Osvita.ua Блоги Г. Клочек: про порожні читальні зали: причини і наслідки
Г. Клочек: про порожні читальні зали: причини і наслідки

З десяток років тому почалось обезлюднення бібліотек – щороку читачів-студентів ставало все менше

Г. Клочек: про порожні читальні зали: причини і наслідки

Автор: Григорій Клочек, доктор філологічних наук, професор.

На світлинах нижче - читальні зали найбільших бібліотек Кропивницького. Дві із них – наукові. Були часи, коли вони у другій половині дня заповнювалися читачами, переважно студентами. Але ось уже з десяток років тому почався процес їх обезлюднення – з кожним роком читачів-студентів ставало все менше і менше. І тепер їх фактично немає. Лиш іноді забіжить хтось і з них, замовить журнал чи книжку, щоб сфотографувати на гаджет кілька сторінок.

Зрозуміло, що в такому обезлюдненні не можна звинувачувати бібліотекарів. Вони роблять все можливе, щоб заманювати читачів. Виставки, різного роду навчальні курси, презентації, ювілеї і т.д. - то все відбувається, як і належить.

Але відвідування читальних залів фактично припинилося. Майже неможливо зустріти студента, який би знав, що то за насолода - обкластися книжками і кожного дня, працюючи, скажімо, над курсовою роботою, сидіти в читальному залі до пізньої вечірньої години, допоки тобі не нагадають, що, вибачайте, бібліотека закривається…

Помітно, що бібліотечний інтер’єр, реагуючи на нову ситуацію, почав теж змінюватися: в багатьох читальних залах різко зменшилася кількість столів, а ті, що залишилися, розташовані в зовсім іншій конфігурації. Лише в читальних залах наукової бібліотеки педагогічного університету кількість столів не змінилася - там, вочевидь, ще живуть надією, що повернуться старі добрі часи…

І така ситуація не лише в бібліотеках нашого міста – вона стосується всіх без винятку бібліотек України, в тому числі і бібліотек найбільш престижних столичних університетів…

І тут для порівняння наведу інший приклад.

Георгій Солодко, випускник одного з київських ліцеїв, зумів одночасно вступити в 10 найпрестижніших університетів США, вибрав Гарвардський. І ось його перші студентські враження: «Одного разу я зайшов в бібліотеку о 4 годині ранку (через різницю в часі було важко вибудувати режим дня і налагодити сон) я побачив, що вільних місць немає. Це мене здивувало, але пізніше я зрозумів, що явище, коли вночі в студентській бібліотеці яблуку ніде впасти - цілком нормальне». Про наповненість бібліотек в університетах США і Європи можна навести багато прикладів - йдеться про цілком достовірний факт.

Так в чому ж справа, чому така вражаюча різниця?

Наповнюваність студентами бібліотек - дуже точний показник рівня університетської освіти. І у нас про цей показник майже не говорять.

Вся справа в тому, що за останні десятиліття принципи університетського навчання принципово змінилися. Так, залишилися лекції, але їх навчальна мета, структура та методична стилістика стали принципово іншими. Відбулися зміни і в природі семінарських занять. Зросла роль консультування. Але основні зміни відбулися у співвідношенні аудиторного (це наш термін) та самостійного (теж наш термін) навчання в приблизній пропорції 20:80. Студент отримує чітку програму для самостійного опрацювання відповідної літератури. Отримує також тематику есеїв (самостійних розробок, «курсових робіт»), які він має виконати з кожного обраного ним курсу. Він самостійно здобуває знання. І такі, САМОСТІЙНО ЗДОБУТІ знання, є міцними. Процес їх набуття є процесом розвитку уміння пізнавати, тобто процесом розвитку інтелекту.

