Сергій Горбачов: коли месії марширують

Проблем в освіті - величезна кількість, і розуміння цих проблем вже втілено у цілу низку важливих рішень

Сергій Горбачов: коли месії марширують

Автор: Сергій Горбачов, директор Спеціалізованої школи ім. Івана Багряного №148 м.Києва.

Чим примітні дискусії про освіту - так це стрункими колонами месій, які з гордівливим виглядом розказують, як нам треба жити, не цікавлячись тим, що вже багато разів обговорювалося та навіть перейшло від абстрактних дискусій у площину практичної реалізації.

Ні, це для пророка дуже дрібно: «мессия не читатель, мессия – писатель»

Це було б смішно, якби не було так сумно.

Ось дивіться...

Роки триває напружена дискусія про освіту у суспільстві і у професійному середовищі, стикаються різні концепції, підходи.

Врешті-решт знаходиться певний компроміс, створюється концепція "Нова українська школа", важливі положення якої вже зафіксував новий Закон "Про освіту".

Закон, звичайно, не ідеальний - і не може бути ідеальним, він не може влаштовувати усіх: бо галузь дуже складна. Але він - певна точка суспільної рівноваги, рамковий документ, який треба наповнювати подальшою роботою.

Але ж месія не буде читати те, що вже роками обговорювалося до нього - це нудно і нецікаво: це ж треба думати і працювати над розумінням.

Куди простіше вистрибнути, як Пилип з конопель, із гаслами на кшталт «українська освіта погана, нам треба загальне щастя».

Так з цією тезою вже давно ніхто, крім виразного совка, і не сперечається: бо проблем у нашій освіті - величезна кількість. І розуміння цих проблем вже втілено у цілу низку важливих рішень на рівні суспільства і держави.

І сумно не те, що «списателям» не до вподоби розумова праця, сумно те, це популістичне месіанство чомусь (?) знаходить підтримку: і репостять пустопорожні пости, і захоплено обговорюють тези на рівні «нам же треба жити краще».

І найсумніше те, що навіть ті, хто мав би краще за пересічного громадянина розуміти складність та системність освітніх проблем, пропонувати нові підходи та розвивати їх, також демонструють виразне месіанство, яке полягає саме в тому, щоб не бачити і не бажати бачити абсолютно зрозумілі речі.

Це саме той випадок, коли «кращий вчитель України» повторює відверту маячню про те, що «знання не потрібні».

Ох, далеко ще нам до якісної освіти з такими месіанськими маршами.

Оригінал

Освіта.ua
15.12.2017

Популярні блоги
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
БОГ
Сергій Горбачов, Ви горітимете в пеклі за всі свої вчинки та слова! Бажаю Вам якнайшвидше вже розпрощатися з цим світом та перейти в інший, де Вас чекає суд. А відповідати доведеться за все скоєне...
Олекса Позняк
Для БОГ: Позняк не ангел але погоджуюсь
Коментувати
Лебедин
Слідкую за п. Горбачовим, його статтями. Цей пан вдає із себе сноба такого, реформаторського всезнайку. А що за душею???
Небайдужий
Ну ось з’явилися одночасно і незалежно дві позиції. Директор С. Горбачов виправдовує новий закон, який "знаходиться певний компроміс", а зам.директора М. Бобровський повертає до реальності, що тепер неможливо зробити профільне навчання. А власне профільне навчання і мало бути однією з основних змін. І що ми, прості люди, маємо думати про це?
Pasufik
Ваші міркування дуже справедливі і присмак гіркоти, що присутній у Вашому дописі зрозумілий. Справді, дуже багато злоби і огульного критканства, мало конкретики та аналізу справжніх причин та проблем організації освіти. Часом зі страхом думаєш, невже всі ці люди справді працюють в освіті? Після прийняття Закону "Про освіту" градус злостивості мав би понижуватися, а він, як по якійсь команді, знову і знову підігрівається. Ніби ми стараємось комусь на руку зіграти, мовляв дивіться, які ми недолугі, пріть на нас, ми слабкі. Але є у тому і вина МОНУ. Раз створили сайт, то працюйте з ним, реагуйте на брехливу критику, а вони зайняли позицію відмовчування, ображені ніби. А ще біда у тому, що місцеві чиновники від освіти погано спілкуються з освітянами, повільно впроваджують зміни, всіляко тормозять новації. От на це МОНУ повинно реагувати і активніше інформувати суспільство про поточну роботу. Зворотній зв’язок з педагогами залишається ще слабким, звідси стілки злих постів.
Викладач
Для Pasufik: Так просто немає зворотнього зв’язку. Я викладач вже багато років і моєю думкою жодного разу не цікавилися, жодного опитування, жодного зворотнього зв’язку про те, що можна зробити, які є проблеми, як зробити краще ситуацію. Це просто нікого не цікавить. Думаю, у вчителів в школі так само. А система без зворотнього зв’язку ... ви і самі знаєте. Добре відомо, якщо хочете результату та самовіддачі, то потрібно долучити людей до прийняття рішення, щоб вони бачили, що впливають на ситуацію. А у нас буде просто посилюватися бюрократія - одні будуть вимагати звіти про виконання, а інші будуть множити такі звіти. Як тут писали - паперова армія, паперова освіта, паперова наука.
Коментувати
Владимир Белый
ДО РЕЧІ: МЕСІЯ - ЦЕ МОЛОДЬ - "Представители Оксфордского словаря выбрали слово текущего года -"youthquake" - "значимое культурное, политическое или социальное изменение, возникшее под действием или влиянием молодежи".
Владимир Белый
Проблеми стають все більш складними не тоді, коли бурчать, скаржаться, обурюються, пропонують тощо, а коли весь час задоволені наявним, а з погіршенням "вміють" пристосуватися та змиритися. Щоправда останнє буває як не дивно інколи навіть продуктивнішим за надмірний ентузіазм та працьовитість - розумні знають як що робиться, але лише дуже розумні знають за що взагалі не варто братися.