Osvita.ua Блоги А. Сененко: у вишах все перетворюється на імітацію
А. Сененко: у вишах все перетворюється на імітацію

Будь-яке «покращення» освіти роками призводило лише до збільшення папірців і писанини

А. Сененко: у вишах все перетворюється на імітацію

Автор: Антон Сененко, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України, кандидат фізико-математичних наук.

Нещодавно у мене виникла з кимось суперечка про науку в університетах.

Опонент стверджував, що від викладачів потрібно вимагати науку за будь-яку ціну, я ж намагався пояснити, що за існуючих умов - все перетворюється на імітацію.

Дуже добре, що з'явився цей текст з кількома прикладами викладацького пекла.

Дійсно, будь-яке «покращення» освіти роками призводило лише до збільшення папірців і писанини.

Зауважу, що це відбулося не зараз, а накопичується десятиліттями.

Від отого жаху в статті про три оцінки за трьома системами у відомості на одного студента страждав ще я. А це було, на секундочку, майже 10 років тому. З тих пір, дивлюся, нічого не змінилось. Тимчасове стало вічним. Як синя ізолєнта.

Лише додалися вимоги друкуватися в Скопусі, сертифікат з мови, мабуть ще кілька папок ОКХ, ОПП, якісний склад викладачів, бібліотечні картки і ще багато чого.

Люди НЕ з системи не розуміють, чому нормальні викладачі, які мають бажання та займаються наукою, знають мову - стогнуть.

Коли ж працюєш всередині, бачиш, що будь-яка додаткова вимога щодо підвищення показників перетворюється у чітко формалізовані довідки, видача яких задовольняється купою фірм. У результаті, якість НЕ зростає, науки більше НЕ стає, але на папері все виглядає дуже добре.

Однак в реальності ця система ВЗАГАЛІ не убезпечує від появи Лептонних богів, Теорій несилової взаємодії, а також професорів із сертифікатами про знання англійської мови, які «летс спік фром май харт».

Імітатори - пристосовуються і чудово виглядають на папері. Справжні науковці-викладачі чи викладачі-науковці витрачають весь вільний час на незрозумілі папірці.

Єдиним виходом з цієї ситуації я теж бачу скорочення кількості контролюючих органів.

Проблема в тому, що для такого скорочення буде створено комісію, яка ще збільшить штати. І комісія зі скорочень буде працювати вічно, так нікого і не скоротивши.

Але ж переможемо.

Бо проблеми спершу треба усвідомити.

