О. Калинич: учитель має бути янголом або «ліниві вчителі»

Автор: Олеся Калинич, вчитель, Хустська гімназія-інтернат.

Кажуть, учитель повинен бути янголом. Не просто кажуть, а навіть описують цього янгола.

Спочатку (в неприйнятому, на щастя) кодексі вчителя зазначили перелік «пір'їн» у крилах янгола - від моральних чеснот до відповідальності за всебічний розвиток учня (а що, добре, коли школярі після уроків ходять до спортзалу, грають на скрипці, малюють?).

Згодом оприлюднили перелік компетентностей сучасного вчителя - від професійно-педагогічної до підприємницької (можливо, це ще не всі?)...

Та чомусь учитель у небесному статусі сам не вірить у власні сили й нагадує якусь комашку (думаю, біологи класифікують, яку саме), бо об янгольські крила ніхто не сміє витирати ноги.

Але ж навіть ледве помітні крила висмикнули, заявивши на всю країну, що вчителі ліниві (див. «ТСН-тиждень»).

Як учителеві не спробувати ледарювати після таких слів, особливо якщо в тебе всі уроки «без вікна»?

Отож, як і годиться, нове життя слід починати з понеділка, а сьогодні (як знаково!) якраз понеділок.

Перевірено: у молодших класах лінуватися неможливо - тут головне встигати за перебігом думок і запитань

Тож вирішила байдикувати в 10-их класах. Тим більше, деякі учні самі кажуть, що їм не лінь тільки їсти й спати - чим не ідеальні умови? Клас сів за парти ще за 5 хвилин до початку уроку й попросив починати урок - більше встигнемо (це в нас уже майже традиція). А в мене ж за планом і за покликанням лінь...

«Що за експеримент ви анонсували вчора в блозі?» - допитуються учні. А й правда, не викидати ж картки з літератури в смітник: починаємо експеримент (до речі, старт був жвавим і, здається, вдалим) - врешті-решт це й дітям цікаво, і мені. Далі перейшли на граматичні помилки й відмінювання числівників (тема в нас така - не пропускати ж?), а щоб «зрозуміти, чи зрозуміли» - на тестування. Одним словом, полінуватися сьогодні ми не встигли. Тепер треба чекати наступного понеділка.

А якщо серйозно, то... можна б і відмахнутися від каміння в учительські городи: скільки їх іще буде? Тільки якось прикро дивитися на величезний вчительський мурашник, де кожна комашка - особливо з висоти кабінетів чиновників - майже непомітна, хоча така важлива. Звичайно, її легко розтоптати, бо вона не вміє кусатися й літати... чи все-таки вміє?

Тож, дорогі колеги, де там наші крила - янгольські, пташині, комашині? Розправили їх - і вперед, до школи, бо саме в школі в повних класах особливо добре лінуватися.

P.S. Учора хотіла написати зовсім інше, та, на щастя, не мала змоги чи, може, відваги, бо... скільки тих крил?

Оригінал