Osvita.ua Блоги І. Васильків: необхідність змін в шкільній історичній освіті
І. Васильків: необхідність змін в шкільній історичній освіті

Для змін в шкільній історичній освіті треба не розділи перейменовувати і параграфи місцями міняти

І. Васильків: необхідність змін в шкільній історичній освіті

Автор: Ірина Васильків, учитель історії та правознавства, м. Львів.

Долучаюсь до обговорення пропозицій щодо необхідності змін в шкільній історичній освіті. Продовжую тему, яку нещодавно запропонував Руслан Шеремета.

Частина І

Натрапила в неті на матеріали про вивчення історії на пострадянському просторі. Із усієї інформації сформувались кілька тез. Практично у всіх пострадянських країнах наголошують на негативній ролі радянського періоду в їхній історії. Підручники з історії переписуються у всіх державах кожні декілька років, щоправда з різних причин. Литва ще у 1989 році розробила перехід від лінійного викладу історії до концентричного, там її вивчають тричі за шкільний курс, щоразу глибше, а власне історію Литви розглядають як частину історії Європи. У Казахстані тепер вивчають два базові курси: від найдавніших часів до сьогодення і окремо, старшокласники, - новітню історію Казахстану.

На мою думку, наша ситуація з шкільною історичною освітою була найбільш подібна до казахської. Там від 1992 року, впровадивши вивчення власної історії, обходились на початках також без підручників, у перших підручниках активно висвітлювались раніше заборонені теми, негативно оцінювалась русифікація. А вже потім на їхньому аналогові нашого ЗНО з'явились питання типу «Скільки було зубів у коня Чингізхана». У Киргизії дотепер важливим є питання різниці між термінами «киргиз» і «киргизстанець». Це інформація станом на 2013 рік. Якраз тоді нашу історичну шкільну освіту вкотре лихоманило.

А тепер про нас.

Як було в Україні? Зберегли притаманний радянській епосі лінійний принцип, впровадили пропедевтичний курс у 5 класі, окремим курсом історію України від 6 класу (інтеграція історії у 6 класі - відносно недавнє оновлення) і особливо гордились, що в окремій державі - окрема історія. Так було доцільно тоді. Працювали на ентузіазмі і чесному слові (хто його мав), без підручників. Але був суспільний попит і відчуття важливості процесу. Тішилися у 1992 році першим підручником для 5 класу. У моїй школі то була брошура автора Кучерука, де із методичного наповнення - тільки номери і назви параграфів трохи більшим шрифтом (це нагадую для тих, хто хоче, щоб у підручниках було такенезнаюяке, і все-все, і коротко, і кольорово, і щоб все замість вчителя продумано).

Перші підручники з історії України вистояли атаки тих, що вважали молоду державу прикрим непорозумінням. А за якийсь час почалось «удосконалення» програм. Очевидно, закладали якісь глибокі ідеї, але пересічному вчителю на серпневих нарадах просто повідомляли, назви яких розділів поміняно і які теми вкотре перекидали між 8 і 9 та 10 і 9 класами. Не всі зміни виявились продуктивними. Скоротили кількість годин в 5, 7 класах, майже не зменшивши обсяг матеріалу.

Так, були нахабні намагання «підчищати» деякі теми, переважно щодо періоду ХХ-ХХІ століття, майже на 20-му році доби незалежності. Були серед авторів ті, хто витримував, ті, хто знаходив компроміс, і такі, що сходили з дистанції. Когось «виводили» з процесу підручникотворення, а когось і не допускали навіть. І тепер серед учительства хтось продовжує оперувати матеріалом початку 90-х, хтось зрозумів, що час летить і реалії змінюються, а хтось досі плекає теми, які осіли в мізках ще у радянській школі. Хтось незадоволений відсутністю змін, а хтось боїться нового параграфа в підручнику, бо ліньки вийти із зони комфорту.

Але то НАШІ реалії. Цілком природньо, що триває перманентна дискусія щодо концепції шкільної історичної освіти. З одного боку летять звинувачення в імітації змін, з іншого - у невиправдано радикальних змінах. А змін в шкільній історичній освіті не було і немає. Бо лінійний принцип збережено. І все, що дотепер іменували змінами - всього лише корекція. Перелаштування програм з 11 класів на 12 і назад, яке ми проходили - то не зміни, то також технічна корекція. Кому бракувало нового підручника для 2 семестру з історії України у 10 класі, той знає, про що я, адже повернулись до попереднього підручника і ще довго ним рятувались.

Щоб мати реальні зміни в шкільній історичній освіті, треба не розділи перейменовувати і параграфи у темах місцями міняти, як робили дехто з авторів, долаючи чергові зміни в програмах. Треба знайти відповіді на запитання «Чого ми хочемо?» і «Навіщо нам це?», а також «Як це зробити?» і «Що для цього потрібно?». А тоді реалізувати. Це справа не одного року, і не двох))). І не одного-двох чиновників чи науковців.

