В. Бєлий: що у назві закладу освіти принципово важливе?

Більшість комунальних закладів освіти отримали до назви фіксацію про приналежність до міськради

В. Бєлий: що у назві закладу освіти принципово важливе?

Автор: Володимир Бєлий, екс-заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

У відповіді на це питання важливим є додаткове підпитання: «Важливим для кого?»

У контексті подальшого розвитку України у по-справжньому демократичному напрямі для громадян з проєвропейськими суспільними цінностями - це одне.

Натомість, у контексті розвороту України до прокремлівської моделі суспільного життя для тих, кому «розвал СРСР став найбільшою трагедією ХХ століття» - це зовсім інше.

Але ж як воно може проявлятися у назві так, щоб надавати імпульси до першого чи, навпаки, до другого?

А жодне стратегічне не може реалізуватися без щоденних імпульсів у свідомість населення відповідними тому:

  • або форматами суспільного простору, зокрема й у назвах, що відображають дійсно демократичну реальність в укладі життя мільйонів;
  • або завуальованими щоденними посилами, щоб задекларовані цінності по-тихому спотворювати на догоду чиновницькому класу із системи псевдонародного держуправління. Щоб призвичаїти громадян до думки, що саме так, як повертають чиновники, є правильним.

Критерієм істини є практика. І вона наступна:

  • у Європейському Союзі та інших країнах Заходу, який так ненавиділи колись комуністичні режими, а тепер ненавидять новоявлені неофеодальні, що експлуатують загальнонародні природні надбання у своїх корисливих цілях, жоден заклад освіти не має у своїй назві посилання на орган влади місцевого самоврядування. Наприклад, мерію міста Гавр чи Варшави тощо.
  • натомість у нас, у новітній Україні, більшість комунальних закладів освіти отримали до своєї фіксацію, що вони є закладами тієї чи іншої міської ради.

У чому спотворення?

Воно у тім, що власником усіх комунальних закладів освіти, і не тільки, є місцева громада, а не чиновники, які приходять на тимчасову роботу до міської ради і навіть не тимчасово обрані до неї депутати. Засновник закладу і його власник – це різні суб’єкти. Міська рада не має коштів, щоб мати заклад у своїй власності. Кошти платників податків – це кошти громади, а не ради.

Чому у започаткованому процесі декомунізації місцеві чиновники так активно стали дописувати до назв комунальних закладів громади отой «апендикс»? Це при тому, що навіть раніше, у перехідний від радянських часів період, такого ніде не було!

Звісно, пошук засобів підняття власної суспільної значимості є природньо не лише нормальним, а й бажаним процесом.

Тільки ж не методами як начебто й зовсім не існуючого обману, зокрема у форматі назви закладу.

Чиновники у тому зацікавлені, бо у більшості своїй не намагаються бути повноцінними громадянами країни, для яких спочатку суспільне, а потім своє. Адже за форматом щоденного використання у назві школи остаточної офіційної «крапки» у вигляді «… N-ської міської ради» є висока вірогідність привчити чи не кожного до того, що кожен окремий житель громади йде до міської ради не для оформлення запиту чи декларації на свої права, а з проханням: «… прошу дозволити…», і так зверху до низу.

А у низах на «тому» Заході, наприклад, рядові вчителі йдуть до школи не з заявою «… прошу прийняти мене на посаду вчителя …», а з документом від колегіального профільного органу, який фіксує, що саме він займе вакантну посаду вчителя … у цьому закладі, про яку наперед було відомо всій країні, і всі бажаючі мали можливість на неї претендувати.

Відтак і заклад отримує найбільш професійного працівника, і кожен член педагогічного колективу має можливість для повноцінної професійної самореалізації в очах учнів та їхніх батьків, бо є вільним від того, щоб весь час озиратися на мінливий настрій чи уподобання адміністрацій будь-якого рівня.

І формат назви закладу у площині порядків, які у ньому мають панувати згідно основ державної освітньої політики має принципове значення.

У нашому випадку ці назви як інформативні можуть мати безліч версій, але не таку, щоб спотворювати правовий статус власника суспільно-комунальних суб’єктів.

