Т. Лютий: змішана освіта - між директивами та необхідністю

Про "Рекомендації щодо впровадження змішаного навчання у закладах фахової передвищої та вищої освіти"

Т. Лютий: змішана освіта - між директивами та необхідністю

Автор: Тарас Лютий, доцент Сумського державного університету.

Не пройшло й тижня, як наш МОН видав документ «Рекомендації щодо впровадження змішаного навчання у закладах фахової передвищої та вищої освіти». Презентація та бюрократичний хайп був витриманий на належному рівні: презентація від зам. міністра, листи у внутрішніх системах універів, оголошення на ректоратах…

Хотілось думати, що МОН нарешті наздожене своєю нормативкою тренди та припинить істерію «яжемамок» про заборону дистанційної освіти. Хотілось нарешті почати обговорення робочих проблем, а не розповідати «за все добре» у стилі класичних статей з педагогіки. Але ніт.

Нажаль, вийшло як завжди в питаннях дистанційки. Тим, хто вже розібравсь, документ вже не скаже майже нічого. А той, хто ще не почав, не знайде там відповіді на головне питання: «Як робити перші кроки в умовах нашої реальності?»

Не буду ліпити з себе спеціаліста з дистанційки, але поєднання великого самостійного досвіду зі стандартними недоліками пересічних «прєподів» дозволяє мені бути досить показовим піддослідним кейсом. І мій непростий досвід, і моє вміння користуватися дірками в системі мають однакову реакцію на цей документ: щире здивування та нерозуміння. Та почну з гарного.

Я справді вдячний, що про змішану освіту почали всерйоз говорити на високому рівні. Я вдячний за працю авторам документу, що спробували структурувати питання та донести до загалу його складові. На превеликий жаль, рівень впровадження цих речей у реальні освітні практики дуже далекий від затребуваного. Табельщиця Свєта малює трудодні, а громіздкі АСУ універів лютими церберами моніторять 24 на 7 строго 600 аудиторних (!) годин на одиницю прєподського поголів’я, у розкладі присутні все ті ж стандартні «лекції» та «практики».

Але сучасний студент потребує геть інших підходів. Задекларовані в нових законах освітні траєкторії, академічна мобільність, робота під час навчання та інша гнучкість не вписуються у старі паттерни. А налагодити хоч якусь притомну альтернативу можна виключно з використанням ІКТ та дещо інших показників вимірювання роботи викладачів. І цим документом ми зробили ще один крок поступу.

Далі спробую, як можу, наблизити й інші, більш впевнені кроки. Бо реальна відстань до мети надто переважає величину саме цього маленького кроку. Документ має три блоки. Перший, організаційний блок ще так-сяк норм для початку розмови, але методичний… Нахіба так багато визначень з іншої методлітератури та нормативки? Суцільний глосарій термінів, що не стосуються змішаного навчання як такого.

Стор. 41: «Розішліть студентам силабус, надайте можливість постійного доступу до матеріалів курсу» – хіба це не очевидно??? Хіба платформа не робить це автоматично???

Стор. 43: «Уникайте суцільних неструктурованих текстів, відео з поганим звуком та неохайних слайдів» – що, серйозно? Але ж відразу виникає питання: що саме є якість медіа і як її досягати? І саме про це і треба говорити на самому початку шляху, а не лякати в технічному блоці (про який окремо) масштабом і незрозумілими пересічним термінами. Дуже тривожить, що, на думку авторів, «бойовим» доцентам-професорам це треба пояснювати. Бо притомних це ображає, а тих, кому реально треба, – потрібно просто звільняти за профнепридатністю, будьмо відверті.

