О. Мірошниченко: не варто лякатись нових технологій

Діти вчитись можуть, і їм цікаво, якщо знання не абстрактні, а кореговані з життям та їхніми інтересами

О. Мірошниченко: не варто лякатись нових технологій

Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.

Про знання

Захопився син зйомками для Ютубу. Свій канал зробив з однокласниками. Шостий клас, але все по-дорослому. Сценарії пишуть, знімають, монтують.

Я не похвалитись – дещо про інше.

Знімати ролики не так просто. Знань та вмінь вимагає. І ось тут випала нагода наочно побачити різницю між абстрактними знаннями та знаннями, що мають практичне втілення.

Раніше примусити написати твір – це були тортури. Тепер сідає з однокласниками, пише сценарії. Цікавиться літературою зі сценарної майстерності. Аналізує твори, щоб зрозуміти механізми.

Робота оператора вимагає знань з фізики-оптики. Яку в шостому класі ще не вчать. Але почитує відповідну літературу. Бо знання потрібні.

Монтаж роликів вимагає знайомства з монтажними програмами. А тут два в одному. І знання з програмування, і англійська мова (програми ж англомовні).

Ну і плюс почав цікавитись теорією та практикою комунікацій та реклами. Для розкрутки каналу.

І це ж не він один, а група його друзів. На частину з яких вчителі дивились як на двієчників, які вчитись не хочуть і нічого їм не цікаво. Виявилось, що і вчитись можуть, і цікаво. Якщо знання не абстрактні, а кореговані з життям та їхніми інтересами.

А більшість освітянської спільноти продовжує дискутувати на тему чи потрібно давати можливість дітям користуватись гаджетами. І з ностальгією згадують часи, коли писали гусячим пером.

Мораль проста. Знання без їхнього втілення в реальному житті - це непотріб. Нецікавий і непотрібний. Пошук точок перетину знань з тим, що цікаво дітям, і є метою педагогіки. І не варто лякатись нових технологій. Вони не страшні. Чесно…

Оригінал

Освіта.ua
15.01.2020

Популярні блоги
Т. Єфімова: як і чому школа вбиває мотивацію в дітей Чому в школі досі знижують оцінки за відступи, неправильний запис і колір малюнка
О. Бобкова: участь в олімпіаді не має бути примусовою Життя і здоров’я дітей і вчителів є вищою цінністю, аніж результат у олімпіад
І. Лікарчук: олімпіади - традиція совкової освіти Жодним законом чи нормативним документом обов’язковість участі школи у олімпіадах не передбачена
О. Українець: ЗНО з літератури дійсно не потрібне Шкільна програма передбачає читання текстів і біографій, а не вивчення літератури, і це дві дуже різні речі
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
KVP1248
Мудрість в тому, щоб за другорядними деталями не загубити головного. Кожного учня, як індивідуума має об’єднувати прагнення створити в соціумі власну мережу експертів для пошуку істини. Треба вчитись у природи, де в результаті багатомільярдної еволюції була створена нейронна мережа здатна вмістити свідомість людини. Кожен учень по аналогії з нейронами має створювати динамічні контакти-синапси. В найближчому майбутньому це має заповнити нову екологічну нішу, витіснивши з неї гроші із-за їх емісії, недобросовісних спекулянтів, політиків….
Cirius
Хочу підтримати думку п.Анни, яка її виклала на початку коментів. Доки у нас єдині базові програми вчителеві розігнатися нікуди. Можливо вони доцільні у початкових та середніх класах, але у старшій школі має бути свобода вибору. А тут у нас проблеми,ніяк не можемо відірватися від старих підходів. Так ж ситуація і у профосвіті, де навчальні методики відстали десь років на 30, а про вищу освіту вже й казати нічого, одне натаскування теорією та купа придуманих, нікому не потрібних спеціальностей.
Eugen Zimmermann
Нікому і в морду плюнути - крізь одні доморощені педагоги, лікарі, психологи тощо. Так і хотять втюхати замість освіченої людини, яка розуміє навколишній світ, взаємозвʼязки між явищами природи та суспільства, здатна критично мислити - тупого ремісника, який виконує одну-дві-три функції і на цьому його повноваження все. Все інше йому скажуть у телевізорі та інтернеті.
Олекса Позняк
При чому тут нові технології. Міг би захопитись садівництвом і мішав би радісно руками гівно з глиною
Вчитель
Скоро, мабуть, і блоги вестиме на освітньому сайті замість батька. Або разом з ним.
Владимир Белый
Саме тому у світі найбільш поширеною моделю освіти є її продуктивний формат. Особливо для школярів. У нас модель розмовно-інформаційного абстрактного спрямування, бо так найбільш дешево. Дешева рибка - погана юшка.
КЭП
Напоминает восторг от радио и интернет в свое время...
Анна
Одній дитині потрібні знання знімати фільми ,іншій-зовсім інше. Запропонуйте МОНУ скласти программи для навчання у школах,які би охопили всі бажання і потреби всіх дітей))). Учителі і працюватимуть за ними. А поки у нас базові програми,однакові для всіх дітей,то маємо й іти за ними з невеликими відхиленнями, якщо вчитель -ентузіаст. Чому За кордоном діти обирають рівні предметів (початковий,середній або ж складний), чому мають величезний список предметів на вибір (тут і опанування музики,зйомка фільмів, фотографування і т.п)? А ми даємо однакові предмети всім дітям, а маємо претензії, що вчителі не навчають за потребами і інтересами. Учителі зараз дають базу, однакову для всіх. А потреби і бажання - у позашкіллі або ж самостійно.