Тарас Лютий: дистанційне безсилля сучасної освіти

Дистанційна освіта попри всі недоліки наразі залишається єдиним механізмом отримання освіти взагалі

Тарас Лютий: дистанційне безсилля сучасної освіти

Автор: Тарас Лютий, доцент Сумського державного університету.

Дистанційне безсилля

Дистанційна освіта попри всі недоліки наразі залишається єдиним механізмом отримання освіти взагалі. Мало підстав припускати, що цього навчального року учні ще раз зустрінуться у класах. Успішність дистанційки потребує колективних зусиль. І коли опанування цифровими навичками є основною персональною проблемою вчителів, то проблемою №1 державних установ є забезпечення доступу до найбільш зручних засобів дистанційного навчання. Просто транслювати уроки від найкращих вчителів Києва на центральних телеканалах – це навіть не третина вирішення проблеми. Звісно, на думку тих, хто не вірить у цілющу силу телевізора, до яких чиновників МОН долучати я б не поспішав.

Від 06.04 стартував грандіозний проект – «Всеукраїнська Школа Онлайн», який передбачає трансляцію відео-уроків у телеефірі основних національних каналів. Перша леді у простому охайному платтячку фактури, дуже схожої на фактуру халатику голови президентської прес-служби, особисто анонсувала подію. Віддаймо належне: після зашквару з молоком у школах, зараз її наявність у імпрезі і вдала, і доречна, що реабілітує першу леді в очах громадськості. Здавалося б, молодці чиновники, впорались з викликом, зробили «по уму», хай хоч і через місяць. Та 20 років, відданих роботі на науково-педагогічній ниві, не дають приєднатися до бравурних реляцій.

Питання починаються відразу.

По-перше, чому теми уроків подаються у припущенні, що місяцю карантину не було взагалі? Адже багато вчителів на виконання вказівок МОН та управлінь освіти проявляли чудеса цифрового героїзму і таки намагались тягти програму. Держава відповіла в кращих традиціях: ігнором. «Я вас туди не посилала», ага, і починаєм все спочатку.

По друге, як це не дивно, процес навчання передбачає потужний і швидкий зворотній зв'язок. Або, як його називають педагоги зі стажем, «пекло домашніх завдань». Що на цю тему нам скаже телевізор, або офіційний YouTube канал Міністерства? Домашки в коменти кидати? Чи надсилати поштою в редакції каналів. По-третє, як бути зі шкільними вчителями? Просто вирахувати з їх навантаження години телеефірів?

Та головне, базисне питання: чому в головах чиновників сидить модель телевізора? Говорячи науковою термінологією, чому лінійна модель спілкування домінує над транзакційною під час продукування рішень? Постала проблема карантину, через місяць (!) державна машина видала рішення в стилі «гора і миша». Телевізор, або його просунута версія – YouTube канал – як універсальний засіб від усього. І біда не лише у тому, що діти – це категорія, яка відрізняється від типового глядача ТСН. Біда у тому, що процес навчання відрізняється від процесу споживання новин. І навіть найкращих лекцій від найкращих вчителів недостатньо. Так повноцінний навчальний процес не збудуєш. Відповідно, технічні засоби його забезпечення у форс-мажорний карантинний період мають бути іншими.

І цих засобів було створено досить багато. Платформи підтримки курсів та масова онлайн освіта давно і впевнено завойовують прихильників. Дистанційна освіта має низку серйозних вад, та на тлі перспективи канікул тривалістю 6 місяців, ці вади різко втрачають свою переконливість. Залишається лише проблема вибору оптимальної платформи для дистанційної карантинної освіти. Інструмент має бути якомога більш простим, знайомим якомога більшому загалу і дешевим (ідеально безкоштовним). Одним з кращих кандидатів тут є Google Classroom – частина Google for Education: «безкоштовний інструмент для шкіл та університетів з найкращим у своєму класі рівнем безпеки, гнучкою системою управління доступом та політикою доступу».

На додачу бонусом іде нормальний сервіс відео-зв’язку Google Hangouts Meet. Доступ користувачів – за наявність акаунта (по простому – поштової скриньки) Google. Лише програмку на смартфон з Play Market затягти, якщо, звісно робота виключно з ПК не влаштовує.

Як викладач скажу, що пакет Google for Education мають майже всі притомні університети в Україні, і досвід його застосування в університетах досить значний. Як батько студента скажу, що сучасний студент з Google Classroom – «на ти». Як батько двох школярів скажу, що пробну версію Google Classroom з персональних акаунтів почали використовувати вчителі. Виходить по-різному, і цифрові компетентності вчителів вражають дисперсією.

Та претензій до вчителів тут найменше. Високе начальство впоралось: сказало «викручуйтесь самі дистанційно, але не забувайте про звіти». Державний підхід відразу простежується, як і затребувані компетентності кризових менеджерів. Не вистачає лише відеоролика з першою леді.