Комусь не до вподоби буде, але варто сказати і таке. У Росії донедавна викладання історії в школах велось за принципом концентрів, у 5-9 класах - весь період, в обсязі разом по 11 годин в тиждень, у 10-11 класах - повторення вивченого, по 2 год в тиждень. Так БУЛО у них. Система концентричного навчання історії, лише трохи інша, діє дотепер в Литві та в Польщі. А Росія ще від 2006 року готувала перехід до лінійного принципу історичної шкільної освіти. Якщо не помиляюсь, у 2015 там розпочався поступовий перехід до лінійного викладання історії, тобто весь курс – хронологічно-послідовно, від 5 по 11 клас. У їхніх методичних матеріалах також можна прочитати про компетентнісний підхід як про вартий уваги досвід західних країн. Про акценти і тамтешнє трактування історичних подій зараз не йдеться.

Думаю-думаю... чого б то, маючи концепцію викладання історії, яка успішно реалізовується в Литві та Польщі (про інших зараз не готова стверджувати), північно-східний сусід майже 10 років готував перехід до тієї системи, яка працює у нас, і яку ми завзято критикуємо. Або у нас не все аж так погано, або в тому є якась прихована родзинка, яка засмакувала їхній владі. Або ж включаємо мізки і аналізуємо.

І не кажіть, що то ми мавпуємо їхні ідеї. Перші розроблені пропозиції концентричного вивчення шкільної історії в Україні датуються 2004 роком, але були тоді ж відкинуті

Частина ІІ

Зараз ми багато дискутуємо, шукаємо свій єдиноправильний і супер-пупер результативний підхід до навчання історії. І або ідеалізуємо, або огульно критикуємо те, що бачимо в інших країнах. А вчитель з класом, за зачиненими дверима, працює так, щоб врятувати ситуацію, зацікавити і навчити, незважаючи на зусилля авторів методичних рекомендацій чи наукових розробок. Або так, наскільки йому дозволяє саботувати процес зностальгована за гомосовєтікусом душа.

А мусимо задуматись над тим, чого очікувати тоді, коли сьогоднішні першокласники впритул підійдуть до вивчення історії, і тоді, коли вони пройдуть черговий освітній ступінь. Починаємо вже звикати до того, що звична в нашому розумінні школа закінчуватиметься 9 класом. Тоді буде випуск, можливо й ДПА у формі ЗНО, а продовжуватимуть навчання в закладах професійної чи профільної освіти. Якщо збережеться сьогоднішній принцип шкільної історичної освіти (навіть не про методику йдеться, а про технічні реалії), то 15-ти річна людина піде в життя з тими знаннями про події 20-21 століть, які отримала ще в 5 класі. Принаймні половина молодих людей не матиме навіть належного уявлення про події цього періоду, і тим більше не матиме основи для розуміння сучасних процесів. Це ж неприпустимо!

Реалісти знають, що сьогодні маємо практично те саме. Якась частина дітей переходить зі шкіл у заклади профтехосвіти і там «пробігає» період 1900-2018 за 1 рік... Галопом. Натомість у 9 класі всі свої інтелектуальні можливості дарує «довгому століттю», немов би то фінал історії.

Наразі маємо сприятливий момент для початку дискусії, є час для прийняття рішення і втілення. Роман Пастушенко неодноразово пропонував механізм обговорення, закликав висловлювати ідеї. Можливо, тиша обумовлена літніми відпустками. А може, й тому, що фахівці, які знають і можуть, не хочуть витрачати зусилля надарма, навчені попереднім досвідом. Ті ж, кого посада зобов’язує продукувати методичні напрацювання, також не хочуть висувати пропозиції, а ну як «налетять» фахівці, закритикують, перед «підлеглими» ж незручно буде))) та й треба ще мати оті пропозиції в голові… Легше вичекати, а потім примкнути до тих, хто гучніше аргументує. Залишаються вчителі. Вони теж переважно мовчать. Небагатьом сміливим вдається уникнути звинувачень у відсутності напрацювань і наукового рівня навіть при наявності досвіду. Я ризикну сформулювати своє бачення і запропонувати його для подальшого «препарування».