Оригінал

Освіта.ua
14.12.2017

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Pasufik
А чи не здається Вам, що наукою мають займатися люди високоморальні? Коли ж людина йде заради грошей, і тільки грошей, тоді вона робить усе те, про що дуже правильно написав п.Євген і Математик. У моєму ВНЗ в науку закохані одиниці, решта звичайні заробітчани, які тільки чекають замовлення від студентів на дипломні роботи або звіти по практиці. Зав. кафедрою примушує викладача писати йому розділ до книжки і не соромиться цього. А потім гордовито показує як свою роботу. Як підняти моральний рівень у ВНЗ я не знаю, але що це вже задосить розумію як усі інші. Я би його післав, а мій колега тихенько усе написав і подав на стіл. І як цьому зарадити?
Val
Для Pasufik: Вы о чем? Какую науку можно делать с "голою дупой"? И сколько у ваших "закоханих одиниць" публикаций в скопусе? Какой индекс Хирша?
Математик
Для Val: Ось і нуль з’явився. А чому Ви не питаєте, де ж нобелівські лауреати? Непорядок. Чомусь у німецьких вчених не питають про скопус та хірш. І у американських вчених не питають. Мої закордонні колеги дізналися про скопус від мене. А якщо запитати у австралійських, то можуть за хворого прийняти, бо публікація у більшості скопусівських журналах іде мінусом у рейтинг. А десь років сім назад кращі математики світу оголошували бойкот elsevier, яке і створює скопус. При цьому можуть запросити на світовий конгрес або дати філдсівську медаль людині, у якої тільки кілька публікацій взагалі, який там хірш 0,1. А єдиний раз, коли присудили мільйонну премію за розв’язання однієї із задач тисячоліття, то взагалі людині, яка не опублікували цих результатів. Та на заході божевільні просто. Як же вони можуть оцінити наукові результати без скопусівських публікацій? Точно божевільні. Не розуміють бідні, що суть науки у публікації статей в скопусі.
N
Пане математик - не розповідайте байок. Гріша Перельман дійсно не публікувався в реферованих базах, але опублікував три препрінта в ArxiV, які намагалися китайці видати за свої дослідження, переопублікувавши їх в реферованому журналі. Відсутність публікацій в журналах з імпакт-фактором - це мінус для науковця. Імпакт-фактор визначає наскільки журнал читають. А який зміст публікуватися у журналах, які не читають? Нобелівський комітет вибираючи претендентів звертає увагу на індекси. Чи Ви не з тими вченими спілкуєтесь, чи щось видумуєте.
Коментувати
Науковець
Все правильно, імітація імітацією поганяє. А імітацію завжди робити простіше ніж щось справжнє. Тому нулі ідуть у наступ.
Математик
Я би ще додав, що нулі вже давно перемогли, займають разом зі своїми нулями-учнями всі ключові посади. Тому відбувається дуже цікаве явище. Науковцю, який з власних причин не хоче їхати з країни і якому доводиться працювати в нашій системі, потрібно імітувати імітаторів, щоб система його не виштовхнула.
Коментувати
N
Та нехай якістю освіти переймаються університети. МОНУ все рівно на цьому не розуміється краще. А диплом нехай буде університетський, а не державний. Але тоді не вказуйте кого і як приймати - бо відповідальність несе університет. Головне щоб конкурсна основа збереглася згідно Конституції. МОНУ має перейматися дотриманням ліцензійних умов.
Викладач
Для N: +1 але тоді і навчання потрібно робити платним + державні стипендії на навчання для здібних. А якщо платить держава, то вона і має контролювати.
Коментувати
Олекса Позняк
У нишах теж саме. Діти учиться не бажають, якщо і вчать то лише те що будуть здавати. Розум і уміння учителя просто не затребувані. Батьки і адміністрація тиснуть не став двійки, малюй усім ХОРОШО...
Євген
Я трохи старше за Антона, років на десять, і у мене вже того молодого оптимізму що "переможемо" немає. Просто проводиш риску - є теперішня українська реальність з наукою і освітою, а є справжня наука і освіта, якою і намагаєшся займатися і присвятити цьому життя. Ну така наша система з лептонами, несиловою взаємодією, аюрведичними препаратами, бюрократією, скопусом, проффесорами і академіками про результати яких у світі ніхто не знає. Система в якій кількість захистів з педагогіки або економіки більша за кількість захистів в усіх точних науках разом взятих. Просто розумієш, що всі оці імітатори, псевдонауковці, плагіатори жодним чином не впливають на справжню науку. Наука вона глобальна і від внутрішніх справ України не залежить. Тому просто намагаєшся займатися справжньою наукою, бо це твоє життя і твій вибір, а до держави, міністерств, академій, університетів це не має жодного відношення.
Математик
Для Євген: Я за таким же принципом працюю з аспірантами. Кажу, що вам потрібно отримати науковий результат, доповісти його на кількох ключових семінарах у світі, поспілкуватися з основними фахівцями з цієї теми у світі, щоб вони дали свою оцінку, підтвердили новизну, дали поради. Опубікування результату займе пару років в пристойному журналі. А тим часом потрібно написати ще 4 "статті" для мусорних журналів, які визнає МОН. Це нікому окрім МОН непотрібно, ніхто їх читати не буде, часу це займає купу, але така наша реальність - МОН має пересвідчитись, що молодий науковець вміє робити сміття і буде терпимо до цього відноситися. В CV про ці статті не згадуте, до науки вони не відносяться. Головне в цьому процесі - це не втратити самоповагу і чітко розуміти, що і для чого робиться.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!