Дійшло до стандартних у таких випадках речей: вчителі із залишків батьківських коштів купують додаткові послуги до своїх персональних акаунтів. Наприклад, місце на Google Drive, бо надто швидко забиваються персональні акаунти відео-звітами про вивчені віршики. Google Hangouts Meet виявляється найбільш адекватний з усіх відео-сервісів, а він є лише в корпоративній версії... Але для цього точно потрібне МОН? Чи роль держави проявиться потім, у аудиті використання батьківських коштів та у бадьорому рапортуванні про виявлену корупцію у вигляді куплених вчителями персональних послуг собі?

А може, МОН потрібне для того, щоб через місяць нарешті почесатися і таки скористатись безкоштовним пакетом Google for Education? У чому принципові проблеми? В університетах вистачає досвідчених викладачів та технічних працівників, що б допомогли і з навчанням шкільного персоналу, і з розгортанням системи. Коли б до нашого ректора звернулись по допомогу – ми зробили б усе можливе, бо притомні універи дбають про своє реноме у школах. Сервери? Так щось і так є, щось можна купити, щось IT-шні фірми спонсорською допомогою передадуть. Чому ні? Маски-гречка – на ура, а тут ні? Кошти? А телеефіри точно дешевші? Вчителі будуть опиратись? Ну так, самим платити і розбиратись – то куди простіше.

Зрозуміло, що гіпотетичною наявністю ресурсів все не обмежується, і задача складна. Потрібен план, що передбачатиме інвентаризацію наявних засобів та рівня компетентностей вчителів. Можливо, забезпечення їх комп’ютерами. План, що відповість на питання, яким школам давати власні корпоративні акаунти, а де організувати доступ через спільні акаунти, надані міським, районним, обласним управлінням освіти, інститутам ППО (хоч якась буде користь з цих атавізмів з від’ємною ефективністю). Потрібен план вебінарів для навчання вчителів. І це як мінімум. Так для цього і є в державі державні установи, а не для того, щоб сказати «вирішуйте свої проблеми самі, а ми перевіримо», а коли що не так – «я вас туди не посилала».

Найбільш віддані прихильники всепропальської філософії зараз скажуть, що все тлін і bottle-neck тут наявність Інтернету та комп’ютерів у школярів та їх батьків. Частково вірно, та це вже зовсім інша історія. На даний момент важливо забезпечити можливість для тих, хто засобами забезпечений. Бо саме ця категорія і дбає про освіту дітей, чим забезпечує майбутнє; і сплачує левову частину податків, чим забезпечує сьогодення. З податків, до речі, платяться немаленькі зарплати чиновникам. Платяться за те, щоб громадяни не платили за доступ до освітніх сервісів, які мають бути безкоштовними. Про конституційне право на освіту вже й не згадую.

