І. Примаченко: гроші на освіту не дають, їх збирають

Звідки береться річний бюджет Стенфордського університету і як цей трюк можуть повторити наші ЗВО

І. Примаченко: гроші на освіту не дають, їх збирають

Автор: Іван Примаченко, засновник платформи Prometheus.

Кожного разу, коли я пишу про Стенфорд, хтось з українських освітян обов'язково залишає коментар про те, що «якби нам дали такі гроші, то ми б легко наздогнали і перегнали Стенфорд - а без грошей і порівнювати не можна!» Отож, вирішив розкрити всі секрети, розповісти, звідки береться річний бюджет Стенфордського університету в 6.3 мільярди доларів і як цей трюк можуть повторити українські виші.

  • Фундаментальне світоглядне - Стенфорду ніхто гроші просто так не дає. Стенфорд гроші збирає. Минулого року 1.1 мільярд доларів університету пожертвували 76 000 (!) донорів. Ще 20% бюджет отримав від свого ендавменту - пожертв попередніх років, які були не витрачені, а інвестовані, і тепер приносять щорічний прибуток. 17% коштів принесли спонсоровані дослідження. Ще 15% - плата за навчання студентів. Окремо варто згадати 20% бюджету, зароблених університетом на наданні медичних послуг - якість медичного факультету в Стенфорді така, що він є серйозною статтею прибутків.
  • Але як збирати мільярди доларів пожертв і спонсорованих досліджень? Почати потрібно з уваги до власної репутації. Кілька років тому знаменитий історик професор Ніл Ферґюсон заснував в університеті організацію на захист свободи слова Cardinal Conversations, що запрошували на кампус в якості спікерів людей, публічна позиція яких викликала обурення з боку багатьох студентів. Цього літа Стенфорд сколихнувся від скандалу, коли були опубліковані листи Ферґюсона до студентів-прихильників, із закликом знайти компромат на студентів лівих поглядів, які вимагали цензурувати виступи суперечливих спікерів. Професор назвав це спробою «кілерства репутації», але відразу подав у відставку з поста голови Cardinal Conversations. Людина нічого не вкрала, дурниць не публікувала, своїм становищем не зловживала. Але для захисту репутації свого проекту і університету вирішила взяти всю відповідальність на себе. Все ще дивуєтеся, чому люди жертвують мільярди Стенфорду і не хочуть жертвувати українським вишам з їх безкарними лептонними богами, жінками-кішками і ректорською незадекларованою нерухомістю в Каліфорнії?
  • Університет публічно дякує всім, хто йому допоміг, і пишається успіхами всіх, хто колись тут вчився. Над кампусом височіє Башта Гувера, названа на честь випускника Стенфорду, що став президентом США. В офісі, де ми працюємо, відвідувачів зустрічає табличка, що колись в тутешньому гуртожитку жив Джон Стейнбек. Всі будівлі та левова частка аудиторій мають імена – як правило, на честь видатних випускників та донорів, завдяки чиїм пожертвам ці будівлі були збудовані. Як після такого не запалитися бажанням пожертвувати гроші університету?
  • Кожного жовтня в університеті урочисто відмічають дні випускників, накривають столи і організують пишні вечірки, куди запрошують всіх, хто вчився в Стенфорді: від випускників минулого року до тих, хто випустився 50 років тому. Це загальноуніверситетська серія подій, про які говорить вся спільнота. Окрема будівля на кампусі відведена під Центр випускників з власною кав’ярнею, садом та конференц-залами. А всі випускники мають особливий пожиттєвий статус і доступ до ресурсів університету. Пам'ятаєте про 76 000 донорів на рік? Збирають їх ось таким багаторічним кропітким вибудовуванням стосунків з випускниками на базі глибокої поваги і підтримки.
  • І нарешті, про унікальну американську культуру, завдяки якій кристально чесний бізнес жертвує великі гроші на освіту. Як відомо, Стенфордський університет було засновано на гроші подружжя Стенфордів, які, трагічно втративши свого єдиного сина, вирішили заснувати навчальний заклад для всіх дітей Каліфорнії. Трохи підзабувся той факт, звідки гроші з'явилися в самого Ліланда Стенфорда, який був залізничним магнатом і якого історики часто відносять до групи «баронів-грабіжників», які заправляли американським бізнесом у другій половині 19 століття. Пам'ятаєте стереотипну залізничну компанію з вестернів, яка намагається всіма правдами і неправдами відняти у людей землю? Стереотип цей виник не на пустому місці. Ліланд Стенфорд був тодішнім олігархом, а умови пошуку грошей на освіту в тодішній Америці не так сильно відрізнялися від того, що ми бачимо в сучасній Україні.