Українські комунальні школи, і не тільки вони, є власністю місцевої громади, а не причетних до влади посадовців та депутатів.

Це приватні заклади освіти мали б не голосно трубити, що вони є приватними, а ховати від скромності свій статус, бо як приватна, так і комунальна власність мають не лише декларативно, а повноцінно реально володіти «священним правом захищеності». Зокрема, й задля дієвої перед суспільством та окремим громадянином власної як закладу відповідальності.

Освіта.ua
10.09.2020

Популярні блоги
В. Громовий: в освіті вже пройдена межа незворотності Негативний відбір і зворотна селекція в освіті тривають, адже йдуть кращі, а «лава запасних» практично порожня
Є. Стадний: ідея збільшення ваги атестата хибна по суті Чим більше враховуватимуть атестат, тим меншими будуть шанси дітей з хорошими знаннями з суворіших шкіл
Д. Бабурін: реальність освіти за ширмою рейтингової шкали За ширмою рейтингової шкали 100-200, яку нам кожен рік презентує УЦОЯО, ховається реальний стан освіти в Україні
В. Громовий: як врятувати освіту від остаточного розвалу Як викликати шалену ненависть, але врятувати шкільну освіту від остаточного розвалу
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
учитель
Вообще-то в названии школ у меня лично не вызывает негодование указание на принадлежность к тому или иному городскому совету, а вот формулировка "...КОМУНАЛЬНЫЙ ЗАКЛАД..." - ЗЛИТ ДО ДРОЖИ В КОЛЕНКАХ! Почему нас УЧИТЕЛЕЙ( кстати, И ВРАЧЕЙ!!!) СДЕЛАЛИ ОБСЛУГОЙ?! ПОЧЕМУ!? СПЕЦИАЛИСТЫ ОТВЕЧАЮЩИЕ ЗА ФИЗИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ И УРОВЕНЬ ОБРАЗОВАННОСТИ СТРАНЫ - СТАЛИ ВДРУГ - К О М У Н А Л Ь Щ И К А М И? ("предоставителями" услуг)?!
Торба
Так закрити всі ці комунальні заклади разом з університетом грінченко. Кому вони потрібні крім колишніх працівників обладміністрацій та ексміністрів.
Якось так
Для Торба: тільки "дуже розумна, але порожня торба" може пропонувати ліквідувати сотні комунальних київських шкіл та десятки училищ просто так, за компанію. І лише через своє суб’єктивне ставлення до однієї з колишніх очільниць МОН. А те, що наразі єдиний комунальний виш створено близько 150 років тому це фігня. Головне задавольнити свою миттєву забаганку.
Торба
Для Якось так: Про школи мова не йде. Мова про університети. В одному Києві їх більше 100. Один на 30 тисяч населення. Кожному Обухову по університету. Всі ставлення суб’єктивні, але робота по її рівню, тому претензій немає.
Якось так
Для Торба: якби в у ЗВО, що розташовані в м.Києві навчались лише випускники київських шкіл, то Ваші розрахунки були б +- коректними. А оскільки цього ніколи не було і не буде, а у цих вишах вчаться діти з усієї України, то це знову-таки лише недолуге прагнення когось образити. Більше того, в єдиному муніципальному університеті Грінченка також прагнуть вчитися діти зі всієї України. І відповідно до статистики МОН за цей рік Університет Грінченка посів восьме місце зі ВСІХ вишів України (а не лише з сотні київських) за кількістю поданих заяв. А на деяких освітніх програмах кількість поданих заяв вдвічі перевищує кількість заяв поданих в КНУ Шевченка. Тому і тут Ваше прагнення прирівняти/принизити статус цього вишу до деяких вишів, які розташовані в райцентрах але в силу тих чи інших обставин мають статус національних виглядають куцо. І ось цікаво, якби ЛМГ пішла працювати не КУ Грінченка, а в КНУ Шевченка, то його також було б потрібно ліквідувати?
Коментувати
Вася Пупкін
Cкільки платять за статтю?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!