Освіта.ua
10.04.2020

Популярні блоги
Т. Єфімова: як і чому школа вбиває мотивацію в дітей Чому в школі досі знижують оцінки за відступи, неправильний запис і колір малюнка
О. Бобкова: участь в олімпіаді не має бути примусовою Життя і здоров’я дітей і вчителів є вищою цінністю, аніж результат у олімпіад
І. Лікарчук: олімпіади - традиція совкової освіти Жодним законом чи нормативним документом обов’язковість участі школи у олімпіадах не передбачена
О. Українець: ЗНО з літератури дійсно не потрібне Шкільна програма передбачає читання текстів і біографій, а не вивчення літератури, і це дві дуже різні речі
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Андрій
Проблема ще й в іншому.Те, що ми назвали дистанційною освітою, більше схоже на екстернат. Ну і плюс до того, батьки наших учнів завантажили ст частково нашою роботою. Хоча іншого способу хоч якось навчати дітей не бачу
Вчитель
Якщо завдання вчителя сьогодні - навчити вчитися. то чому не достатньо підручника? Та тому, що сучасні пілручники не спроможні забезпечити учня інформацією для здбуття достатнього рівня знань. Може з цього варто починати, а додаткові уроки та відео мають бути додатковими. Останні роки всі тільки і роблять, що пора змінювати підходи до навчання учнів, перестати просто передавати учням матеріал підручника, а виявилося, що віз і нині там з точки зору і можливостей МОН. Памятається, якийсь час назад, велася мова про створення в Україні потужного інструменту дистанційного навчання, на це виділялися величезні кошти, а саме на залучення програмістів. І???? Різноманітні платформи та інструменти потрібні для зворотнього звязку, для впровадження формувального оцінювання. Якраз зараз була б чудова нагода для його впровадження - потрібне лише вольов рішення МОН.Але, Міністри міняються, штати роздуваються, "а слон собі іде"
Олег
Насамперед. Ситуація неординарна. І хто готувався до такого розвитку подій? Ніхто. В цьому році у школу нарешті провели більш-менш нормальний інтернет. Чи всі учні забезпечені технікою, софтом і інтернетом? Далеко не всі, принаймні у нас. Вчителі намагаються зробити все можливе. І провести заняття дистанційно складніше ніж звичайне. Сигнал із Вайберу "тенькає" з ранку до пізнього вечора. Але й це не найскладніше. Чи усі учні вмотивовані до навчання? І на звичайному уроці в класі буває складно втримати увагу дітей. Батькам теж навантаження велике. Тому ситуація складна і валити все лиш на систему освіти не варто. Найбільше переживань за випускників. Їм зараз підтримка в підготовці до ЗНО дуже потрібна. Решту класів після завершення карантину "підтягнем".
Наталія
Прості вчителі з пересічних шкіл(ми говоримо про більшість) навіть за шкільний wi-fe платять власні кошти. І це добре , що він є, бо у багатьох і того нема. Крім податків, з учителя здеруть на вазони, зустрічі перевірок, комісій, семінарів, олімпіад, ремонт кабінету, техніку в кабінеті, меблі та їх ремонт... А клумби посапати, пополоти, квіти посіяти... Ноут вчитель купляє за власним бажанням, не хоч -працюй без нього або стій в черзі до шкільного.Поламається-ремонтуй за власний кошт. І зараз, як завжди , кинуті напризволяще і викручуються, хто як може. Самі.
KVP1248
Проблема не в безсиллі дистанційної освіти, а в тому, що ми, подібно зо зорі кінематографу, знімаємо театр. Поки що не винайшли різноманітні кінематографічні ефекти…. Проблема в тому що освіта має бути не дистанційна, а індивідуальна. Для цього маємо всі умови. Сучасна техніка дозволяє всю рутинну роботу зв’язану з контролем зворотного зв’язку ступеня засвоєння матеріалу кожним учнем перевести на плечі штучного інтелекту. Достатньо створити програму, яка не буде механічно копіювати вчителя, а інтерактивно спрямовувати учня в нескінченному лабіринті знань відповідно до засвоєного матеріалу. В епоху «Корветів» мав досвід ефективного використання своєї програми, створеної на основі Хімічного тренажеру Нентвіга. Створення такого програмного забезпечення – фундаментальне завдання сучасної науки, яке С.Джобс хотів це зробити два десятки років тому, але пошкодував за втратою мільйонів вчителів.
Інна
Може не треба вважати інших дурнішими за себе? Відеоуроки було запроваджено для тих, в кого немає доступу до інтернету, комп’ютерів і гаджетів...таких вчителів і учнів виявилося багато і вони завалили зверненнями всіх кого можливо...ще одна деталь для автора - Ви як фізична особа і Ваш університет можете багато, орган влади може лише те, що написано у нього в повноваженнях
Наталія
Для Інна: Нещасний орган влади... Ніби не він у всьому винний.
Коментувати
Іван
Хороша стаття.Розумна. А G-Suite for Education реально є виходом. Цікавим,іннв... ацвйним,результативн?... ?м. І... все ж. А якщо він введе плату? Чому ні? Пропоную негайно створювати єдину національну платформу на кшталт вищеназваної. Бо буде як з МВФ! Ще не пізно!
AKLN
Для Іван: Поки мало користувачів, плату не введе. Введе тоді, коли всі кинуться використовувати платформу. "Хазяин - барин". МОН має думати над проблемою, бо можемо залишитися біля розбитого корита.
Коментувати
Іван
Хороша стаття.Розумна. А G-Suite for Education реально є виходом. Цікавим,іннв... ацвйним,результативн?... ?м. І... все ж. А якщо він введе плату? Чому ні? Пропоную негайно створювати єдину національну платформу на кшталт вищеназваної. Бо буде як з МВФ! Ще не пізно!
Taras Lyutyy
Для Іван: буду відвертим: ідея власних освітніх ресурсів є вкрай шкідливою. З усіх міркувань: і корупційногенною, і витратною, і непотрібною. НІКОЛИ гугл не введе плату. Бо надавання безкоштовних освітніх ресурсів є найкращою рекламою компанії. Витрачені стоні мільйонів на це повертаються сотнями мільярдів прибутку та капіталізації. Інакше за це б просто вони просто не бралися взагалі.
Коментувати
Ольга
Дуже доречна стаття. Багато вчителів уже користуються сервісами й застосунками Google. Особливо вдало це дійсно виходить у шкіл, які мають корпоративні версії. Наша школа має власну "хмару" вже понад три роки. І це значно полегшило нам роботу під час карантину. Google Classroom ми почали використовувати потихеньку вже давно, в основному для роботи під час карантинів минулих років. Корисною є можливість організації спільної роботи з учнями чи над документами, чи презентаціями, чи таблицями. Google дає можливість проводити й тестування. Хочу запевнити автора, що значна частина вчителів має необхідні копметенції для такої роботи!
Taras Lyutyy
Для Ольга: Я знаю, що вистачає компетентних у цих речах. Однак на своїх вебінарах бачу, що вистачає і інших. І це нормально.
Теодор
Шановний пане Тарасе. Це, що ви написали це ще дрібниці ... Дистанційний досвід роботи із школярами вчителів у селі зовсім ніякий .. в нас Інтернету в селі мобільний 2 g максимум і то потрібно на дерево вилізти. Ще є Інтертелеком, але то назва , а не Інтернет. Вчителі якісь завдання дали перед карантином і на цьому дистанційна освіта завершилася . І я думаю такий досвід дистанційної освіти не одиничний випадок.
Коментувати