Алла Заможська: українська література несе страждання

Українська література несе змалечку нужденність і страждання, міцним гвіздком вбиваючи це в дитячі серця

Алла Заможська: українська література несе страждання

Автор: Алла Заможська, співзасновник ГО "Батьки Полтавщини".

Про українську літературу можна говорити багато, проте вона має одну рису – несе страждання і сум. Так було за часів, коли я ходила до школи, так вчився мій син, так зараз навчається моя донька.

Я є і буду тією людиною, яка зрадіє, коли плач приберуть з шкільної програми. Бо вважаю, що Шевченка вчити в молодших класах зарано, а от так, як його вчать, взагалі не треба ніколи вчити.

Другий клас – літературне читання (автор Науменко) – коротка розповідь про Шевченка – начебто нічого такого поганого – народився, гарно співав, грав на скрипці й кобзі, чогось не малював (певно, забули описати). А далі… далі йде остання фраза – «От тільки життя в нього було тяжке…»

На цьому ж, звичайно, у класах не зупиняються і розповідають, яке ж те тяжке життя. А Тарас уже починає здаватися старим дідуганом. Який, окрім жалю, не викликає нічого. При чому вивчати починають його творчість з «Зоре моя вечірняя», слава Богу, без останніх двох речень.

Далі вивчають Лесю Українку, яка, хоч і не помирала в другому класі, але і там замість вишеньок-черешеньок вчать уривок з « Лісової пісні».

Івана Франка починають вчити з «Лис Микита». Причому теж уривком. Я взагалі не берусь судити, настільки це дитячий твір, але, судячи з усього, навіть сам Франко так не думав, бо він писав: «Ся віршована казка, яку ви, дорогі браття, певно вже читали, над котрою дехто, може, тільки сміявся, а дехто, може, й глибше задумався, міркуючи, що у нас, між хрещеними людьми не одно таке діється, про яке тут у казці розказано, — се не моя видумка, а має свою історію...». То, може, його таки вивчати трішки пізніш і повністю? Заодно продовжити і вивчати «Звірячий Парламент»?

Взагалі вся художня література молодших класів пронизана оцими уривками – нібито для розширення кругозору, але зовсім не вчить любити літературу. І розуміти її. Я особисто в сім років зачитувалась казками ще. Але не отими, що про Колобка чи рукавичку, тими, що зі збірки глибоких українських казок, про які більшість і гадки не мали, що вони існують.

Автор Савченко вирішує (і цілком справедливо), що Шевченка в другому класі достатньо. Достатньо – бо вбиває вона важкою артилерією думку про нещасного Шевченка. «І Тарас любив свою ніжну, ласкаву трудівницю-маму. Вона часто хворіла і, коли йому було дев’ять років, тяжко занедужала й померла . Гірко плакав Тарас над ненькою, але що можуть допомогти сльози? Другого дня викопали у вишняку яму і там, як заповідала мати, поховали її.

Тяжке життя настало для сиріт. Нікому було приголубити, їсти зварити, сорочку випрати, за господарством доглянути...». Класична маніпуляція. І знову уривки.

Окрема тема казки – чи потрібно вивчати рукавичку в другому класі? Це твір для трьох років. Причому абсолютно всі знають його напам’ять у той же час.

У третьому класі у автора Науменко – Шевченка нема, зате є коник-горбоконик, казка про рибака і рибку і… що мене взагалі здивувало – я не знала, що «Гуси-лебеді летять» – то дитяча творчість Михайла Стельмаха. Як не знаю, настільки книга про Карлсона відноситься до гумористичних.

Автор Савченко приділяє Шевченку аж з добрий десяток сторінок, і всі вони про важку долю Тараса. Як він страждав маленьким і які нещасні в нього були сестри. На жаль, радянська пропаганда продовжує і надалі розповсюджуватися серед дітей. Слава Богу, у цього автора Карлсон – таки це казка, а не гумористичний твір.

Четвертий клас можу пройтись лише за автором Савченко – Науменко не знайшла. У нас є п’ять видатних письменників: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Павло Тичина, Максим Рильський. Я не буду про двох останніх писати, але чи доцільно їх вивчати зараз – невідомо. Всі ми знаємо сакраменте – трактор в полі дир-дир-дир – ми за мир. Як і те, щоб жити, він був «співачем» партії Леніна. Але повернемось до страждань – у Савченко страждають і Франко, і Леся Українка. Шевченко не дуже – видно, відстраждав у минулому році. Зате цікава рекомендація вивчити вірш напам’ять:

Вітер віє-повіває,
по полю гуляє,
на могилі кобзар сидить
та на кобзі грає.
Кругом його степ , як море
Широке синіє:
За могилою могила,
А там – тільки мріє.
Сивий вус, стару чуприну
Вітер розвиває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає.

