І. Філіпова: вічний «error» як принцип забезпечення шкіл

В Україні настав час, коли держава, випереджуючи запит сонної громади, почала вкладати кошти в освіту

І. Філіпова: вічний «error» як принцип забезпечення шкіл

Автор: Ірина Філіпова, член ГО «Основи свідомості», м. Кривий Ріг.

«Коли бізнес йде успішно, він платить за рекламу, коли погано – платите ви».

Я би цей відомий американський вислів, що давно став «крилатим», застосовувала у тому числі й до наших комунальних закладів освіти, а не лише до підприємств приватного сектору. Чому?

Усе просто. Коли ми сплачуємо податки, не завжди замислюємося над тим, що ці різні у кожного платника суми і є будівельними матеріалами майбутнього країни. Кошти з наших відрахувань у тому числі перетікають і на рахунки лікарень та закладів освіти, а не лише на соціальні виплати чи ремонти доріг та виконкомів. Вони дають можливість отримувати освіту усім без винятку дітям та дорослим, серед яких цілком можуть виявитися генії, що не мають шестизначних банківських рахунків. І тут держава з переважаючою масою громадян, що ніколи ні над чим не замислюються, вкладатиме кошти в ремонти виконкомів, а держава вільних громадян вкладатиме в освіту мільйонів заради виявлення одного генія. Бо один геній здатен зробити рекламу цілій країні. Це є успішний «бізнес» усієї держави – тобто платників податків.

До сьогодні в рекламу України вимушено вкладали самі громадяни, адже наші «державні мужі» опікувалися виключно власними мільярдами. Відповідно, до закладів освіти діти йшли не лише зі своїми портфелями, а мали просити у батьків також підручники, парти, телевізори з проекторами і комп’ютерами, вбиральні зі шкільними дахами та енергоефективними вікнами тощо. Кошти у вигляді готівкових річок текли безперешкодно по усіх артеріях місцевих органів управління освітою, а вартість закладів у паспортах бюджетних програм зростала, неначе усе ремонтується бюджетним коштом. Навіть якщо батьки ремонтували чи купували щось самотужки, готівку нерідко здавали все одно.

І ось нарешті в Україні настав час, коли держава, навіть випереджуючи запит сонної громади, почала вкладати кошти в систему освіти, надаючи небувалі донині субвенції, аби пришвидшити неминучі зміни. Широка рекламна кампанія новітнього курсу, революційний Закон «Про освіту» з однаково широкими правами усіх учасників освітнього процесу, безкоштовне навчання педагогів в режимі онлайн, підвищення їм заробітних плат (хоч і поетапне). До того ж, завдяки фінансовій децентралізації на місцях залишилося понад 50 % місцевих податків і зборів, що надало додаткових можливостей для утримання будівель та виконання санітарних і будівельних норм. Але за межами міністерств та відомств робота рушитись чи то не хоче, чи то не може. Виходить, що кошти у закладів вже є, а користуватися ними не хочуть – необлікована готівка виявилася і хворобливою звичкою, і одним із методів впливу керівників закладів на підлеглих педагогів, батьків та учнів.

Питання, на мою думку, слід вирішувати системно, починаючи із залучення кваліфікованих тренерів до викладання обов’язкових інтенсивних навчальних курсів щодо формування бюджету, закінчуючи жорсткими мірами у вигляді адміністративних покарань за невиконання Постанови КМУ № 228 від 28 лютого 2002 р., яка чітко розставляє акценти у порядку складання кошторисів бюджетних установ.

Загальні положення Порядку у п.3. визначають, що «Установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів».

Це значить, що кожен керівник кожного комунального або ж державного закладу освіти має складати цей самий індивідуальний кошторис закладу, адже лише він може точно знати, де протікає дах, а де зламалася парта, скільки не вистачає ламп і які вбиральні сьогодні мають зіпсоване обладнання. Це директор школи приймає на роботу заступника з господарської частини з вищою освітою і вмінням робити певні розрахунки.

Розібратися у «павутинні» норм і правил під час складання індивідуальних кошторисів комунальних закладів освіти не так вже й складно з огляду на те, що з моменту прийняття Постанови № 228 в мережі та й у різних посібниках, включаючи паперові видання з регулярної підписки установ, роз’яснювального матеріалу вийшло чимало. Мені, особисто, сподобалася стаття Перевірка правильності складання кошторису бюджетної установи: методика і завдання на сайті Держаудитслужби, яку я знайшла за пару секунд. А скільки матеріалу, можливо, більш ґрунтовного, можна знайти, витративши додатковий час? До того ж, керівникам бюджетних установ мають надавати прямі інструкції безпосередньо представники засновника, які є розпорядниками коштів і мають у своєму штаті цілі господарчі групи та бухгалтерії.

Зробивши запити по районах Кривого Рогу на копії пропозицій директорів закладів освіти до проектів кошторисів, я виявила в одних районах абсолютну відсутність такої документації, а в інших – стоси паперів, які у нинішній час стрімкого розвитку цифрових технологій забирають дорогоцінні десятки годин, що мали би йти на впровадження частини цих проектів і пошуку можливостей забезпечити незабезпечені статті, але інноваційні і цікаві у сенсі розвитку закладу.

Чудовим варіантом у цьому на перший погляд замкненому колі могла би бути розробка спеціальної бухгалтерської програми, яка б давала можливість подавати керівникам закладів освіти пропозиції до кошторису в режимі онлайн. Таким чином, маючи програмне забезпечення і комп’ютерну техніку до нього(так, в одному із відділів освіти багатого Кривого Рогу є нескануючий сканер, і через те відсутній електронний архів), директор міг би заносити дані до готових реєстрів, «підтягувати» дефектні акти та інші підтверджуючі документи, а система сама би автоматично визначала черговість потреб за вбудованими алгоритмами. Незмінними першочерговими, як і раніше, залишались би заробітна плата, комунальні послуги та господарське утримання.

Відсутність порядку в елементарному документообігу, що прямо впливає на створення бюджету і його виконання, породжує плату громадян за рекламу системи освіти замість самореклами системи освіти за рахунок раціонального використання коштів і створення додаткових можливостей з виявлення геніїв.

Освіта.ua
25.09.2018

Популярні блоги
С. Новікова: ЗНО з математики для вступників-медиків При вступі на всі спеціальності галузі знань «Охорона здоров'я» другим предметом є математика
В. Громовий: в освіті вже пройдена межа незворотності Негативний відбір і зворотна селекція в освіті тривають, адже йдуть кращі, а «лава запасних» практично порожня
Є. Стадний: ідея збільшення ваги атестата хибна по суті Чим більше враховуватимуть атестат, тим меншими будуть шанси дітей з хорошими знаннями з суворіших шкіл
Д. Бабурін: реальність освіти за ширмою рейтингової шкали За ширмою рейтингової шкали 100-200, яку нам кожен рік презентує УЦОЯО, ховається реальний стан освіти в Україні
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Володимир
Так, порядок в документообігу дійсно відсутній. Його ведуть секретарі, але коли директор не розуміє, що таке номенклатура діловодства, то це вже проблема.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!