Osvita.ua Блоги Володимир Бєлий: здатність влади на висновки
Володимир Бєлий: здатність влади на висновки

Нездатність нашої влади на адекватні висновки - приклад того, що радянська освіта не була найкращою у світі

Володимир Бєлий: здатність влади на висновки

Автор: Володимир Бєлий, екс-заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Ось це висновок від пана Віктора Мисана: «… хочу зробити такий висновок. Щоб учнів гарно навчити, потрібно або мати відібраних схожих по здібностям та інших рисах, або потрібен індивідуальний підхід. А це репетитор!» давно мала б зробити за чверть століття своєї незалежності українська влада.

І це ж не складно, адже влада сотні країн світу вже чи не століття забезпечує саме таку організацію освіти, за якої кожна місцева громада гарантовано має заклад/заклади для «… відібраних схожих за здібностями» старшокласників.

Щодо учнів 5 – 9 класів, не варто у цьому плані перейматися, бо достатньо кожному надати гарантовані можливості до отримання базового фундаменту з основ наук та культурної діяльності, а не «бігти попереду паровоза» з пошуком індивідуального самовираження. Для останнього достатньо й факультативів та гуртків, чого вже не скажеш про старшокласників.

Звісно, що створити мережу закладів, у яких реалізується отой принцип «…мати відібраних схожих за здібностями» здобувачів освіти абсолютно нескладно, якщо поняття «профільні заклади для старшокласників» сприймати повноцінно адекватним чином, а не примітивно-поверхово.

По-перше, профільний заклад – це окремий заклад, до якого вступають десь так, як до університетів чи коледжів.

По-друге, профільний заклад – це лише у рідкісних випадках дуже великих міст може бути як ліцей інформаційних технологій, фізико-математичний чи гуманітарний ліцей тощо. Як правило – це заклад, у якому ВСІ класи є виключно профільними, а самих профілів стільки, скільки потрібно учням, громаді/країні.

Тут потрібно бути здатним бачити сутність поняття, його цільове призначення та адекватні тому форми реалізації, а не формальну відповідність слову як такому.

А з цим у нас великі проблеми. І не лише у представників влади, а й серед самих педагогів.

Щодо цього маємо принагідний приклад з тематичним оцінюванням, яке було впроваджено, щоб відійти від порочної практики епізодичних фрагментарних оцінок, що не сприяло системно-комплексній навчальній підготовці школярів. Навіть було зазначено, що віднині дозволяється не виставляти такі оцінки до класного журналу, як те давно робить весь світ розвинених освіт.

Здавалося, що й українські вчителі перейдуть на рейки технології оцінювання, за якої КОЖНА планова атестаційна робота, у притомно-посильному для учня розрізі навчального часу, буде складатися лише із завдань повноцінно-тематичного змісту та із деяких завдань, що містять міжтематичні зв’язки.

А вийшло, що більшість і вчителів, і їх контролерів зрозуміла все це так, що тепер кожна окрема тема вимагає проведення атестації, навіть  якщо на неї (тему) припадало 1-2 навчальних години у класі.

Так і з профільними закладами – більшість бачить велику з ними проблему, бо розуміє, що кожен такий заклад має бути якогось одного профілю.

По-третє, профільний заклад – це заклад, у якому старшокласник отримує можливість реалізувати свої бажання, але не у безумовному форматі. Так, ти має таку можливість, але за умови персональної відповідності мінімальним вимогам наукової/культурної бази для такого навчання, що підтверджується твоїми результатами незалежного оцінювання після закінчення 9-го класу.

При цьому у деяких випадках люди відходять навіть від поняття окремого класу, а використовують формат гнучкого складу профільних груп, що паралельно доповнюється інтегруванням учнів різного профілю на заняття із загальноосвітніх дисциплін.

Нездатність нашої влади на адекватні висновки є ще одним прикладом того, що колишня радянська освіта не була такою вже й найкращою у світі, бо продовження її у вигляді пострадянського «клону» є лише одним з каналів викидання грошей платників податків «на вітер», адже має всі ознаки нецільового використання бюджетних коштів.

Оригінал

Освіта.ua
17.09.2019

Популярні блоги
Ігор Лікарчук: скільки можна знущатися із сільської школи? Сільську школу закрити легше, аніж запропонувати для неї нове життя без класно-урочної системи…
Олена Князева: пост протесту проти скасування ЗНО Вирішення проблеми рівня освіти старшокласників - не в псевдопіклуванні про випускників
Олеся Калинич: кому оцінки важливіші - учням чи батькам? Можливо, не діти, а ми, дорослі, прагнемо високих балів задля задоволення власних амбіцій?
Олександр Кендюхов: 5 порад новому міністру освіти 5 маленьких, але важливих порад новому міністру щодо реформування вищої школи в напрямку євроінтеграції
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
Тоді не було такого рівня корупції. Був рівень низький і середній. Зараз він високий. Прогрес!
Cirius
Щоб запроваджувати те, про що Ви п. Бєжлий пишете потрібно щоб запрацювали громади. А там пес не женився, кожен голова собі удільний князок, як розуміє - так і діє. Та головна причина в коштах, різні за чисельністю громади мають їх різну кількість, і як завжди, на освіту не вистачає, бо ж треба щось "скубнути". Ми весь час акцентуємо увагу на МОНУ, а воно по-суті мало що може допомогти на місцях, має активнішим бути громадянське суспільство. Для того, хто хоче вчитися байдуже, яка система діє в освіті, а тому,що не хоче запроваджуй хоч китайську - все одно по-цимбалах.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!