Але при всьому цьому треба звернути особливу увагу на винятково ЕФЕКТИВНУ навчальну функцію, яку виконує написання дослідницьких есеїв. Їх пишуть не лише гуманітарії, а й студенти всіх без винятку спеціальностей. Робота над есеєм є роботою, що максимально активізує і, водночас, розвиває інтелектуальний потенціал студента. До того ж вона дуже точно характеризує рівень засвоєння програмового матеріалу. «Всі курсові роботи студенти пишуть самі, - ділиться своїми враженнями той же Георгій Солодко. – ЗА ПЛАГІАТ МОЖУТЬ ВІДСТОРОНИТИ ВІД НАВЧАННЯ АБО ВЗАГАЛІ ВИКЛЮЧИТИ З УНІВЕРСИТЕТУ. Грубо кажучи, для написання реферату на 10 сторінок потрібно вивчити 28 книжок. Просте натискання кнопок на клавіатурі «копіювати – вставити», як це зазвичай роблять українські студенти, не проходить».

Звернімо особливу увагу на ці цифри: 10 сторінок реферату потребує ВИВЧЕННЯ (не прочитання!!!) 28 (!!!) книжок. У цьому співвідношенні знаходиться головна причина не лише КРУГЛОДОБОВОЇ наповнюваності бібліотеки в кампусі Гарвардського університету, а й один із головних чинників успішності тамтешньої освіти. Між опрацюванням паперової книжки та знайомством з її електронним еквівалентом існує величезна, нами ще не усвідомлювана різниця. Але про цю різницю дуже добре знають студенти Гарварду.

Ну й ще одне - найважливіше. Про МОТИВАЦІЮ НАВЧАННЯ, Випускник Гарварду дуже добре розуміє, що, отримавши диплом, він влаштується на роботу, де йому як випускнику цього університету , платитимуть десь близько десяти тисяч доларів щомісяця. А я, дивлячись на своїх студентів, серед яких є чимало таких, що можуть за сприятливих обставин стати спеціалістами найвищого класу, тривожно думаю про їх майбутнє: чи зможуть вони реалізувати свій потенціал.

Надалі, з метою економії часу, перейду до викладу думок в режимі ПИТАННЯ – ВІДПОВІДЬ.

Чому у нас пустують бібліотеки? Чому не культивується написання есею як один з найбільш ефективних і фактично безальтернативних на сьогодні засобів вишівського навчання?

Тут справа в генетичній спадковості, що йде ще від радянської освіти, коли написання так званих «рефератів» було одним із найбільш розповсюджених «навчальних» засобів. Там офіційно дозволялося списування. Як правило, обходилися одним-двома джерелами. Найчастіше ці реферати викладач не читав, бо то була б безглузда робота. Велику роль для оцінки відігравав почерк та зовнішнє оформлення рукопису. Звідси один із чинників поширення плагіату, який став нормою не тільки для студентських курсових та дипломних робіт, але й – берімо вище! – для багатьох кандидатських і докторських дисертацій.

Писання дослідницького есею вимагає високої мовно-писемної культури. А який у нас зараз її рівень?

Він катастрофічний. При чому з року в рік погіршується. Це знає кожний викладач, який консультує написання курсових, дипломних, магістерських і навіть кандидатських робіт.

Причина?

Шкільні програми з літератури складені так, що для написання письмових творів, які мали б розвивати культуру письмового висловлювання, просто немає часу. При складанні ЗНО в останні роки кожний десятий випускник школи залишив сторінку, відведену для написання есею, не заповненою.

Який вихід бачиться з цієї непростої ситуації?

Проблема дуже складна. Головне, вона погано усвідомлена. Про її вирішення ніхто не задумується. Вона не вивчається, не пропонуються шляхи її вирішення. При сучасних надмірних навантаженнях викладач університету просто не в змозі на належному рівні керувати таким навчальним видом роботи як написання дослідницького есею.

Все сказане – матеріал для роздумів. У цьому контексті пропоную розроблені мною рекомендації, якими користуються студенти, що освоюють навчальний курс «Теорія літератури».

