І. Лікарчук: про серйозні реформи у кадровій політиці

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Останніми днями ЗМІ майорять заголовками про «ЗНО для вчителів». Такий висновок вони зробили після одного з останніх інтерв’ю міністра освіти і науки України.

Я розумію, що новина, котра кидається в очі, дуже важлива для кожного ЗМІ. Деякі з них «на заголовки» садять навіть окремих редакторів.

Але ж не можна так відверто брехати. Бо міністр вела мову про майбутню сертифікацію педагогів, однією із складових якої є перевірка їхніх фахових знань з допомогою тестових технологій.

І хоч я не є прихильником тієї моделі сертифікації вчителів, яка закладена в чинному Законі «Про освіту», її потрібно починати. Можливо, почавши з гри в добровільну, колись перейдемо до того, що сертифікація стане обов’язковою з отриманням після її проходження ліцензії на право здійснення освітньої діяльності.

Лише це допоможе позбавитися того педагогічного баласту, якого в деяких закладах більше, ніж професіоналів. Адже наявність диплому про педагогічну освіту не є гарантією того, що його власник здатний і може бути вчителем.

Справжня сертифікація повинна відмежувати власників дипломів про отримання педагогічної освіти від тих, хто насправді може працювати вчителем. Можливо, це все-таки колись буде...

А поки що потрібно починати із добровільної. Краще починати, аніж тупцяти на місці й балакати... Тож не про «ЗНО для вчителів» йдеться. А про дуже серйозні реформи у кадровій політиці.

Оригінал