Сергій Дятленко: хороший експерт завжди битий

Автор: Сергій Дятленко, експерт з питань освіти.

За останні пару років я багато проїхав країною, спілкувався з учнями, освітянами та причетними до освіти людьми, модерував активну дискусію в соціальних мережах, бачив, чув, читав про ті зміни, які відбуваються, і відношення до них.

І ось, на цьому етапі, мені видалося, що я дістався до витоків загального несприйняття та бедламу при обговоренні будь-якої ідеї, процесу чи дії.

КОЖЕН ДИВИТЬСЯ НА ПИТАННЯ ТІЛЬКИ ЗІ СВОЄЇ ТОЧКИ ЗОРУ.

До прикладу, при обговоренні освітніх проблем батьки ревно відстоюють тільки свою точку зору, і то тільки з позиції власної дитини.

Вчителі пантрують свої інтереси, у більшості випадків вузько предметні та статусні.

Органи місцевого самоврядування найбільше вболівають за фінансові питання, обласні освітні департаменти за чітку підпорядкованість, МОН – за можливість просувати свої реформи та отримання зворотів.

Але ж питання варто розглядати в комплексі. Дерево - це і кисень, і дрова, і тінь, і опале листя, і пиломатеріали, і шкідники, і плоди, і житло, і інші рослини, і клопоти через можливе падіння, і перешкода для господарювання, і харчова база, і …. А багато дерев – це вже ліс, а тут свій набір опцій.

Вміння подивитися на картинку з різних ракурсів, з різних точок зору, насправді, є унікальним. Для цього потрібно побувати в шкурі різних цільових аудиторій, спробувати самому на смак їх переживання. А ще багато спілкуватися на задану тему, дискутувати, брати участь у заходах, знайомитися з зарубіжним досвідом (бажано очно), брати участь у розробленні нормативних документів. І, якщо ти пройшов більшість цих платформ, то твоя позиція може зватися експертною.

Так, цю позицію критикуватимуть усі. Бо лайно, яке використовується як добриво, для когось завжди залишиться лайном, а букет квітів в одних викликає алергію, а в інших нестримне бажання записатися в Грінпіс.

Експерт не каже, як потрібно робити, експерт може показати, як можна було б зробити. Ці рецепти точно не підходять усім, але можуть принести користь комусь.

Деякі експерти, щоб підвищити свій рейтинг, відверто заграють з однією із цільових груп. І тоді ми читаємо щось таке: «перестаньте знущатися із сільської школи», «вчителі святі», «батьки знають, яка освіта краща».

Так з’являється популізм. Бо немає правильних і неправильних дій і рішень. Є більш правильні і менш правильні. Бо пониження ступеня школи, у якій навчається 30-40 учнів – це шанс для цих дітей отримати якісну освіту, хоч і прийдеться докласти більше зусиль, і водночас – втрата зручної роботи працівниками школи. Бо переказ на уроці пунктів параграфа з підручника – це страшний рудимент, і водночас – розвиток пам’яті.

Дискусія буде вічною. Важливо, щоб за всіма перипетіями другорядні завдання не переважували головних цілей: школа – для освіти дітей; освіта – для успішної самореалізації; дзвінок – для усіх.

Оригінал