  1. Історія – інтегрований курс, зі збереженням пропорції «всесвітня історія:історія України = 1:3»
  2. Концентричний підхід. Три кола.
  • Перше коло - 5-6 класи – пропедевтичні. Майже як сьогодні програма 5 класу, але два роки і по-людськи, так, щоб нормальну основу сформувати і закріпити, не поспішаючи. Тому що 6-класникам через їх вік все ще не до усвідомлення теоретичних особливостей періоду історії Стародавнього світу. У 5-6 працюємо також над рівнем загальної ерудиції, найцікавішим матеріалом і найважливішими вміннями. Історія інтегрована, запаралелюємо історію своєї землі і всесвітню. Виховуємо патріотизм, формуємо власну думку і зацікавленість. Слухаємо їх висловлювання і підказуємо, звідки дізнаватись.
  • Друге коло - 7-9 клас. Весь період. Але без «психологічних портретів діячів» та інших нереальностей, на які і зараз часу бракує. Не територіально-хронологічний підхід, а тематично-хронологічний. У кожному класі – умовні розділи-лінії: а) економічно-соціальний (людина та умови її життя, економічні відносини), б) державно-політичний (держави, їх внутрішня політика, міжнародні відносини), в) культурно-мистецький (відкриття-винаходи, мистецтво, релігія. Чи матеріальна і духовна культура, якщо так зручніше). У межах кожного класу – певний період, який вивчається не хронологічно, а тематично, але в межах кожного розділу (особливо державно-політичної історії) зберігається хронологічна і логічна послідовність. Не забуваємо про карту, ключові дати, процеси-явища, діячів. Опираємось на фрагменти, які вже відомі з 5-6 класів.
  • Третє коло – 10-12 класи. Два типи – стандарт і профіль. Стандарт – у професійній освіті та у технічних профілях. «Історія української державності» - відносно коротко, але по-дорослому, з хронологічно-тематичним підходом і прив’язкою до міжнародних процесів на кожному етапі. Профіль: історія державотворення поглиблено, можна окремими курсами, з лінійно-хронологічним підходом. Плюс українознавство. Плюс курси за вибором для профілів і стандарту – історія культури, історія релігії, історія економіки, краєзнавство та інші.
  1. Важливо відрегулювати кількість годин історії в тому чи іншому класі. Очевидно, 8 і 9 класи проситимуть 3 години в тиждень, 6 і 7 – не менше 2 годин.
  2. Так, треба буде писати тексти підручників заново. Переставити місцями параграфи чи розділи не вдасться. Так, кількість дат, подій, діячів може зменшитись. Так, процеси, явища, їх причини-наслідки треба буде вивчати ґрунтовніше. Але ж не всі-всі, а ті, що найвагоміші, ті, які мають прив’язку до нашої історії.
  3. Уміло поєднувати словесне, наочне, практичне навчання. Не заміняти словом вчителя самостійну роботу і не залишати дітей наодинці з практичними без вчительського слова. Теорію підкріплювати практикою і навпаки. Дослідження – відповідно до вікових можливостей. Вимоги до знань і вмінь – не захмарні, а реалістичні. Зберегти за вчителем можливість розподіляти години в межах теми самостійно, щоб мати «вільні» від нової теми уроки для закріплення і практики, а не лише для контролю. Розробити єдині критерії оцінювання, притомні. Можливо, для кожного кола інші.

Здається, це все, що змогла продумати. Вибачайте, що по-простому, без наукових наворотів. Це точка зору практика, прагматика. Вчителя–методиста з 25 річним досвідом роботи. Якщо вона є прийнятною – підтримайте, підкажіть, допоможіть удосконалити, реалізувати. Є недоліки – вкажіть, аргументуйте, переконайте. Тут ще є над чим працювати і науковцям, і методистам, і психологам, і чиновникам.

Пропонуйте свої варіанти виходу з цієї ситуації. Бо всі хором кричать, що треба багато змінювати в шкільній історичній освіті, а конкретних версій ще (чи вже) нема. Є спроби косметичного ремонту замість капітальної реконструкції.

