбутнього України. «Освіта – це фундамент суспільства», - пише у соціальній мережі колишній урядовець. «Освічена нація – багата держава», - заявляє поважний академік. «Без освіти немає майбутнього», - читаємо чергову думку галасливої «освітньої експертки». У цьому «параді банальностей» нечасто можна знайти щось оригінальне.

На цьому фоні публікація Анатолія Ткачука «Инвестиции в образование или в асфальт?» для освітянського експертного середовища стала справжнім подарунком. Автор переконливо доводить, що освіта повинна бути ключовою сферою публічного інвестування, при цьому ключовим публічним інвестором мають стати місцеві громади. Також автор відстоює позицію, що практика публічного інвестування в освіту переважно концентрується на будівництві та ремонті закладів освіти, а не на змісті навчання. Стаття вийшла з підзаголовком: «Вкладення державних і місцевих бюджетних коштів у освіту мають позначатися передусім на якості освіти, а не тільки на екстер’єрі та інтер’єрі шкіл».

Як на мене, теза дещо провокативна, оскільки якість освіти залежить від багатьох чинників, у тому числі від «екстер’єрів та інтер’єрів» закладів освіти (зокрема і шкіл).

На моє глибоке переконання, файний екстер’єр закладу освіти створює у здобувачів (студентів, учнів, школярів) впевненість у важливості навчання, формує відчуття гордості, актуалізує прояви поваги до вчителів.

Інтер’єр – це, за великим рахунком, не просто «набір предметів», а науково-освітній простір – сучасні меблі, інноваційне обладнання (освітнє, наукове, лабораторне), наочні навчальні засоби. Цей простір має не лише виконувати певні практичні функції, а формувати мотивації до навчання. Окрім того, він має бути безпечним для здобувачів освіти. А отже – до такого простору висуваються особливі (підвищені) вимоги. Зовсім не дивно, що певні шкільні меблі є не дешевшими за офісні.

З іншого боку, ця провокативна теза, виказана автором зазначеної публікації, несе і позитивний посил. Адже «вкладення державних і місцевих бюджетних коштів» все ж таки здійснюються, оскільки «позначаються … на екстер’єрі та інтер’єрі шкіл». Тобто, є і «вкладення», і певні результати… Погодьте, це краще, аніж нічого.

Але позитивного посилу не помітили громадяни, що призначили себе «освітніми експертами» та «освітніми експертками», яких нині в соціальних мережах розвелося сила-силенна. Використовуючи наведені у публікації дані та висновки, дехто дописався до того, що управління освітою нині здійснюється без піклування про її «змістовне наповнення».

Цікаво, що сам автор публікації вважає (хоча і не пише про це прямо), що «видатки на інтер’єр» важливі, оскільки: «Це слід використати для перетворення шкіл на центри розвитку громад, де… шкільне обладнання дорослі можуть використовувати для потреб домогосподарств». Тобто, без обладнання (інтер’єру) – нікуди…

(На полях зауважу, що особисто я уявляю дуже слабо – яким чином шкільне обладнання може використовуватися для потреб домогосподарств).

А тепер давайте розберемося спокійно…

Як вбачається з таблиці 1, що сформована за даними Державної статистичної служби, протягом 2012-2019 рр. інвестиції в освіту коливаються на рівні від 0,05% ВВП (2014 р.) до 0,13% (2018 р.). Попередні дані за 2020 р. мають бути оприлюднені на початку другого кварталу 2021 р. Нескладно помітити, що відносний рівень інвестування освіти зростає у роки із більш-менш сприятливою економічною кон’юнктурою, але падає у роки, коли економіка та фінансова система знаходяться в кризовому стані. Вказане дозволяє зробити припущення, що влада (органи державного управління) намагаються підтримати рівень інвестиційного забезпечення освіти (капітальні видатки), якщо є така можливість. 

Таблиця 1
Динаміка капітальних інвестицій в освіту

Показники

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

2019

ВВП (валовий внутрішній продукт), млн.грн.

1404669

1465198

1586915

1988544

2385367

2983882

3560596

3978400

Капітальні інвестиції, усього, млн.грн.

