В. Онацький: ласкаво просимо чи стороннім вхід заборонено

Автор: Володимир Онацький, заступник директора школи з навчально-виховної роботи.

Мені часто доводиться чути на різних форумах запитання від колег та батьків учнів: «А чи має право, чи може адміністрація навчального закладу прийти на урок до вчителя без попередження? А чи можуть батьки прийти на урок у клас, де навчаються їх діти?»

Майже тридцятирічний мій досвід роботи в школі, скандальні записи уроків, які довелося почути та побачити в мережі, включаючи і так звані «файли Макаренко», спілкування з колегами, учнями та батьками дозволили мені знайти свою відповідь на це питання. А оскільки я до певної міри, маю причетність до контролю за навчальним процесом там, де працюю, то ця відповідь є одним з принципів роботи нашого закладу.

Беззаперечним є той факт, що вже давно уроки і все те, що відбувається в школі, знаходиться під пильними поглядами батьків наших учнів, є предметом обговорень, як у школі, так вдома, а, отже, не становить ніякої таємниці. По суті, ми працюємо у відкритому просторі. І боротися з цим просто безглуздо. Ми не можемо заборонити учням записувати наші уроки на телефон, не можемо заборонити прослуховувати уроки в режимі реального часу батькам. А тому ми маємо це прийняти і розуміти, що несемо відповідальність за кожне своє слово, за кожну свою дію.

Отже, вчитель працює у достатньо відкритому просторі з групою учнів, адже класно-урочна система передбачає саме таке спілкування. Тобто практично кожне слово учителя, навіть адресоване якомусь конкретному учню, чують усі. Тому усі наші слова мають бути справедливими, а дії виваженими.

Готуючись до уроків, ми орієнтуємось на конкретні класи, на конкретних учнів, продумуємо шляхи, форми, методи того, як подамо новий матеріал, як найкраще досягнемо поставленої мети уроку. Уся наша діяльність спрямована на це, бо ми працюємо для дітей, вони – наша мета, їх багато, можливо, більше 30. А чи зміниться наша підготовка до уроку, вибір форм подачі чи закріплення матеріалу від того, що на уроці будуть відсутні один-два учня? Мабуть, ні. А якщо на уроці буде присутній якийсь учень з іншого класу (таке теж трапляється)? Мабуть, також ні. А якщо прийде директор чи завуч і ми будемо про це знати за декілька днів, а якщо батьки? Звісно, будемо нервувати, як Проня Прокопівна, яка все не могла визначитися з тим, як прийняти кавалера. Ми будемо, готуючись до уроку, вже думати не лише про учнів, а про те, як сприймуть цей урок дорослі. А для чого? У нас змінилася мета уроку, змінилися пріоритети? Мабуть, частково змінилися. А не повинні. Саме тому я проти того, щоб попереджати вчителя про свій прихід. Я не хочу, щоб вчитель тиждень нервував над тим, як провести урок, на який прийдуть великі керівники.

Кожен учитель знає: хто б не прийшов на урок, яку б мету ця людина перед собою не ставила, у вчителя є незмінна ціль – навчити дитину. Саме на дітях має бути сконцентрована увага педагога, усі інші – це елемент декору, на який не варто відволікатись. Десятки людей різних професій працюють під постійним чи частковим наглядом клієнтів та/чи керівництва (підлеглих): офіціант, касир, прибиральниця, лікар… Кожен з них має просто виконувати свою роботу, і ніхто не має права йому заважати Ніхто не має права заважати вчителю під час уроку. Уже потім варто обговорити побачене.

Ми підійшли до питання: «Чи можуть батьки приходити на урок до вчителя». Можуть і повинні. Батьки є учасниками освітнього процесу. Часто саме вони визначають стратегію навчання дітей, а тому вони мають бачити своїх дітей у різних проявах. При цьому батьки не повинні втручатися в хід уроку, якось коментувати. Для більшої об’єктивності необхідно, щоб батьки були присутніми на уроці разом з директором школи чи його заступником. Це дозволить уникнути непорозумінь при трактуванні (оцінці) побаченого. Тобто батьки, які виявили бажання прийти на урок до вчителя, попередньо домовляються про це з директором школи, і вже директор визначає, хто з адміністрації піде разом з батьками. У таких випадках ми інформуємо вчителів про візит: «Батьки виявляють інтерес до ваших уроків і хочуть побачити своїх дітей на уроці». При цьому конкретної дати не називаємо, бо вона може змінитися.

І головне: якими б ми досвідченими не були б, скільки років не пропрацювали б, які б регалії не носили, а посади не займали, ми залишаємось учителями. Ми так само входимо клас, так само знаходимось у полі зору батьків та учнів. Ми маємо свої перемоги і поразки, і в кожного з нас свої скелети в шафі. Нам є чому повчитися у своїх колег. То ж залишаймося людяними і вдячними їм за нашу співпрацю, за те, що ми разом крокуємо по цьому життю.

Оригінал