В. Громовий: освіта як інструмент, а не самоціль

Освіту слід розглядати не як самоціль, а як інструмент для досягнення конкретної мети

В. Громовий: освіта як інструмент, а не самоціль

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Я тепер знаю, чому з гідною кращого застосування наполегливістю ми зберігаємо пластикові докУменти про освіту.

Я нарешті збагнув, навіщо викидаються шалені гроші на цей пластик.

Щоб ви могли вирізати зі свого пластикового диплома медіатор для гри на гітарі. Див. фото нижче.

А знаєте що зараз обговорюють деякі випускники 2020?

До якого університету простіше вступити й де треба буде докладати лише мінімум зусиль, щоб не вигнали та не забрали до армії.

Що нам треба зробити, щоб мета того, хто навчається, трансформувалась від примітивної мети з мінімальними зусиллями отримати ось таку пластикову «корочку» до завдання знайти університет, який пропонує справді цінні знання з тим, щоб згодом довести роботодавцеві, що він їх таки здобув?

Що хотіти від студентів, якщо в нашій системі післядипломної освіти типовою є картина: на заняття у всі наші ЛІМПОПО ходять люди, для яких важливо тільки, щоб від них відчепились. Тому рідкісні іскри інтересу тонуть у морі загальної байдужості.

Як утвердити у нашій громадській свідомості просту істину: освіту слід розглядати не як самоціль, а як інструмент для досягнення конкретної мети?

Реальні знання? Компетенції? Та кому вони потрібні в умовах суцільної профанації. Ну не можуть, якщо не бачити, то не відчувати «спинним мозком», що основна функція системи освіти — продукування незліченних паперів і «корочок». Тому мало кому цікаво і потрібно в цій системі перейматись реальною якістю справжньої освіти. А для «споживача освітніх послуг» залишається незрозумілою практична корисність справжньої освіти.

На жаль...

Що може бути цікавого в безглуздому процесі, що генерує в основному «многабукафф!»

Часто згадую слова з листа Миколи Гоголя до матері з Ніжина (там він навчався в гімназії), написаний 1 березня 1828 року. Особливо вражає його висновок про те, що «у цьому безглуздому закладі» він «втратив цілих шість років дарма». На жаль, він не знайшов у гімназії анічогісінько «окрім великої нерадості».«Якщо я що й знаю, то цим зобов’язаний лише собі», - констатує Микола Гоголь.

Що змінилось за майже два століття?!

Що може кардинально змінити ситуацію на глибинному рівні?

Виникнення прямої залежності обсягу фінансування від результату, який досягається на рівні школи чи університету.

Тож перш за все треба навчитись бачити й оцінювати реальні результати навчання.

Доки ми цього не зробимо, освіту і надалі розглядатимуть як сферу «неприємних послуг» та вид «примусових робіт» із відкладеним і незрозумілим результатом.

Оригінал

Освіта.ua
06.04.2020

Популярні блоги
І. Редько: про ненормовану розумову роботу школярів Когнітивний дисонанс на фоні любові до своєї країни і бажання жити, вчитись і розвиватись саме тут
Віктор Мисан: про що думають українські учителі У школах – повний розгул «демократії» та «академічної свободи», що зверху, що знизу
Т. Єфімова: коли зникне зі шкіл совдепія з подарунками? Коли зникне зі шкіл совдепія разом з подарунками, підлабузництвом і нікому не потрібними активностями?
Н. Борисенко: чарівна паличка й валеріана для вчителя Учителі просто вигорають, і в них не вистачає життєвих сил дати дітям все те, що вони могли б
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Олекса Позняк
У мене фізматематика була самоціль. Дуже любив закручені задачі. Навчання заради навчання, мистецтво заради мистецтва.За вступ вже в 10 почав думати
Eugen Zimmermann
Для Олекса Позняк: ну, як бачите, ваша мета була розв’язувати задачі і, відповідно, навчитися розв’язувати задачі - а не одержати ламіновату пластмаску.
Коментувати
Ліхтар
Віктор , щоб стати спортсменом - треба бігати на великі дистанціі , довго тренуватись , працювати....Не робімо поспішних висновків. Проблема школи, внз- у відірванності від економіки. Бізнес не виставляє серйозних вимог. Мало того- немає державноі стратегіі розвитку краіни. Результати навчання не пропорційні рівню життя. Школа нині обабіч, з боку суспільства. Краіні діти не потрібні... А ще Толстой колись писав: вчить не школа, а саме життя. Тому не критикуємо одну школу чи вуз . Беремо глибше.
:
Для Ліхтар: Якщо вже глибше - то це навіть не проблема школи і зво (так тепер відповідно до нового закону). Проблема у тому, що українській економіці не потрібні висококваліфіковані фахівці. Ну немає у нас високотехнологічних виробництв, немає нормального R&D, немає відповідно і потреби у таких фахівцях. Ось наприклад наші випускники, які зараз працюють у європейських країнах у наукових установах, постійно звертають увагу на те, що порівняно із їхнім робочим місцем у нас відповідного забезпечення немає, відповідно новітні технології не розвиваються, відповідно фахівці не потрібні. Або наприклад той же "коронний" вірус. Чи є в Україні хоч одна лабораторія, яка відповідає міжнародним нормам безпеки для дослідження таких небезпечних збудників? Сертифікованих нема. А не сертифікована одна у Одесі :( То навіщо фахівці? От і їдуть наші випускники до Європи, Сінгапуру, Штатів...
Коментувати