Замість цієї купи банальностей і формальностей вкрай варто зосередитись на трьох речах: медійність, інтерактивність та обмін досвідом. Якщо ми використаємо пошук за словами «інтерактивний» та «відео» – то ми побачимо, що абсолютна більшість згадувань у документі іде в контексті загальновідомості цих речей. А насправді навіть роботящі викладачі подекуди не дуже розуміються на базових речах навіть стосовно мультимедійних презентацій. Далі, окрему увагу треба приділити переформатуванню класичних лекцій на дві академічні години. Натомість - впровадження підходу, що використовується на класичних МООС: 20 хвилин теорії, трошки прикладів, а далі – тести, завдання тощо. Це серйозна структурна перебудова саме базового, низового рівня викладання. Це робота конкретних людей та малих команд, коли потрібна взаємодія, обмін досвідом, і лише потім робота у професійних студіях та консультація спеціалістів з відео-контенту. Без цього не буде змішаного навчання, і саме ця проблематика потребує висвітлення, замість пояснення про силабус чи прісних згадок про відео-лекції.

Тобто основне питання: як із саме даного вихідного положення починати перебудовувати кожному викладачу свої підходи, послуговуючись тими ресурсами та знаннями, які вже є. Або які легко здобути через загальнодоступність та низьку вартість. Здавалося б, саме про це мала би бути інформація у технічному блоці. Але цей блок – суцільне розчарування з позиції простого викладача.

Відразу ж з подивом відзначаю, що блок закороткий та заскладний порівняно з попередніми. Левова частка інформації – про відомі платформи, причому як про вже заповнені контентом, типу Coursera, так і про фреймворки типу Moodle для заповнення своїм власним матеріалом. І це ускладнює розуміння основних технічних засад та логіки змішаного навчання. Далі, як обов’язкова частина змішаної освіти подається … електронний документообіг! Даруйте, але це вже просто спроба натягти сову на глобус. Мені не важко заповнити паперову відомість, а табельщиця Свєта все одно не підвласна заміні скриптом: максима її діджиталізації – табель в MS Excel.

Розділ «Засоби створення навчального контенту» – банальний перелік, без важливого дороговказу неофітам, як і з чого починати вже зараз. Навіщо лякати дизайнерами та графічним планшетами? Чи не простіше розказати, як зі стандартних інструментів типу MS Power Point витиснути максимум користі, коли вже вище розповідали про силабуси з результатами навчання?

Далі більше: «Навчальна платформа – це НЕ месенджери, електронна пошта і НЕ комунікативна платформа з можливістю LMS, реалізованою як модуль-доповнення та/або їхнє поєднання». Формально так, але вкупі з майже наказовою рекомендацією про єдину платформу на універ це виглядає вкрай контпродуктивно. Навіщо відсікати можливості? Для кодерських дисциплін групи в Telegram та репозитарію на GitHub більш ніж вистачає. Невеликим групам для вивчення гуманітарних дисциплін часто достатньо групи на FaceBook. Будьмо відверті: змішане навчання не потребує всіх принад дистанційки, тому й технічні засоби тут можуть бути куди простішими.

Далі, усі ми напрацювали якийсь свій спонтанний досвід, який став нам рідним. Чи є резон від нього відмовлятися? Особливо заради міфічної єдиної платформи, якої часто ще немає. Чи хочеться відразу показати, що процес – ресурсомісткий з прицілом на додаткові, часто зайві витрати на розробку власних велосипедів? Але ж мета не просто перейти на змішане навчання. А перейти з використанням лише наявних ресурсів. Інакше це просто порожні балачки і за більш оптимістичних бюджетів, ніж у нас зараз.

Окрема розмова – відсутність навіть згадки про платформи від гігантів індустрії: MS Teams та Google ClassRoom. Університетам безкоштовно надані жирнючі акаунти, є купа навчального матеріалу та спеціалістів, є великий власний досвід. Врешті-решт, прийдуть школярі, що ClassRoom знають. Не треба мені закидати, що топлю за корпорації. Коли студент працює на зазначених платформах – він здобуває досвід роботи з іншими сервісами цих компаній. А це важливий пункт резюме, і важливий фактор майбутнього працевлаштування. Одна справа – знати гарно MS One Drive та Office 365. Інша – поробку Ніженського педагогічного технікуму.

