Osvita.ua Блоги Макс Бакшаєв: роздуми щодо альтернативної освіти
Макс Бакшаєв: роздуми щодо альтернативної освіти

У будь якій формі анскулінгу роль дорослого, що поруч, не зменшується, навпаки, виходить на новий рівень

Макс Бакшаєв: роздуми щодо альтернативної освіти

Автор: Макс Бакшаєв, дослідник дитинства в «Kids_hub».

Все ж таки вирішив викласти свій неоднозначний і відвертий пост про освіту, що написав іще кілька тижнів назад.

Вибачте, але почну грубо і трохи банально, але в цифрах.

12 років. 8 місяців на рік. 5 днів на тиждень. Близько 8 годин на день.

Такий робочий графік дитини/підлітка без права вибору і пояснень «навіщо».

Без адекватного і прозорого вимірювання ефективності результатів такої «підготовки до життя».

А ви б погодилися на це, якби у вас був вибір на що витратити ці 12 років ? Тільки чесно.

Випадковості не випадкові, мабуть. За останні півтора місяця брав участь у двох цікавих івентах щодо альтернативної освіти. За цей же час близько 8 консультацій щодо вибору школи. Іще близько 10 знайомств і запитів від засновників нових шкіл. На днях дуже близьке знайомство із проектом, що планує допомагати у створенні авторських шкіл і в розвитку вже існуючих. І от сьогодні несподівано для мене відмінилася зустріч із цим проектом, і я оперативно вирушив ... у дуже цікавий простір ... де нові знайомства знову змусили мене замислитися ширше над питаннями освіти.

Але про ці цікаві знайомства обов’язково трохи згодом.

Мене як реаліста насправді тішить розвиток приватної освіти. І темпами, і якістю змін. Це дійсно дуже хороший показник для України. І, власне, я знаю, що три роки тому із початком цього процесу почався процес змін і в державних школах. Там зміни втілювати набагато складніше, але насправді найменші мають дуже важливий вплив. І, чесно кажучи, я як дослідник дитинства і освіти дуже поважаю і підтримую як маленькі зміни в кожній із приблизно 400 державних шкіл Києва, так і значні зміни в приватному секторі. І ці два процеси насправді дуже пов’язані.

Але як ідеаліст я весь час думаю над справжніми альтернативами. І останній рік, спілкуючись із тінейджерами, я все більше задумуюсь над тим, що є кілька крутих позашкільних проектів, які дуже якісно допомагають їм отримувати реальні знання і навички. Є кілька ініціатив, що створюють певну спільноту і екосистему для підлітків. Але консультуючи щодо вибору саме школи для тінейджера, я все частіше думаю, про те, що тут все набагато складніше.

Останнім часом у моєму просторі стало з’являтися все більше хакскулерів. Тобто серед дітей і підлітків, із якими я особисто спілкуюся, завжди переважали саме учні альтернативних шкіл. Але останнім часом серед них все більше хакскулерів (самоучнів, що не засвоюють шкільну програму в школі). Їх зазвичай називають «хоумскулерами», але особисто я вважаю, що цей термін не відображає повноти можливостей, що надає цей формат, якщо ним повноцінно користуватись.

Можливостей, що можна дуже по-різному реалізовувати. І можна навчатися вдома, але я все частіше думаю про створення якісно нових інструментів в рамках цієї вільної моделі. І останній рік у голові в мене все чіткіше вибудовується модель саме коедуворкінгу як альтернативи старшої школи. Тобто певного простору, де були б всі інструменти, як в школі (та навіть більше), але при цьому із значно більш гнучкою індивідуальною моделлю. А врешті-решт мережі таких хабів, що об’єднували б у собі всі інструменти не лише для засвоєння програми МОН, але всього іншого, що потрібно для розвитку і якісного дозвілля тінейджерів.

Тобто це як школа-конструктор, у якій сам тінейджер разом із дорослим навігатором створює власну модель «школи». Врешті-решт це має бути екосистема взаємопов’язаних проектів різного формату, де б різні тінейджери могли б повноцінно закрити всі свої потреби. За великим рахунком в Києві вже точно є певна кількість проектів і людей, що могли б утворити таку мережу. Власне, описуючи і моделюючи в голові такий простір, я не фантазую, я просто оперую різним досвідом, що вже спостерігав, але розрізнено.

