Ю. Федорченко: український контекст філософії вишів

Байдужість вітчизняних філософів можна пояснити надмірним перейманням тим, що їх погано чують

Ю. Федорченко: український контекст філософії вишів

Автор: Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

В останні щонайменше триста років європейська філософія розумілася як те, що конституює європейський університет, а останній усвідомлював потребу в філософії значно більше, ніж як в одній з «гуманітарних» навчальних дисциплін. І це давало про себе знати не лише в тому, що європейський університет, як правило, мав у своїй структурі філософський факультет, сама університетська освіта іманентно передбачала філософську освіту.

Європейська філософія виступала основоположною духовно-інтелектуальною формою європейської культури, а університет поставав головним результатом її духовно-інтелектуальної інституалізації. Проголошена так звана смерть університету мала б означати констатацію неспроможності європейської культури до її повноцінної духовно-інтелектуальної інституалізації.

Здається, в балачках про університет та його постійних спробах реформування сьогодні і бракує саме розуміння зазначеного вище.

Після Другої світової війни європейський інтелектуал почав активно позиціювати себе поза університетом та підкреслювати свою унікальну значимість, цінність якої ніяк не пов'язана з долею університету. Інтелектуал почав презентувати сам себе як найвищу цінність у світі інтелектуального життя. Він, мовляв, може обійтися і без університету. Значення мають лише мислення та переживання інтелектуала, якими він готовий поділитися з охочими його слухати. Інтелектуалу не важливі час і місце зустрічі, якщо потрібно, то він готовий бути зі своїми слухачами й в аудиторії, і на вулиці, і на барикадах (Париж 1968 року).

Український інтелектуал, зокрема публічний філософ, демонструє своє небажання обмежуватися академічною аудиторією, він бажає володіти й умами мас, проголошуючи свою місію популяризації знання та виховання громадянина. При цьому дуже часто такий інтелектуал виказує не лише своє негативне ставлення до теперішнього стану університетської освіти, а й до університету взагалі. Він легко може дозволити собі скептичне зауваження щодо долі університету, і в тому зауваженні часто відчувається байдужість до останнього. Саме такою байдужістю можна пояснити його готовність підлаштуватися під будь-які – руйнівні для університету – новації та експерименти сучасних чиновників від освіти, бо й самі ті чиновники представляють саме такого вільного та байдужого до університету інтелектуала.

Оскільки вільний інтелектуал-філософ бачить сам у собі найвищу цінність, то він дозволяє собі зверхність у своєму ставленні до філософських дисциплін, бо ж значення має не стільки та дисципліна, скільки його ставлення до неї. Зверхність міністерських чиновників до філософії сформувалася під впливом вільних інтелектуалів-філософів, які, звісно, міцно тримаються за місця на кафедрах, проповідуючи при цьому майбутню смерть університету.

Витіснення філософії з університету не дуже насправді тривожить вільного інтелектуала-філософа, він залюбки піде й до «філософської кав'ярні». При цьому сам процес витіснення філософії з університету в «філософські кав'ярні» ледь не урочисто вітається окремими академічними інституціями, які навіть оголошують конкурси та призи за організацію позауніверситетського інтелектуально-філософського дозвілля.

І хоча це нагадує чимось процес самогубства, проте добре пояснює, чому наприкінці серпня 2019 року філософи виявилися неспроможними заповнити всі свої вакансії членів галузевої експертної ради з гуманітарних наук в НАЗЯВО, від роботи в такій раді також буде значною мірою залежати присутність філософії принаймні в освітніх програмах гуманітарного спрямування.

Таку дивну байдужість до власної долі можна пояснити хіба що надмірним перейманням вітчизняних інтелектуалів-філософів проблемою того, що їх погано чують та опікуванням проведенням круглих столів з відповідною тематикою.

Оригінал

Освіта.ua
19.02.2020

Популярні блоги
Ірина Сенюк: я звертаюсь до вчителів загальноосвітніх шкіл Я зараз висловлю думку всіх батьків дітей 7-13 років, які навчаються дистанційно на карантині
І. Лікарчук: карантин у системі освіти в совковому стилі Карантин все-таки - це додаткові витрати для кожного, хоча б на оплату доступу до Інтернету
Олександр Мірошниченко: аналіз міфів від освітян В освітньому просторі України побутує певна кількість міфів, які кардинально викривляють реальність
В. Співаковський: навіщо оцінки, що травмують дітей Для відмінників оцінки дуже важливі, адже без порівняльних оцінок відмінники втрачають мотивацію
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
М
Яка в ду...філософія:на сході люди -гинуть;короновірус,люди-не знають,що завтра буде,про яку філософію зараз йде мова,хринь всяку розказувати.Я вчила філософію,екзамен здавала,як науку(предмет),яка приносить користь для суспільства я її-не вважаю-то так,не має,що робити,хтось пише,і іншим в обов’язковому порядку у ВНЗ-вчити(вона-мені не пригодилася,я сама могла читати,без обов’язкового предмету в інституті,а тим більше екзамену),перепрошую-це моя думка.
Горбань Віктор
Для М: Ви вчили не філософію, а ретельно відредактований "огризок" історії філософії, який викладається в наших університетах.
Коментувати
Оракул
Філософи самі винні. Той продукт, який вони видають наврядчи можна назвати філософією, скоріше квінтесенцією історії і чогось ще. А це звичайно не філософія. І як можна створювати якісь філософські узагальнення, якщо не володієш фізикою, хімією, біологією, не маєш технічних знань, не володієш законами суспільства тощо. Виходить не філософія, а якась історія, схожа не ленінізм з марксизмом і трохи гегеля з кантом. А така філософія зараз непотрібно - користі немає. Так що вибачте за реалії.
Cirius
Яку ж складну тему підняли Ви,п.Федорченко. Процес витіснення філософії почався з університетів, а продовжився і в житті. Саме цим можна пояснити неймовірний цинізм європейських правителів, які продовжують тупо висловлювати "стурбованість" з приводу війни в Україні, а точніше у Європі.Я не раз чув від різних вищестоячих"перестаньте філософствувати, а беріться до роботи".Тобто, видавайте швидкий реальний продукт, а не думайте як це зробити краще та з користю для суспільства. Тому й маємо глобальні зміни клімату, занепад моралі, коли після жахів 2 св. війни можна безкарно вбивати невинних людей, бо комусь мало власної території, і т.д. А з другого боку, Ленін прекрасно знав філософію, але це не завадило йому знищити мільйони співвітчизників. І таких прикладів можна навести чимало. Може тому стільки науковців розчаровані у класичній філософії і виробили її сурогат для вулиці та барикад? Як Ви думаєте?

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!