Ольга Халепа: про опорні школи по-українськи

Автор: Ольга Халепа, вчитель, громадський діяч.

Опорні школи… Очевидним фактом є те, що особи, які управляють країною (торгують, тримають, кришують – оберіть своє бачення), просто офігіли! Так, так, офігіли! Адже, знищуючи країну більше двох десятиліть, як черви яблуко зсередини, два десятки років нав’язуючи російську пропаганду та виховуючи на радянських принципах і рухаючи країну, у «найкращому випадку», під окупацію, а в найгіршому просто до прірви повної руйнації, ніхто із них не очікував, що в ослабленій, підточеній, прогнилій системі підніметься така хвиля патріотизму, що буде змітати все на своєму шляху, стільки стало тієї сили, задля реалізації національної ідеї та збереження незалежності країни.

Це був повний провал і крах розрахунків тих, хто управляв (торгував, зливав, кришував – обери своє бачення) країною. Звісно, такого допустити більше не можна, адже такі прорахунки дозволили виховати у родинах, громадських організаціях, у школах врешті-решт, людей, що стали на заваді реалізації планів Крісловладців, будованих десятиліттями.

Що ж ми будемо мати завтра? Це легко передбачити, аналізуючи «новаторські» реформи у різних сферах нашого життя. Наприклад, так звана реформа освіти і казочки про опорні школи. Так, вони і правда будуть оснащені суперкабінетами, так, на них будуть списані десятки мільйонів гривень, так, будуть підписані дозволи височайшими комісіями і відкриття показані на місцевих провладних телеканалах , а що ми будемо мати насправді?

Насправді ми матимемо класи, де за партами сидітимуть близько 40 учнів! І це не 40 учнів у міській звичайній школі! Це каша із дітей великої частини району, які мають різний рівень підготовки, різні генетичні можливості і навіть різний рівень здоров’я, бо поруч зі здоровими дітьми в таких школах сидітимуть і діти з обмеженими можливостями (так-так, інтернати теж закривають!)

Скажіть, чи зможе вчитель дати якісну освіту такій кількості учнів за 45 хвилин уроку? Ні! Він не робот, він людина, не зможе, як би він не старався! Бо нині потрібен індивідуальний підхід до кожного учня, як співає наш новий Закон про освіту. Тож легко передбачити, що учні, які мали нормальну успішність у своїх рідних школах, не отримавши своєчасної підтримки та уваги в чудо-опорній школі, опустяться на рівень-два вниз, що згодом позначиться і на складанні ЗНО, і на вступу у ВНЗ.

Наслідуючи європейсько-американську модель освітніх округів, ми, на жаль, не враховуємо той факт, що історично сформовані поселення українців (села) – це великі родини, що мають свою культуру, традиції, менталітет, соціальний та економічний рівень. Зігнавши (а я називаю це саме так) у одну компанію дітей з 7-8 населених пунктів (сіл), ми, як мінімум, розриваємо міцний зв’язок учня з малою Батьківщиною, яка перестає його цікавити, не лише як історичний об’єкт, але і як соціально-культурне середовище та, як максимум, ми перериваємо і зводимо нанівець виховання патріотизму до країни в цілому, адже воно починається з любові до власної домівки.

Те ж саме можна і прослідкувати в родинному вихованні, яке для українського суспільства завжди вважалося пріоритетним: на практиці ми вже бачимо, що дитина від 7.00 до 16-17.00 перебуває під впливом людей, які мало зацікавлені внутрішніми проблемами та потребами сільської дитини, відірваної від родини. Учень, який знаходиться за 15-25 кілометрів від батьків, поступово втрачає психологічний зв’язок з родиною, виходить з-під їхнього впливу, потрапляючи в цей час в коло інших інтересів, які можуть бути найрізноманітніші і найнепередбачуваніші, за якими ні батьки, ні вчителі багатолюдної опорної школи прослідкувати не зможуть.

Таким чином, наші сьогоднішні діти, втративши зв’язок з родинами, будучи вирваними із соціально-культурного життя власного села, не розвиваючись при цьому ні духовно, ні культурно у чужому для них середовищі через брак часу, який витрачається тільки на переїзди вбитими міжсільськими дорогами, втрачають ту основу, той стержень, який у майбутньому допоміг би сформувати в них активну громадську позицію, аналітичне та критичне мислення і патріотичну свідомість.

Сьогодні більшість з нас продовжує наслідувати принцип «моя хата скраю», не замислюючись над тим, що ми втрачаємо наше майбутнє, роблячи марні зусилля сьогодні лише для того, щоб відтягнути у часі те, що не встигли зробити до війни зацікавлені у повному безладі люди.

Під виглядом новітніх реформ та інших казок сьогоднішні Крісловладці забезпечують лише своє власне завтра наявністю покірної отари загублених, розгублених, патріотично не сформованих людей, за участі яких вже ніколи не відбудеться великого патріотичного руху 2014 року.

Та це буде завтра, а зараз…. Комедія під назвою «реформи» триває без антрактів.

Оригінал