Я не знаю, ХТО і КОЛИ сказав, що це дитячий твір.

Франко народився в заможній родині сільського коваля, і хоча батько помер, коли поету було дев’ять років, у нього був вітчим, який фактично і замінив йому батька. Мати теж пішла з життя у юному віці Франка, але це не завадило йому здобути прекрасну освіту. І йому повезло народитися не в царській Росії. І хоча він був переслідуваний австрійською владою і на старості він і дружина були досить хворі – життя було цілком нормальне для того часу.

Леся Українка хворіла на туберкульоз кісток з дванадцяти років. На той час абсолютно невиліковна хвороба. Але ця хвороба, як і родинні зв’язки з відомими діячами того часу, як не дивно прозвучить, і сформувала світогляд Лесі, бо лікуватися вона була змушена за кордоном. Так, їй було важко фізично, але стражданням її життя назвати важко. Я взагалі думаю, що Леся Українка була сильною жінкою і навряд чи думала про свою хворобу постійно.

От несе українська література змалечку нужденність і страждання. Міцним гвіздком вбиваючи це в дитячі серця. Але і це не найголовніше.

Мені не дає спокою питання – чому не вивчають ті твори повністю? Ну нехай буди три твори на рік. П’ять чи десять, але не уривок, а від початку до кінця. З повним розбором, сценками, есе, навіть показами кіно. І без вічно нужденних…

Лише тоді діти будуть не просто завчати, а розуміти те, про що читають. І якби ті твори були за віком – то взагалі було б класно. Щоб діти читали про себе, або таких, як самі вони. І вибираючи між Астрід Ліндгрен і Шевченком у третьому класі – я виберу Астрід Ліндгрен. На весь навчальний рік. Бо там цікаво і зрозуміло. А творів вистачить у неї.

