І. Лікарчук: декомунізація у школах й не розпочиналася

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

Читаю в мережі, що в Україні завершена декомунізація, бо знищена N-на кількість пам’ятників та перейменована N-на кількість вулиць.

Не знаю, як із пам’ятниками та вулицями, але у переважній більшості шкіл декомунізація й не розпочиналася. Бо методологічні засади й технологія організації того, що називається «виховний процес», будується, як і в епоху розвинутого соціалізму, на тих же комуністичних засадах. Лише додали трішки шароварщини та національного колориту, змінивши зміст.

Тобто, старезну бабцю, котра називається «виховна робота», трішки підфарбували дешевою косметикою, і бабця продовжує свій комуно-соціалістичний пляс в стилі настанов Н. К. Крупської. Між іншим, спадщину цього «теоретика» ще й досі вивчають в курсі Історії педагогіки в деяких педуніверситетах. А ви про декомунізацію.

Що, на мою думку, має означати «декомунізація в школі»?

• По-перше, це ліквідація посад заступників директорів закладів освіти із виховної роботи. Епоха масовиків-витівників у школах повинна закінчитися.
• По-друге. Потрібно назавжди забути про поділ освітнього процесу на «навчальний» і «виховний». У школі повинно бути створене таке середовище, у якому кожен його елемент впливає на формування людини. Без усіляких планів виховної роботи, конкурсів, виховних годин та інших «мєропріятій»...
• По-третє. МОН нарешті повинно домогтися виконання власного наказу про заборону збирання звітів за проведену «виховну роботу».
• А для цього (по-четверте) необхідно ліквідувати посади методистів із отієї виховної роботи в усіх методичних кабінетах, центрах, відділах, які цю інформацію збирали, збирають й не думають припиняти це робити. Як і давати вказівки, котрі проводити конкурси, огляди, виховні години, свята, фестивалі, лінійки та інші «мєропріятія» чи флешмоби (по-моднячому).
• По-п’яте.... Цей перелік може бути дуже довгим. Але, очевидно, що не я його маю робити. Як не дивно, що таке «декомунізація» в освіті, ми не чуємо ні від учених, котрі на науковому (!) рівні займаються отією осоружною «виховною» роботою, ні від ідеологів отієї роботи на рівні органів управління освітою.

Тому знищення пам’ятників і зміна назв - це далеко не все. Бо буде так, як в одній із шкіл: одяг, на гіпсових скульптурах піонера та піонерки біля входу до школи, перефарбували у жовто-блакитний кольори. Й подали звіт про декомунізацію. Крапка.

Оригінал