Так, я давно думаю над цим, і цей пост просто народився після сьогоднішнього цікавого дня, як необхідність нарешті хоч щось сказати про це. Адже насправді думки мої за межами описаного. Тобто для мене цей простір насправді не є альтернативою школі для освоєння програми МОН. Він взагалі є альтернативою формату «школи» і перш за все єдиній для всіх державній програмі. Він є альтернативою сучасній популярній моделі «шкільної освіти» взагалі як фізичного простору, до якого дитина ходить за певним графіком у певну локацію до певних дорослих разом із певними однолітками. Правда, із різними варіаціями свободи.

І от сьогодні одночасно я познайомився із двома неймовірно різними героями, що вже «навчаються» за іншою моделлю.

І зараз це умовно називається анскулінг. Тобто свідома відмова від фактичного засвоєння шкільної програми (запропонованої державою) взагалі. Тобто це не означає, що дитина чи підліток не розвивається чи не спілкується із іншими. Навіть навпаки, вона повністю без будь яких обмежень створює власний «навчальний простір».

На що це схоже ? Це схоже на реальне доросле життя. Яке, по суті, так само для нас, дорослих, є школою. Більше того. Можете поглянути на це так, що насправді ви можете створити власну програму (як дорослий, який саме обирає записатися на курс на Курсері чи піти на якийсь семінар).

Так само і у підлітка може бути власна програма. Альтернативна тій, що пропонує держава. От вам і справжня альтернатива. Але особисто я підтримую цей формат лише за наявності дійсно якісних можливостей і інструментів, що допомагатимуть і дітям, і батькам створювати індивідуальні моделі. Маючи на увазі простори підтримки, що я описував вище. Як офлайн, так і онлайн. Простори, де підліток міг би отримати підтримку навіть більшу, аніж в школі, але більш індивідуальну.

Повертаючись до моїх героїв, що надихнули мене на цей пост. Один із них - 10-річний хлопець, що протягом року разом із батьками встигає побувати у різних країнах. Він говорить, що його навчає мама. Але як я вже казав, мова не про програму МОН. Хоча і з неї дещо, звичайно, потрапляє ))

Зовсім інший випадок 15-річна дівчина, що відвідує певну «школу», що дуже красиво організовує навчальний процес таким чином, що шкільна програма МОН насправді не приймається до уваги майже взагалі, а здається лише «для галочки». І насправді це досить відома у вузьких кругах школа, яка дійсно має власні програми і якісно розвиває підлітків вже не перший рік. Тож для мене це було дуже надихаюче відкриття, адже це вже не перший підліток із цієї школи.

Не знаю, хто це читає, але насправді для 99% в нашій країні іще 4 роки назад «альтернативні школи» були чимось на кшталт казки. Тепер це вже норма. Хакскулінг вже також поступово входить в норму. Більше того, у законодавстві вже з’являються для цього офіційні можливості, і з’являються навіть державні школи, що починають працювати в такому форматі. Тож, може, є ще куди розвиватися.

Зараз особисто я знаю як мінімум дві досить відомі і потужні школи, що фактично повністю ігнорують програму МОН. Здаючи при цьому атестацію, просто не готуючись до неї. Тобто де факто не порушуючи закон ! Обидві школи досить серйозні і як альтернативу МОН дійсно мають власні значно більш прогресивні інструменти для розвитку. До цього іще мабуть додав би кілька моїх знайомих підлітків, що свідомо анскулять і ведуть активний спосіб життя. Власне, знову ж таки підкреслюю, що пишу все це на основі дуже різних кейсів.

І заглиблюючись у деталі, мені весь час хочеться коментувати щодо того, що будь яка свобода може приводити до різного її застосування. І я хочу наголосити, що відповідальність дорослого в такій формі значно збільшується.

Тобто в будь якій формі анскулінгу роль дорослого, що поруч, не зменшується. Навпаки, вона виходить на новий рівень. У звичайному форматі державної школи це 12 років повністю прописаної програми і відповідальність дорослого тільки в тому, щоб донести інформацію. Він насправді психологічно часто не несе відповідальності за результат. Із змінами НУШ ситуація трохи змінилася, але все одно загально прийнята програма знімає більшу частину відповідальності. В альтернативних школах ситуація, звичайно, інша, але все частіше розумію, що часто батьки все одно опираються на найнадійніший показник результативності - цифри чи їх еквівалент для вимірювання вивченого згідно загальноприйнятої програми.

