Osvita.ua Блоги І. Лікарчук: про результати експертизи підручників
І. Лікарчук: про результати експертизи підручників

Публікація результатів антидискримінаційної експертизи завдала іміджевих втрат Міносвіти

І. Лікарчук: про результати експертизи підручників

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Кілька думок про актуальне. Йдеться про результати антидискримінаційної експертизи ряду шкільних підручників, результати якої опублікувані МОН, і які зумовили справжній інформаційний вибух у ЗМІ.

1. Для того щоб наше суспільство в цілому і освітянська спільнота зокрема зрозуміли, що така антидискримінаційна експертиза і підручниками якої якості багато років поспіль забезпечувалися учні шкіл, це потрібно було зробити.

Навіть незважаючи на те, що публікація результатів експертизи в такому вигляді завдала суттєвих іміджевих втрат міністерству та дала підставу численним журналістам, блогерам, деяким політикам у черговий раз абсолютно безпідставно звинуватити Гриневич Л. М. в численних «гріхах»: починаючи від українофобства й закінчуючи начебто заграванням із людьми нетрадиційної сексуальної орієнтації.

2. Антидискримінаційна експертиза підручників потрібна. І в цьому немає жодних сумнівів. Але, як і в будь-якій справі, не можна, образно кажучи, «передавати куті меду». Бо занадто дивними (якщо не сказати інакше), є багато висновків «експертів» типу: недоцільно розміщувати у підручнику світлину з чоловіками-гравцями футбольної команди, бо на цій світлині немає дівчаток. Соромлюся запитати: «А в якій ролі там повинні бути дівчатка?» Або у підручнику недоцільно вживати слово «батьки» в розумінні «тато» і «мама», бо у 40% дітей татусів немає і слово «батьки» їх ображає... Щодо першого прикладу, то він просто комічний.

Щодо другого, то я особисто батька (тата) не пам’ятаю із двохрічного віку. Але ніколи для мене не було ні моральною, ні психологічною травмою слова «батьки», «тато», «татусь». У якому варіанті вони б не вживалися. І, навряд чи є доцільним вимагати заміни в підручниках слова «батьки» на слово «родичі». Родичів може бути багато і навіть дуже багато. Все генеалогічне дерево людини - то її родичі. Батьків може бути лише двоє - тато і мама.

Тож логіку «експертів», котрі пропонують слово «батьки» в такому контексті не вживати, я не розумію. Так, як її, мабуть, не зрозуміють й сила-силенна українців. Для яких правічні українські сімейні цінності є святими. На жаль, подібних речей у результатах опублікованої експертизи є чимало.

3. Ця публікація знову і знову оголила велику проблему: а ХТО в українській освіті є експертами. Я вже не один раз писав, що в освітній системі України склалося унікальне, за своє дикістю, явище. Експертами у освіті можуть бути практично всі. Незважаючи на те, що результати «експертизи», проведеної ними, лягають в основу прийняття важливих управлінських рішень і так чи інакше впливають на ефективність і доцільність використання величезних бюджетних коштів. Якби в освітній системі була професійна експертна служба, то ми не мали б плагіату в дисертаціях, страхітливих за змістом підручників, неякісних (дуже м’яко сказано) у багатьох випадках результатів атестаційної та акредитаційної експертиз; тестів із помилками для ЗНО, методичних порад в дусі Крупської та Марьєнкова тощо.

На жаль, в Україні професійної експертної служби немає. Автори Закону «Про освіту» у свій час не підтримали мою пропозицію внести до нього відповідні норми. Тож дивуватися нічого. Маємо те, що маємо... Між іншим, сьогодні на засіданні Акредитаційної комісії України буде затверджено новий склад експертної ради з вищої освіти, до якого в якості експертів уперше за всі роки її існування не запропоновано кандидатури жодного ректора чи проректора. Це не робить експертну раду ідеальною з точки зору фаховості експертів, але є першим кроком до цього.

Тож, якщо хочемо в освіті рухатися вперед, забезпечити ефективне використання бюджетних коштів, нам потрібно мати інститут професійних експертів. Поняття «професійний експерт» не є тотожним поняттям «хороший учитель, професор, ректор». І чим швидше ми це усвідомимо і щось почнемо робити, тим буде краще для освіти.

Оригінал

Освіта.ua
12.06.2018

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
?
Цитата "...а ХТО в українській освіті є експертами. Я вже не один раз писав, що в освітній системі України склалося унікальне, за своє дикістю, явище. Експертами у освіті можуть бути практично всі." Що й мало бути доведено. ГОЛОВНИЙ ЕКСПЕРТ УКРАЇНИ з будь-якого питання - лікарчук, бо він так уважає. КРАПКА.
0000000000
Владимир, ЧТО означает "навязали"? Как можно что-то навязать взрослому умному, самодостаточному человеку, если он НЕ хочет этого делать? Втаком случае ЧЕГО мы хотим от детей?
Вова-географ
Для 0: Полностью поддерживаю И.Ликарчука! Так же был в своё время экспертом учебников географии. Боже, что только пришлось перечитать?! Но, как ни странно (да уж - не странно!) именно ХУДШИЕ варианты были признаны "лучшими" и ученики вынуждены "грызть" эти самые учебники! Повторюсь в сотый раз - любой учебник, прежде, чем получить статус учебника ОБЯЗАН пройти апробацию в определенном количестве школ, получить оценку учителей (желательно разной категории, званий, стажа). После этого. действительно ЛУЧШИЕ учебники имеют право на существование. А то у нас как получается: написали, вроде как провели экспертизу, срочно отобрали лучшие, издали и ... вперед! В лучшем случае, в октябре получаем новый учебник и с пылу-жару начинаем по нему работать.... А вот этот самый так называемый, отбор? Разве можно по обложке и первым страницам учебника определить - хороший он или плохой? Это как в магазине вы хотите купить пальто, а вам показывают 10 рукавов и предлагают выбрать пальто....
Коментувати
Володимир
Браво, Лікарчук! Правильно все. Але таки передали куті меду. Моя дружина - методист-філолог-практик. І вже кілька років є експертом. Не з своєї волі. Їй нав’язали безплатну експертизу. І коли два роки тому вона розгромила один недолугий підручник, то чим закінчилось? Підручник все ж було видано для Західної України. Але був другий підручник, від якого вона була в захваті. Так що це позитивно, коли підручники оцінюють практики. А негативно те, що їх робота не оплачується.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!