Оригінал

Освіта.ua
17.08.2018

Популярні блоги
О. Калинич: про відновлення «учительських батарей» Навчання буде ефективним тільки тоді, коли вчитель спокійний, бо добре та вчасно відпочиває
І. Лікарчук: як кількісно і якісно оцінити «педдіяльність»? Не є нормальним, що педагогічну діяльність беруться оцінювати не за результатами, а за тим, яким є процес
В. Співаковський: домашні завдання ще є? Не скасували? «Відчуття часу» дозволить дитині у дорослому житті нікуди не спізнюватися і все робити вчасно
Олена Князева: чому вчителі йдуть зі школи? Школа перестала бути не тільки місцем радості Дитинства, а й місцем професійної реалізації вчителя
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Віктор
Повністю згоден з ідеєю трьох кіл, точніше двох, оскільки перше є пропедевотивчим етапом. Тільки вважаю, що для нього цілком достатньо 5-го класу, а в 6-9 подати систематичний виклад з найдавніших часів до наших днів. Можливо в 6 класі це буде дещо спрощено, але не потрібно порівнювати шестикласників із п’ятикласниками. Вони вже достатньо адаптовані для навчання в основній школі, і надмірне полегшення принесе лише шкоду. І не потрібно переживати, що прийдеться про когось не сказати, а щось випустити. Головне завдання полягає у вихованні свідомого патріотизму, а деталізація при потребі цілком по силах самим учням.
ДАТИ на пам*ять
знати потрібно. Тоді діти усвідомлюватимуть, що -коли-за чим відбувалося. Знаючи дати, зуміють родити якісь логічні висновки. фІ так - карти. Не вміючи працювати із картами, а тому допомагають контурні карти, вони не уваться стратегічно мислити. Ніяк.А так -зубрять якісь тексти - казочки бездумно й безтолково.
козацька педагогіка
ЦЕ ЩО? І друге. Козацька педагогіка це для якого століття? І третє. Козацька педагогіка це для якого шару суспільства? А як бути з новоутвореними панами? А як бути з неплатоспроможними НЕкозацькими вихованцями? І наступне. А ДЕ інформація про "козацьку педагогіку"? І наступне - патріотизм то чудово. Та чомусь наші керманичі статки свОї тримають у банках інших країн, дітей свОїх навчають в інших країнах... ЯК те пояснювати у козацькому вихованні? І наступне. Козак = людина вільна, людина,я ка заробляла чим?
Володимир
Для козацька педагогіка: Козацька педагогіка - явище унікально і абсолютно не бюрократичне. Це недавно грунтовно дослідив Олександр Мельничук.
ого
Для Володимир: та і літературі можна натрапити на інформацію. Питання не знімається. Мої питання. Олександр Мельничук може й дослідив. А от чи він СВОЇХ дітей, СВОЇХ учнів пропустив через те, що дослідив? Якщо так, тоді є варіант розмови якщо ні, то точно знаю, що багато хто з нас використовував, використовує те, що Ви й він називаєте козацькою педагогікою, бо педагогіка, якою б вона не була, має певні закономірності. А те, що різнить її, козацька, японська, французька, італійська, африканська, чукотська, то всього лишь національні особливості розвитку нації. НЕ більше. Пропоную подумати над цим.
Коментувати
Володимир
Історію завжди підчищали. Під ідеологію країни або під певні клани, як це робиться зараз в Україні. З патріотичної точки зору, найкращий вихід - приділити належну увагу вивченню козацької педагогіки.
Вчитель математики
Просто подивіться відео "Бидло - найкращий електорат". Його можна легко знайти через гугл або ютюб. І все вам стане ясно!
Ira Wasylkiw
Для 5-9 класів Росія, здається, виділяє в сумі 11 год в тиждень. В моїй пропозиції в сумі виходить 10 годин. Про години на стандарт і профіль у 10-12 класах варто думати окремо. Сьогодні ми маємо таке: 5-9 класи - 10 годин і ще 5 год у 10-11. Тобто сьогодні маємо15 годин на весь курс, то 10 годин на два концентри 5-9 класів насправді не більше, а менше, ніж зараз. Обсяг того, що передбачатиме програма, треба суттєво скоротити і перелянути, зберігши кількість годин.
Павло Іванович
Для Ira Wasylkiw: У нас ліва рука не знає, що робить права...Програма шкільна не завжди відповідає вимогам ЗНО. Якщо будемо вчити поверхнево(через брак часу), то і результати ЗНО будуть такими ж слабенькими як з математики цього року...
Ira Wasylkiw
Програми ЗНО періодично змінюються. На вивчення історії України в цілому ми мали б часу більше, за рахунок звуження частки всесвітньої історії та інтеграції. Інтегація дозволяє уникати дублювання і прослідковувати струтурно-логічні взаємодії. На мою думку, саме зараз ми фактично вчимо поверхово: широко, про все-все.
Павло Іванович
Пані Ірино! Як Ви вважаєте, чи є потреба вчити всесвітню історію (особливо у 7-8 класах) так детально, як зараз? Навіщо дітям знати про політику ,,всіх Людвіків, Філіпів і їм подібних"? Можливо потрібно,щоб діти мали загальну уяву про цей період, коли вони правили і достатньо? Більше часу потрібно приділити вивченню історії своєї держави?
Коментувати
Павло Іванович
Як вчитель теж із 25 річним стажем, в цілому підтримую п.Васильків. Але чи виділять стільки годин для вивчення історії, як Ви пропонуєте? Сумніваюсь. Цього року результати ЗНО з математики слабенькі, уже лунають голоси, що треба збільшити кількість годин для вивчення математики у школі.Чомусь усі вважають, що на історію України достатньо 1-1,5 години на тиждень...Не знаю, як Ви, колеги, але цього замало для дітей.Як Ви вважаєте?
Наталія
Як учитель із 25-річним стажем роботи, стовідсотково підтримую колегу. В останні роки все частіше учні 7-9 класів скаржаться на складність у вивченні предмета. А все, що дітям складно і незрозуміло, викликає у них несприйняття.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!