Якщо ж прибрати програму МОН ... то відповідальність за вибір інструментів і шляхів розвитку вже не можна перекласти на МОН.

12 років по 8 місяців по 5 днів по 8 годин.

Або 2100 8-годинних днів.

А чим би ви наповнили 2100 днів дитячого життя, якби у вас був вибір?

Оригінал

Освіта.ua
03.06.2019

Популярні блоги
І. Лікарчук: замість пенсіонерів у школи підуть чиновники? Наукою і практикою доведено: не вік є визначальним у якості роботи педагога, а зовсім інші чинники
Галина Сищук: про експертну оцінку «по-новому» Учителя оцінювати має саме вчитель, котрий практично знайомий з програмою та організацією навчання
А. Недоля: кому потрібні куратори академічних груп? У радянській вищій школі куратор – це наглядач за студентами, який перебрався в українські ЗВО
О. Журавльова: що роблять канадські вчителі на канікулах? Залишатись у школі на канікулах нечесно й безглуздо, краще займатись улюбленою справою чи подорожувати
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Cirius
Чим глибше йде процес розшарування суспільства за матеріальною ознакою, тим інтенсивніше багачі шукають особливих шляхів розвитку для своїх дітей. І їх можна зрозуміти, ставши багатими, вони усіма силами будуть статратися зберегти свій статус назавжди, як гарантія-особливе виховання власних нащадків. Так є у всіх багатих країнах, особливо у монархіях, хоча і США вже не виключення. І на теє нема ради, закон самозбереження ніхто не відмінить. Головне, аби ці "особливого навчання діти" не стали диктаторами, Неронами,Калігулами чи ще чимось іншим.
совесть
Для Cirius: Технології не залишають шансу відгородитися від світу, від тих "ніщебродов". Ситий світ вже відчуває навалу біженців, переформатовує цілі на льоту на ВИХОВАННЯ, а не знання. Толерантність, вміння слухати і чути, співчувати, домовлятися у купі зі знаннями виявляються важливішими за просто знання (гуманітарні чи матем.) для виживання всіх чи більшості. Просто треба навчити читати своїх дітей, навіть якщо сам не вмієш читати... у дітей довший шлях у невідоме.
Cirius
Для Совесть. Згоден з Вами, виховання - це головна місія тих, хто дав життя другим і їх висока відповідальність.Але коли я намагався фізикам і математикам це пояснити мене почали лінчувати. Виходило, за їх логікою, що я пропагую техніний занепад, не буде прогресу, бо тільки технічні науки забезпечують додану вартість, і т.д. Хіміки, фізики і математики часто не хочуть розуміти, що знання в руках аморальної людини-це все одно, що граната у руках в мавпи. Я за гармонійний розвиток людини, тільки так ми зможемо виживати на цій землі. Все решта- канібалізм, в переносному розумінні цього слова.
Коментувати
совесть
Люди из пробирки уже не фантастика, а реальность. Конкуренция за ресурсы на планете Земля год от года будет только расти. Выживут самые находчивые, предприимчивые, умные, трудолюбивые, терпеливые и т. д. И чем раньше вы начнете пичкать мозг ребенка развивающей память, интерес, любознательность, творческие способности информацией, тем легче будет справляться с вызовами будущего подросшее дитя. Ну, конечно, если у вас денег куры не клюют, то зачем же утруждать ребенка учебой... Пусть просто радостно тратит накопленное непосильным трудом родителей, семьи. Правда такой рецепт лишь для отдельных особей хорош... Думайте сами, решайте сами - учить по программе мон или, чуть не вырвалось, записаться в секту. А и правда. Кто знает, какое оно будущее?
Небайдужий
Я не здивуюся, якщо серед цих анскулінг, хакскулінг ..., знайдеться школа, де основна ідея, неявна ідея - це вчити дитину паразитувати на тілі суспільства. Ось просто вчать різному корисному для паразитування. Батьки цих дітей і організатори можуть справді думати, що дають дітям щось цінне для виживання у суспільстві, але по суті все зводиться до паразитування, бо потім діти нічого не вкладають у добробут суспільства. Ось скажіть, серед цих дітей може з’явитися фізики? Ні, не може. А лікарі? Ні, не може. Бо це вимагає нормальної освіти і дисципліни.
Правильно
Для Небайдужий: чи найшло щось на Україну- всякі лайдаки пруться в душу: на всіх рівнях, особливо в освіті. Телепні… реформатори!
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!