273256,0

249873,4

219419,9

273116,4

359216,1

448461,5

578726,4

623978,9

Капітальні інвестиції в освіту, млн.грн.

1463,5

1030,5

820,9

1540,1

2257,3

3492,5

4460,0

4788,7

Капітальні інвестиції в освіту, % до ВВП

0,10

0,07

0,05

0,08

0,09

0,12

0,13

0,12

Капітальні інвестиції в освіту, % до загального обсягу капітальних інвестицій

0,54

0,41

0,37

0,56

0,63

0,78

0,77

0,77


Джерело: дані Держстату.

Особливістю виду економічної діяльності «освіта» є те, що капітальні інвестиції фінансуються переважно за рахунок бюджетних коштів. У цілому в національному господарстві України за рахунок державного бюджету фінансується менше капітальних інвестицій, аніж за рахунок місцевих. Але в освіті навпаки – більший обсяг коштів дає державний бюджет. В освіті освоюється лише 0,77% інвестицій (дані за 2019 р.), але 6,88% інвестицій державного бюджету – це інвестиції в освіту (табл.2).

Таблиця 2
Капітальні інвестиції за 2019 рік

Види діяльності

Капітальні інвестиції

Державний бюджет

Місцеві бюджети

Кошти підприємств та організації

Кредити та позики

Інші джерела

Національне господарство –усього, млн грн

623978,9

30834,5

56480,1

408275,7

67232,6

61156,0

Освіта, млн грн

4788,7

2122,9

1767,8

843,1

6,1

48,80

%

0,77

6,88

3,13

1,02

0,01

0,01


Джерело: дані Держстату.

Тема вибору напрямів публічного інвестування була, є і буде завжди актуальною. Предмет дискусії полягає у визначенні оптимальних напрямів та обсягів використання обмеженого ресурсу (фінансового). При цьому в практиці державного управління найбільша проблема полягає не тільки у виборі джерел фінансування, а в першу чергу – у «оптимальних» напрямах та «оптимальних» обсягах витрат.

Освіта – сфера особлива. При реалізації освітньої політики необхідно фінансувати «усе і відразу». Для того, аби освіта була якісною, необхідно фінансувати і вчительську зарплату, і підручники (написання, друк, доставка), і педагогічну науку, а також, звісно - і «інтер’єр», і «екстер’єр». Якщо не буде якогось елемента – не буде і якісної освіти.

Теза про фінансування в освіті «усього і одразу» особисто мені здається зрозумілою і очікуваною. Але у соціальних мережах триває інформаційний хайп про те, що в першу чергу треба фінансувати «зміст освіти», а не її «форму».

Якщо відверто, не зовсім зрозуміло – яким чином має бути організований механізм, за якого громади (місцеві бюджети) мають фінансувати «зміст освіти». Адже реалізація такого підходу призведе до того, що у кожної громади, яка зголоситься фінансувати «зміст», він буде «свій». Образно кажучи, кожна з таких громад буде мати «свою» історію, «свою» географію, «свою» математику. Це призведе до ще більшої диференціації регіонів за рівнем знань випускників. А що робити батькам та дітям із тих громад, які відмовилися фінансувати «зміст»? Невже ці діти залишаться без «змісту»?

Тому, на моє глибоке переконання, за «зміст» освіти, у тому числі і шкільної, мають відповідати центральні органи (у першу чергу – Міністерство освіти і науки України та його підвідомчі установи, а також Національна академія педагогічних наук), а не місцеві громади.

На сайті Міністерства освіти і науки України представлено купу інформації про напрями та обсяги використання бюджетних коштів. Тут можна побачити і бюджетні запити, і паспорти бюджетних програм, і звіти про виконання бюджету, і бухгалтерський звіт про бюджетні кошти, і аналітичні документи (у тому числі поквартальні). Головне – було б бажання читати та прочитати.

З оприлюднених даних видно, що у 2020 р. фінансувалися видатки, спрямовані на «зміст навчання», у тому числі: створення та адміністрування проєкту «Всеукраїнська школа онлайн», запуск освітніх інтернет-продуктів, виробництво (друкування) нових підручників тощо. Зазначу також, що у представлених документах наявні і вимірювані результати (тобто кількісні показники) за напрямом «підвищення якості освіти». Немає сенсу писати про конкретні обсяги фінансування, оскільки відповідні дані давно оприлюднені.