В Україні вже є університети, які не шукають виправдань, а досягають великих успіхів у зборі пожертв - нова надсучасна бібліотека Українського католицького університету тому наочний доказ. Жодних секретів фінансового успіху західних вишів не існує. Час вивчати їх досвід і братися до справи: гроші на освіту не дають, їх збирають тяжкою працею.

Оригінал

Освіта.ua
12.11.2018

Популярні блоги
Т. Єфімова: як і чому школа вбиває мотивацію в дітей Чому в школі досі знижують оцінки за відступи, неправильний запис і колір малюнка
О. Бобкова: участь в олімпіаді не має бути примусовою Життя і здоров’я дітей і вчителів є вищою цінністю, аніж результат у олімпіад
І. Лікарчук: олімпіади - традиція совкової освіти Жодним законом чи нормативним документом обов’язковість участі школи у олімпіадах не передбачена
О. Українець: ЗНО з літератури дійсно не потрібне Шкільна програма передбачає читання текстів і біографій, а не вивчення літератури, і це дві дуже різні речі
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
Хвороба українського суспільства полягає в тому, що воно дає можливість пролазити "нагору" недостойним людям. Ці недостойні люди, підсвідомо розуміючи свою недалекість, на посаді намагаються всіма засобами забезпечити своє майбутнє і майбутнє дітей. І не переймаються перспективами країни, області, району, вузу, школи...
Барабашовка
Слухайте! Теля Боже поїхало за кордон, України не знає і пише, що попало! В нашому харківському економічному універі ще 10 років назад збудували своїми силами класну , надсучасну бібліотеку, а юракадемія по сусідству спорудила супер студентський палац і гуртожиток .... І воно дивуються всьому західному , як малятко. Побачив католицький університет , а в інших крім критики нічого достойного ніби не має!? А як Примаченка титрують- заступник платформи, хорошо , що не заступник свинячої цицьки!!!
Cirius
Для Барабашовка: Звідкіля у нас стільки злоби? Ну варто комусь щось написати правдиве як ми його відразу зараховуємо у заступники свинячої цицьки. Примаченко хоче сказати, що нам слід вчитися жити у умовах ринкової економіки, а не чекати тільки на подачки від бюджету. Он є у нас АПН, щось чули про їх педагогічні досягнення? А грошики з бюджету доять регулярно, он про що нам слід думати, а не ганити того, хто прагне донести до нас життєву правду.
Є. Котов
Не треба злитись. Не треба ображати. Але не треба кожному , мягко кажучи, свою простоту і непідготовленість виставляти. Та умилятись Заходу- там все велике, навіть блохи!! У нас в Луганську в у-ті ім. Даля супер -новий корпус своїми силами побудували. Жалко там сєпари тепер. І не тикайте нам своїм католицьким універом. То булька за кошти папи Римського. Католицизм нам не потрібний, потрібна одна Церква.
Cirius
Я за єдину українську помісну церкву. Але в Україні проживають люди більш як 100 національностей і кожен вибрав свій шлях до бога з тою церквою, яка йому ближча. І не важливо, хто стоїть на її чолі, папа Римський чи хтось інший. Яка різниця як хто хреститься-зліва направо чи справа на ліво. Важливо, чи має людина в серці бога і чи живе вона по його заповідям. Чомусь китайці не соромляться вчитися на Заході, а потім у себе запроваджувати усе позитивне і корисне. А ми дуже піклуємося про чистоту наших цінностей і плентаємося позаду усіх по багатьох показниках.
Коментувати