Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.
Уже писав про парадоксальність вимог батьків та начальників до школи. Тепер про погляд на школу з позиції учнів.
Світ, у якому житимуть наші діти, змінюється вчетверо швидше від наших шкіл.
Гордон Драйден
1. Обома руками за вільне відвідування школи, але самі ж визнають, що в цьому випадку навряд чи переважній більшості учнів самостійне навчання сподобається більше за нічогонероблення і розваги.
2. Усвідомлюють, що нові знання знаходяться «на кінчиках пальців» і «на відстані витягнутої руки», вміють легко здобувати інформацію, але не мають глибини розуміння, навіщо це їм і що саме їм потрібно.
3. Вважають, що вони не винні в тому, що «не хочуть вчитись» у ситуації, коли й дорослі не знають, що роботи з кризою в освіті.
4. Прагнуть бути незалежними та самостійними, але їм явно бракує бажання і сміливості взяти відповідальність за своє життя, прагнення розвиватися.
5. Хотіли б мати іншу школу, яка вчить дітей, «як думати», а не «що думати», мотивує до навчання упродовж усього життя, а не прагне навчити на все життя, підсилює спроможність шукати ще не існуючі знання, а не змушує зазубрювати «вчорашні» знання, заохочує «робити різноманітність», бути «не таким, як усі», але їм «важко не робити, важко хотіти... у всякому разі хотіти робити те, що треба (Акутагава).
6. Стверджують, що «для більшості з нас найбільшою проблемою є не перевірка завченого нами обраного вами змісту, а вміння розуміти, аналізувати, синтезувати, тобто мислити та мати практичні навички активного розв'язання проблем та критичного ставлення до інформації» і часто демонструють «навчену безпорадність» та патологічну пасивність. Визнають, що на 1 учня, якого від навчання за вуха не відтягнути та який має мотивацію до самореалізації, є 10 учнів, які лише відсиджують уроки.
7. ............. ?
Оригінал