Як вже повідомлялося, у Держбюджеті на 2021 рік Міністерству освіти і науки України передбачені видатки обсягом 139,5 млрд грн. Це на 26,6 млрд грн більше, аніж у 2020 році. Причому у бюджеті-2021 закладено доволі значні видатки на модернізацію (оновлення) змісту освіти.

Зокрема, на «Нову українську школу» передбачено 1,42 млрд грн, у тому числі 0,4 млрд грн – підвищення кваліфікації педпрацівників та 1,02 млрд грн – закупівля засобів навчання та обладнання (у 2020 році було використано 1,06 млрд грн на закупівлю засобів навчання та обладнання, на підвищення кваліфікації видатки не передбачалися взагалі).

Фінансування програми «Спроможна школа для кращих результатів» – 1,0 млрд грн (збільшення порівняно з попереднім роком – у 2 рази).

Видання, придбання та доставка підручників і посібників – 574,2 млн грн.

Розроблення, проведення експертизи, придбання, супроводження та розміщення в інформаційно-телекомунікаційних системах дистанційних курсів для здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників - 18,5 млн грн.

Придбання обладнання для лабораторій, навчальних майстерень та експозицій науково-освітнього простору Музею науки в м. Києві - 54 млн грн.

За кожною цифрою – результат кропіткої роботи фінансистів Міністерства освіти і науки України та місцевих органів управління освітою.

Перераховані видатки – лише маленька частка від загального обсягу інвестицій на модернізацію змісту освіти. Оскільки основні видатки, на мій погляд, здійснюються також і завдяки фінансуванню наукових програм та проектів. Результати сучасних наукових досліджень є підґрунтям для оновлення змісту навчання. У широкому розумінні, усі видатки на науку – то інвестиції у модернізацію змісту освіти (нерідко – вже у найближчому майбутньому). У цьому сенсі «зміст освіти» фінансується не лише через МОН, а також і через інших розпорядників бюджетних коштів – Національну академію наук, галузеві академії, відомчі наукові установи.

Зокрема, у бюджеті-2021 передбачені видатки на наукову і науково-технічну діяльність закладів вищої освіти та наукових установ, забезпечення діяльності Національного фонду досліджень, грантову підтримку наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, підтримку пріоритетних напрямів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок та багато-багато інших. Усе це перераховано у Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», текст якого розміщений на сайті Верховної Ради України. 

Слід погодитися, що інвестиції в освіту мають бути збільшені. Було б дуже файно, аби «освітні експерти» та «освітні експертки», замість нескінченних дописів, якомога частіше вносили до місцевих органів реалістичні пропозиції щодо джерел фінансування та напрямів використання капітальних видатків на реалізацію актуальних освітніх проектів.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.

Освіта.ua
19.01.2021

Популярні блоги
Інна Совсун: чи забороняти смартфони в школах? На рівні держави поки немає розуміння, що робити зі смартфонами в школі
Н. Азарова: биті небитих возять регулярно Поважати свій труд і транслювати цю повагу, поважаючи інших, – оце і є суперзавдання
І. Лікарчук: ДПА в українських школах має бути ліквідована Проведення ДПА фальсифікує реальний стан якості загальної середньої освіти в Україні
А. Заможська: у космосі Тесла, а в нас — християнська етика МОН пропонує людям, які ходять до церкви два рази на рік, викладати християнську етику
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Чернігівчанин
Найкраща інвестиція - це організувати спецраду, де захищати фальшиві дисертації, як це зробили в Чернігівському техуніверситеті. Шкарлет - молодець! Та й Захарін там гарно пристроївся писати рецензії.
QR
Про плагіат в докторських дисертаціях Шкарлета, Маргасової, Пінчук, Сакун з чернігівського університету - коли буде публікація від пана Захаріна?
Чдту
Для QR: чекай після обіду!!!
Коментувати
Стейкголдер
Инвестиции - это вторая сторона медали Первая - это ROI. Как насчёт возврата с этих расходов?