Руслан Костогриз: про апеляцію результатів ЗНО

Автор: Руслан Костогриз, студент.

Відповідно до п. 60.3 Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1095 від 25.08.2004 передбачена можливість подання учасниками апеляційних заяв щодо результатів зовнішнього незалежного оцінювання. Так, чудова можливість: ну, типу, не згоден із результатом, можна оскаржити.

Але проблема в тому, що багато учасників цією можливістю зловживають, адже кількість балів більшої частини учасників, які подавали апеляційні заяви, або залишається без змін, або навіть зменшується.

Зокрема, у 2019 році до УЦОЯО було подано 2336 апеляційних заяв, 2179 – було прийнято до розгляду. Серед них апеляційні заяви лише 749 учасників призвели до збільшення балів, що становить близько 34% від загальної кількості заяв.

Як бачимо, дві третини апеляційних заяв виявились безпідставними. У принципі, учасників ЗНО можна зрозуміти: все-таки вони хвилюються, це для них доленосний іспит, вони чіпляються за кожну можливість покращити результат.

Але давайте поглянемо на інший бік медалі. Фактично члени апеляційної комісії УЦОЯО дві третини свого робочого часу витратили дарма, тобто час, який витратили на розгляд безпідставних заяв. Але за роботу їм заплатили в повному обсязі, незалежно від того, скільки вони розглянули безпідставних заяв. Мені здається, що це можна трактувати як нецільове використання бюджетних коштів, чи не так?

Все ж таки, чи можна зробити так, щоб зменшити кількість безпідставних заяв? На перший погляд, можна взагалі скасувати апеляцію. Але це не вихід, адже тоді ми обмежимо права тих учасників, заяви яких є обґрунтованими.

Я вважаю, що це треба зробити наступним чином. При поданні апеляційної заяви учасник має сплатити «апеляційний збір», іншими словами «заставну вартість». У разі задоволення апеляційної заяви, тобто в разі підвищення кількості балів цей «апеляційний збір» повертається учаснику ЗНО в повному обсязі, в іншому разі, ці кошти йдуть в бюджет.

Розмір цього «апеляційного збору» має складати не 100, не 200 гривень, адже тоді ситуація не зміниться. Якщо батьки платять репетитору по 200-400 гривень за годину, то заплатити 200 грн за апеляційну заяву – це копійки. Вважаю, що ця вартість має бути не менше прожиткового мінімуму, тобто має становити 2,5-3 тисячі гривень. Тоді це стане певним важелем впливу.

Перед поданням апеляційної заяви учасник ЗНО та його батьки сто разів подумають, чи варто так ризикувати. Деякою мірою це навіть виховає відповідальність у підростаючого покоління за свої вчинки, вони усвідомлять, що за все в житті треба платити. А зараз в мене складається враження, що люди подають апеляційну заяву, навіть попередньо не переглянувши копії своїх бланків відповідей. Подають так, аби подати, навіть не уявляючи яку роботу вони цим створюють членам апеляційної комісії УЦОЯО.

Якби така система була б введена в 2019 році, то бюджет України поповнився б аж на 3,5-4 мільйони гривень, і найцікавіше – на пустому місці.

Як вважаєте ви: чи можливо полегшити роботу апеляційної комісії УЦОЯО, діючи таким чином?