В. Бєлий: вчителі вчителів чи професійний менеджмент?

Час виставить потребу у зміні існуючого у нас досі авторитарного формату управління закладами освіти

В. Бєлий: вчителі вчителів чи професійний менеджмент?

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Управління освітнім закладом: професійний менеджмент чи керівники як вчителі вчителів?

Здавна існують як перший варіант, так і другий.

Західна модель

Наприклад, десь у двох десятках країн світу французька мова є державною, і тамтешні системи освіти побудовані так чи майже так, як у самій Франції.

У моделі менеджменту тамтешніх навчально-освітніх закладів ні директор, ні його заступник (їх там не декілька, а лише один), ні «surveillant général» (по- нашому заступник директора з виховної роботи), ні, тим більше, інтендант, який здійснює фінансові операції, не мають навчального навантаження. Тамтешні керівники шкіл та ліцеїв, на відміну від наших, з приходом на посаду припиняють вчителювання, хоча здебільшого до того пропрацювали вчителями далеко не один рік.

Там вони є тими менеджерами, які зобов’язані забезпечувати неухильне функціонування всіх сегментів педагогічної та учнівських діяльності закладу у повній відповідності до однакових для всіх закладів країни нормативно-системних державних вимог. Зокрема, регулярно здійснювати прийняті системно процедури колегіального прийняття рішень прямої дії (не плутати з нашими засіданнями педагогічної чи наглядової ради, що мають дорадчій щодо бачення директора/ректора дорадчий характер).

А також у тій частині, згідно якої вчителі мають безумовно:

  • вчасно розпочинати і закінчувати заняття;
  • під час занять витрачати час на освітню діяльність, а не на «виховні» нотації у сенсі, як «правильно» жити чи на відступи для спогадів з особистого життя;
  • об’єктивно та вчасно оцінювати програмно-планові атестаційні роботи;
  • відмічати у роботах учнів набрані ними бали з кожної вправи завдання та писати коментар до загальної цифрової оцінки кожному учню;
  • вчасно передавати ці роботи до адміністративного блоку для зберігання та можливих апеляцій з боку учнів/батьків чи контролю з боку координатора предметної секції вчителів;
  • дотримуватись змісту та рівню складності навчальної програми, кількості занять на поточну навчальну підготовку та на перевірку учнівських досягнень;
  • писати коментарі в учнівських табелях для інформування їхніх батьків про прогрес чи регрес у навчанні їхньої дитини;
  • інше.

Зрозуміло, що управлінська команда, яка не має вчительського навантаження, на всі свої вимоги й близько не провокує підстави для зустрічних мовчазних чи поза спиною закидів з боку рядових вчителів – а сама/сам який? Адже, якщо не має у директора/завуча уроків, то і не має якихось власне вчительських «грішків». Тому на кожне зауваження керівника у вчителя апріорі не виникає неофіційно-мовчазної можливості на «самоіндульгенцію», бо «… та вони самі такі».

Звісно, що відтак вірогідність рівних для всіх вимог щодо посадових обов’язків за такої організації управління закладом є максимально високою. Тим більше, якщо ще й для заповнення вакансій посад у закладі діє загальнодержавний відкритий конкурс, а не особистий відбір директором закладу.

Там самі вчителі вибирають собі бажане місце роботи: вакантне місце займе той, хто серед претендентів на певне місце у цьому закладі у підсумку щорічного відкритого конкурсу побачить на сайті Міністерства, що саме у нього найбільше балів. Останні визначаються не голосуванням від членів конкурсної комісії, а згідно загально-національного класифікатора ознак кваліфікації педагога та супутніх конкретній особі чинників соціального захисту.

Пострадянська модель

Думаю, що немає сенсу її описувати, бо кожен дорослий громадянин пройшов нашу школу і добре все знає всю її «внутрішню архітектуру».

Аналогічно, щодо того, як воно (ефективність та правочинність) у нашій системі «управління» з дирекцією, що є «учителем вчителів» і для якої посада – це «не посада, а стан душі», а «заклад є сенсом всього життя» не знає лише той, хто не хоче знати чи просто того визнавати. Справи у нас тут є більш ніж поганими – дефіцит вчителів мають навіть столичні наші школи, навіть за додаткових 20% від київської мерії до загально державних стандартних виплат.

Звісно, що мова не про окремі гарні випадки, а про інтегральний стан питання управління освітою. Гарні приклади не є загально-системною характеристикою, як, приміром, наші завжди успішні команди у п’ять осіб на учнівських міжнародних олімпіадах не є індикатором рівня успішності системи освіти українських школярів загалом, чому недавні результати PISA стали очевидним свідченням.

На шляху до змін

Зараз, окрім подальшого поступу у реалізації проекту НУШ на етапі його переходу з початкової школи до гімназійного (5 – 9 класи) сегменту, започатковується паралельна робота з проектних пошуків формату нового профілю учителя нової української школи.

Доречним є зауважити, що паралельно з останнім час виставить і потребу у зміні існуючого у нас досі фактично авторитарного формату управління закладами освіти.

Керівників нового покоління мають навчити не лише бути здатними продовжувати своє вчителювання через його поширення серед самих вчителів, а, головне, до системного менеджменту, який полягає у першу чергу в умінні управляти процесами, а не людьми.

А цього без нової для нас культури здійснення процедур колегіального прийняття важливих для закладу рішень (не плутати з поточною роботою згідно кошторису) не буває.

Оригінал

Освіта.ua
15.01.2020

Популярні блоги
Т. Єфімова: як і чому школа вбиває мотивацію в дітей Чому в школі досі знижують оцінки за відступи, неправильний запис і колір малюнка
О. Бобкова: участь в олімпіаді не має бути примусовою Життя і здоров’я дітей і вчителів є вищою цінністю, аніж результат у олімпіад
І. Лікарчук: олімпіади - традиція совкової освіти Жодним законом чи нормативним документом обов’язковість участі школи у олімпіадах не передбачена
О. Українець: ЗНО з літератури дійсно не потрібне Шкільна програма передбачає читання текстів і біографій, а не вивчення літератури, і це дві дуже різні речі
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
К
Читав би і читав,коли Ви встигаєте оте,ля-ля...писати?"Там самі вчителі вибирають собі бажане місце роботи..."-це ваші слова-ви філософ?.То -там,а не в нас,верніться з там-з паралельного світу,не хочу цілий абзац переписувати,але в нас як гроші несли за місце,так і буде і про що Ви пишете?Оці слова,пишіть до Новосад(свої ідеї...),і може колись дійсно посаду будуть займати-ці люди,які щось в тому розуміють(відкритий конкурс по-балах).
Бериславчанин
Словесна діарея - це хвороба херсонського технічного ліцею. Як цього Бєлого терпить Бабенко, директор ліцею. Щось як ляпне- хоч стій , хоч плач!!
Вчитель
Склалося враження, що Херсонському фізико-технічному ліцеї впровадили французьку модель управління. А я то думаю, чому Бєлий "під час занять може витрачати час не на освітню діяльність, а на «виховні» нотації у сенсі, як «правильно» жити" (майже його цитата, тому взяв у лапки, щоб не звинуватили у плагіаті).