Микита Андрєєв: про проєкти двох цікавих документів

Автор: Микита Андрєєв, голова громадської ради при МОН.

Набагато лівіше центру (хто дивився «Картковий будинок» - зрозуміє; 1 серія - освітній законопроєкт, який був набагато «лівішим» від ідеології обраного президента).

Вивчав матеріали перед засіданням Громадська рада при Міністерстві освіти і науки України, яке відбудеться 27 листопада, і натрапив на проєкти двох цікавих документів.

1. Проєкт положення, яке має регулювати порядок поновлення та переведення здобувачів вищої освіти. Якщо я правильно його протрактував - пропонується впровадження технології ЗНО для тих, хто хоче поновитися на навчанні або перевестися з одного вишу до іншого.

Якщо ви мене давно знаєте, то у вас точно не виникне сумнівів, що я прихильник ЗНО. Вважаю, що в 2010 році вступив до свого першого вишу на місце державного замовлення без хабарів тільки завдяки ЗНО. Таких, як я, - мільйони. Вважаю, що такий формат вступу треба зберігати, розвивати, а також (там, де можливо) впроваджувати при вступі на магістратуру.

Чому, на мою думку, це потрібно робити? Тому що завдяки ЗНО було знівельовано хабарництво при вступі на бюджетні місця.

Тепер повертаємося до нашого положення. Нащо тут ЗНО, якщо переведення або поновлення здійснюється на небюджетне місце? Взагалі не розумію, як така норма може узгоджуватися з лібералізацією, про яку ми так багато говоримо...

Як за таких умов повертати українських студентів, які вступають до європейських вишів? Як це узгоджується з нашим прагненням до спрощення ведення бізнесу, якщо говорити про приватні виші? Як ми можемо мотивувати студентів створювати сім'ї та займатися бізнесом, якщо вони знатимуть, що поновитися для них буде важче, ніж отримати якусь комунальну довідку в 90-х?

Можна припустити, що цей абсурд впроваджується для того, щоб перешкодити «фабрикам дипломів». Окей, але чому тоді просто не зробити кваліфікаційне оцінювання у форматі ЗНО перед видачею дипломів? Що, до речі, позитивне впливатиме на довіру до дипломів у цілому. Чому для того, щоб зачистити певний поверх від терористів, ми маємо підривати весь будинок?

Ви можете собі уявити державу, у якій контролюється НЕ якість ліків, а духмяність трав та колір рідин, з яких вони виробляються? Скоро ризикуємо опинитися в такій.

2. Законопроєкт 2299, який стосується переважно змін до чинного ЗУ «Про вищу освіту». Багато правильних технічних змін, але знову поговоримо про лібералізацію.

Замість того, щоб просто прибрати ліцензування, його прописують в іншому вигляді. При тому, що існує інструмент акредитації, яким теж можна вимірювати ті речі, для яких у законі ліцензування і передбачено. І можна було б зрозуміти бажання залишити ліцензування, якщо б у нас був великий сегмент неакредитованих освітніх програм. Але ж ні, можливості для створення та розвитку неакредитованих освітніх програм або освітніх програм, акредитованих неакредитованими агентствами з якості освіти (вибачте за тавтологію), паралельно звужуються.

Чому це важливо? У будь-якому ліцензуванні будь-яких сфер завжди є значні корупційні ризики. Вони є і в акредитації, якщо акредитація де-факто стає обов'язковою. А коли вона є фактично обов'язковою в умовах існування НАЗЯВО, яке створено в тому порядку, у якому воно створене, - це призведе до поганих наслідків. Що не так з НАЗЯВО - читайте в постах нижче.

Я розумію, що мова йде про постійну економічну суперечку, - чи потрібне державне втручання та яким воно має бути? Але! Якщо вже проголошено курс на лібералізацію, то давайте його притримуватися.

Anna Novosad, Сергей Бабак (Sergey Babak) я впевнений, що ви не допустите затвердження цих документів у тому вигляді, у якому вони є. Але я вас дуже прошу звернути увагу на висловлені застереження.

Що тут ще додати? Наївно було думати, що зі зміною влади зміниться спосіб мислення менеджменту середнього рівня, який і формує проєкти документів. Хоча так хотілося...

Оригінал