Оригінал

Освіта.ua
04.02.2020

Популярні блоги
Олександр Мірошниченко: аналіз міфів від освітян В освітньому просторі України побутує певна кількість міфів, які кардинально викривляють реальність
В. Співаковський: навіщо оцінки, що травмують дітей Для відмінників оцінки дуже важливі, адже без порівняльних оцінок відмінники втрачають мотивацію
Н. Азарова: усім потрібна безвідмовна вчителька Все життя вчителя крутиться навколо правильних відповідей, йому їх краще завчити і довести до автоматизму
В. Волчан: у прогулах винні діти, а школа ні до чого? Ми стараємось, проводимо реформи, міняємо міністрів, а ситуація в освіті кращою не стає
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
ох
Нещодавно одна тріщотка на батьки сос підняла схожу тему "допоки в українській літературі буде вивчатися такий твір як "Федько Халамидник"? На її думку демонстрація жорстокості дітям у шостому класі немає місця. Хотілось би задати їй питання: а чого ви, як мама, не можете своїй дитині пояснити з юридичної точки зору, що відбувається у творі? чого цей твір треба просто викинути? чого у вас вистачає мізків лише врещати про неподобство, а не залучати міжпредметні знання? і ось моя ж відповідь: ні ви, ні вчителі на то не спроможні, у вас немає навіть натяку у той бік. а вреалі цей твір не літературний, він-КЕЙС, реальний юридичний кейс.
Анна
Со всем согласна. Только еще хочется обратить внимание на ужасный суржик, каким написаны практически все украинские произведения. Помню сын читал "Не судилося", по-моему, так там и украинские, и польские, и русские, молдавские, венгерские какие-то перекаверканые слова - он психанул даже, книгу швырнул. Мое предложение такое: читать в нормальном грамотном переводе пусть не своих, но нормальных интересных писателей.
ох
Для Анна: реальне життя у реальній мові. лікуйте синочка від безосновних психів.
Анна
Для ох: Мой сынок забил на Украину и правильно сделал. Сейчас он программист в Америке, получает десятки тысяч долларов. А такие гниды как ты, продолжают здесь над детьми издеваться. Научись сначала писать грамотно, а потом берись учить кого-то - куча ошибок - "неспроможні" - вместе, "демонстраціЇ" нет места и т.д. и т.п. Сразу видно ничего никогда не читала. ОХ!
ох
Для Анна: Ти типова совкова курка, у якої така каша у голові.
Коментувати
промінь
Жодного разу тут нічого не коментувала. не втрималася. Нарешті здоровий глузд. я завжди це відчувала, оцю безпросвітність, сум і нудженність пропонованих творів. такий собі наратив, страджанн, хвороби, смерть. язавжди цей радянський совок. дитяче має бути дитячим, радісним і гомінким.
Dfgh
Для промінь: При чём здесь " совок"? 27 лет без совка! А наши " реформаторы" только грабят и грабят,а все их " реформы"- пшик,чтоб нажиться.( Одни только переиздания учебников чего стОят,сколько денег отмывается! А на содержание этих учебников им просто наплевать! Руки прочь от " совка"!
Дзига
Для Dfgh: ну так, стосовно теми статті, совок тут ні до чого. зато ваш коментар стосовно "27 років вже не совок" дуже пальцем у небо. совок живий і він еволіціонував як вірус у постсовок. він навіть живий у тих, хто живе не один рік за кордоном. а в Україні, на родінє, і подавно живий.
Коментувати
Katarina
Жаль, что не включают в программу искромётные байки Павла Глазового, там столько народной мудрости и позитива. Но да, там никто умер, этого автора нельзя пускать в учебник. А детям нравится.
Olga
Для Katarina: Ви абсолютно не знайомі з програмою Байки Глазового вивчаються, але проблеми, які підіймає гуморист далекі від сучасних дітей. Для нашого часу тематика творів Глазового застаріла, хіба притягувати за вуха насильно.
Коментувати
Вікторія
Згодна. Але це деструктивна критика. А які твори Ви пропонуєте? Андрія Любку чи Кокотюху? І хто визначає критерії? Слово "позитивний" дуже неоднозначне. 95 квартал - то позитив? Все ж таки урок літератури не цирк.
123
Для Вікторія: В том-то и дело,что хороших авторов современных " не пускают". " Хто визначае критерии"? Да у нас же полно всяких " институтов модернизации освиты"! Пусть думают! За что им деньги платят?
Olga
А де ви зустрічали хороші сучасні твори. ЇХ просто немає. Те, що є в підручниках нудне для дітей і вчителів. Воронина, Рутківський,Павленко - це жах! А якщо врахувати, що твори подаються у скороченому варіанті, то й виходить ні для розуму, ні для душі.
Мама
Для Olga: нет современных? Значит,оставить одного Шевченко и Котляревского,и хватит! На весь период обучения в школе. И не надо мозг детский " убивать" рутковскими и ворониными. Лучше дать больше часов на зарубіжну литературу,пусть дети изучают мировые шедевры!
Коментувати
Mykola
А на вітах гойдаються Нехрещені діти..._
Tet-a-tet
Повна згода з Вами, п. Алло! Пригадую, як я ненавидів шкільну програму, як не подобались трагічні вірші тих авторів, що були у підручнику. Рятувала тільки бібліотека, де я сам міг собі вибирати книжки до вподоби. І тоді, і зараз комусь вигідно, щоб ми завше плакали і почувалися нещасними, а найгірше те, що твори для вивчення навмисно розставлені у порядку, який не відповідає віковому психологічному сприйняттю його змісту учнем. Замість сіяти радість і оптимізм, наші псевдоукладачі посібників з літератури стараються викликати у нас сум, безвихідь, якусь приреченість і фаталізм. Ніби нам на роду написано завжди страждати та жити у горі та розпуці. Те, що не природно інтуїтивно відкидається людьми, звідси і байдужість до шкільної літератури і оті всі проблеми про які Ви написали. Може специ з МОНУ прочитають Ваш допис і у них нарешті проснеться здоровий глузд. А поки що люди, рятуйтеся хто як може і не вірте, що ми приречені на страждання, яким пронизана наша шкільна літературна програма.
Горбань Віктор
Для Tet-a-tet: У спеців з МОНУ здоровий глузд не прокинеться, бо вони виконують замовлення своїх господарів - ворогів України!
Коментувати
Автору респект!
Замечательная статья! Всё так и есть! Тоже давно об этом задумывалась! Позитива никакого! Произведения- очень сомнительные для детей( так,чтоб на всю жизнь) А в старших классах ведь ещё хуже ! В результате поговорите с выпускником школы- что ему понравилось из укр.лит.школьного курса? В основном," каша" в голове и то,что учили её ( литературу)не по велению души,а потому что ЗНО надо было сдавать!

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!