Оригінал

Освіта.ua
05.03.2018

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Val
Да, автор безусловно прав! При Виссарионовиче такого не было! Все в ГУЛАГ! А реферат, кроме 28 источников, найти которые можно лишь в пыльной библиотеке, можно еще заставить писать тушью на ватмане, чтобы лучше запоминалось. Тогда точно не 10, а 15 тыс. долларов в месяц платить будут после выпуска.
Sergik
А чому не користуються берестяними грамотами, гусячим пером, абаком, друкарськими машинками? Необхідність в них відпала і все... Нині 21 століття... Просто американські студенти не вміють "шаритися" в інтернеті - тому і сидять в бібліотеках...
Sen
А що можуть запропонувати читачам ці українські бібліотеки? Допотопну радянську літературу і підшивку якихось "наукових мурзилок", які ніхто більше ніколи не читатиме. Ну може ще "підручники" місцевих авторів, більшість яких ніколи не зможе конкурувати з європейськими виданнями. Завезіть сучасну англомовну наукову літературу, купіть шалено дорогі підписки на визнані наукові журнали, і будуть читачі, і буде їх багато. А так вимушені шукати в інтернеті піратські копії.
Pasufik
А те,що кінотеатри порожні і 80% громадян України наживають собі геморой, сидячи біля телевізорів Вас не хвилює? Так, за наслідки н/т. прогресу доводиться платити. А ми не знали, що так буде? Як тільки люди починають втрачати моральність так починають з*являтися наслідки. Чого ж після цього махати руками, особливо вченим людям. Ми 50 років складаємо сміття на звалищах, отруююємо воду і повітря, чому це нас так не звилює, як кількість студентів у біблотеках? Ще трохи і працювати не буде кому, 80 % населення хворе, подивіться що робиться в поліклініках.
Volobymyr Sill
"Між опрацюванням паперової книжки та знайомством з її електронним еквівалентом існує величезна, нами ще не усвідомлювана різниця." ... Хм, лукавить і пересмикує автор бо і , справді, "між опрацюванням... та знайомством" "існує величезна, нами ще не усвідомлювана різниця". Але "між опрацюванням паперової книжки" і опрацюванням її електронного еквіваленту ніякої різниці немає. Як і між знайомством з паперовою книжкою і знайомством її електронним еквівалентом.
ГЕНРІХ
Актуальна стаття. АЛЕ, згадується мудрість "Чому дурний? Бо бідний. Чому бідний? Бо дурний." Зайдіть в наукову бібліотеку і попросіть, наприклад, книгу з теорії програмування (середня вартість книги 400 грн, її актуальність 2-3роки), що Ви почуєте у відповідь? Це дорога книга і ми неможемо дозволити купити таку книгу, ми ж бюджетна організація. Заходемо да всесвітньої мережі (порушуємо авторське право) і скачуємо скан-копію книги і читаємо в зручних умовах. Аналогічна ситуація з книгами з економіки, машинобудування, приладобудування. Цікаво буде в таких бібліотеках, мабуть, філософам, історикам, та іншим "трепологічним" спеціальностям, але не технарям. А за кордоном в наукових бібліотеках навіть в запасниках немає неактуальних книг. Один учень навчався в німецькій школі, так там книги англійських видавництв найновіші, і першоджерела при підготовці реферату опрацьовують на мові оригіналу. А скільки англомовних книг не старших трьох років з машинобудування у Вашій науковій бібліотеці?
Anna
Зачем идти в библиотеку, если всю нужную мне литературу я могу найти в интернете?
Pasufik
Стаття правильна і все чесно описано, тільки який сенс від цього? Ректори ВНЗ вже давно не займаються організацією навчального процесу студентів, а збивають собі первинний капітал. Студенти також дуже не переймаються, батьки заплатять, не залишати ж рідне чадо без папірця під назвою диплом. Маємо занепад моралі, а гроші звичайно не пахнуть, хто ж відмовлятиметься, коли марнославні українці готові платити за липу під назвою ВО. Попит породжує пропозицію і доки буде попит на наші липові дипломи, доти люди, що мають відношення до їх видавання, зароблятимуть на цьому копійку. І ніякий цар не наведе порядку, поки є бажаючі платити за таке навчання.
Галина
Проблема і в наповнюваності наших бібліотек. Колись, будучи викладачем коледжу статистики, я зайшла в нашу обласну "наукову" бібліотеку, щоб подивились, яку вони мають літературу. З демографічної статистики за пошуковою програмою мені запропунували статистику населення м.Єлисаветград у 1913 році, а з фінансової статистики, якесь московське видання 90-х років. І це три тому, що в технікумі були сучасні українські видання. Наша "наукова" бібліотека більше переймається проведенням заходів з дітьми (мало не садкового віку), ніж оновленням фондів.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!