І, реально, як вплітається в логіку єдиної платформи використання чужих курсів на Coursera, edX тощо, про що також завзято розповідається? Чи не простіше відразу сказати «Power in diversity», у нас академічні свободи за законом «про освіту» та «про вищу освіту»? Тому користуймося, чим можемо, розвиваймося через ініціативи знизу, а не через директиви зверху. І не нариваймося на неприємні рішення чергового Баришівського суду, як у ситуації з Б2.

У чому інший профіт єдиної платформи? Зручно для контролю – а чи сенс у контролі? Та й контроль дає будь-який ресурс. Зручно для студентів – а ви точно про них дбаєте? Та й їх цифрові компетентності у загальновідомих речах – дай боже кожному доценту.

Що ж … Нічого нового не трапилось: лідерську роль МОН без очільника не показав, і в найближчий час, певно, не покаже. Здоровий глузд та розрахунок ресурсів – як і раніше – не в ціні. Тому покладатися можна на себе та на колегу. Мій досвід дозволяє дати таку дружню пораду: є корпоративні обліковки Google та Microsoft – все, вам більш нічого не треба. Користуйтесь тим, що масове і сяк-так працює, оновлюється, і є в кого запитати про досвід чи знайти навчальний матеріал. Обмінюйтесь досвідом, залучіть до руху змішаного навчання колег. Робіть свої перші кроки, але працюйте на результат. Навіть найкращі МОНівські рекомендації це не зроблять за вас.

Освіта.ua
30.06.2020

Популярні блоги
І. Ящук: справжні вороги майбутньої дистанційної освіти Концепція майбутньої дистанційної освіти ще далека від ідеалу, однак динаміка її розвитку просто вражає
С. Мудрук: «ліквідація ЗНО у два кроки» (impact analysis) Хтось вірить, що відміна ДПА у формі ЗНО лише цього року не має реальних шансів закріпитись і в подальшому?
О.Мірошниченко: про виклики в новому навчальному році Спроби ігнорувати проблеми, з якими школа зіткнеться вже 1 вересня, – шлях до конфліктів
А. Ночкін: чому не варто скасовувати ДПА у формі ЗНО Скасування ДПА у формі ЗНО вкрай негативно вплине на випускників 2020 року і з організаційного боку, і на їхні результати
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Роман
Додам і свої 5 копійок: коли мова про єдину платформу, тут, на мою думку, є більше плюсів, ніж мінусів. Основні мінуси "вінегрету" платформ - необхідність авторизації різними обліковими записами у них. Як студентам, так і викладачам. І часто ці облікові записи ще й конфліктують (наприклад, особистий і корпоративний у ґуґлі - то не з тим підключається, то не туди, доводиться "анонімні" вкладки застосовувати тощо). Добре, якщо технічно заклад має можливість організувати єдиний реєстр користувачів (а ще краще SSO), та у більшості це не можливо чи то технічно, чи "історично так склалося", чи немає фахівців, чи ще щось... Крім того, хочу нагадати пану автору, що "топить за корпорації", що ні Ґуґл, ні Майкрософт офіційно не забезпечують захист персональних даних, тому рекомендувати їх як основу для таких систем не зовсім коректно. А з іншого боку - альтернатив часто зво не мають... То теж питання.
Дмитро
Шановний пане Тарасе,, чому ви так агресивно висловились? Ви, нас, студентів університетів, питали, чого ми хочемо?
Olena Maiboroda
Шановний пане Тарасе. "Формально так, але вкупі з майже наказовою рекомендацією про єдину платформу на універ це виглядає вкрай контпродуктивно. Навіщо відсікати можливості?" А як Ви можете пояснити той факт, що майже 100% університетів (написала майже, бо не скажу про світовий масштаб, але знаю, що в США всі університети), які працюють із застосуванням онлайн технологій, використовують LMS? І які можливості, на Вашу думку, відсікаються?
Taras Lyutyy
Для Olena Maiboroda: декілька альтернатив я зазначив безпосередньо у тексті. Зважайте, мова йде про змішане навчання, а не про повноційну дистанційку.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!