Віктор Громовий: дайош роздержавлення освіти!

Як мінімум 90% функцій з вершини управлінської піраміди мають бути передані на низовий рівень

Віктор Громовий: дайош роздержавлення освіти!

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Не тільки в освіті, а й усюди до чого дотична держава, ситуація вкрай погана. Якщо ти їдеш державною залізницею, відразу ж спостерігаєш сумне видовище: убиті вагони, брудні туалети, відсутність хоча б мінімального сервісу. Йдеш на державну Укрпошту, бачиш там щодня черги, бо працює лише одне віконце для прийняття і відправлення посилок...

Ми, платники податків, зараз платимо, але не замовляємо музику. Ще в радянські часи в освіті склалась «перевернута піраміда»: максимум прав узурповано нагорі (МОН, НАПН зі своїми 163 науковими установами та 46 організаціями, ЦІППО, УЦОЯО тощо), а максимум відповідальності за здійснення освіти внизу (на рівні навчального закладу).

Тож, як мінімум 90% функцій, які зараз зосереджені на вершині управлінської піраміди, мають бути негайно передані на низовий рівень.

Перш за все має відбутись друге велике відокремлення: відокремлення школи від держави (першим було відокремлення церкви від держави, а школи від церкви).

За 26 років існування національної системи освіти (1991 - 2017 роки) так і не склалось у нас анічогісінько з виконанням хоч і слабо артикульованого, але вкрай актуального для посттоталітарного суспільства завдання «повернення школи народу».

Завдання повернути народові школу, яка «переживає епоху страшного розвалу», було сформульовано ще україномовним часописом «Школа і життя» рівно 100 років тому в далекому 1917 році. Головну причину занепаду школи автори вбачали у «загарбанні школи державою».

У вищій освіті треба нарешті припинити консервувати совок, використовуючи такі совдеповські терміни як «держзамовлення» і, замість фінансування стін (навчальних закладів) почати фінансувати навчання людей (освітні кредити тощо).

Ми ж бачимо що відбувається з вступною компанією, якщо адміністратором Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначають державне підприємство «Інфоресурс», яке належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України і яке замовляє послуги із розробки програмного забезпечення за допомогою якого (не)функціонуватиме Єдина державна електронна база з питань освіти.

2 (два) мільярди користувачів має ФБ і нічого не висне... У нас лише 200 тисяч випускників - і пухнасте біле звірятко з околиць шведського дата-центру підкралось непомітно.

200 тисяч - це лише 0,01% аудиторії Фейсбуку. Одна сота відсотка, Карл. Це для розуміння усієї глибини дупи, в якій ми тут борсаємось, намагаючись якось врятувати провалену вступну компанію.

...І ми бачимо як «оновлюються» програми для загальної середньої освіти, якщо цей процес організовують «там наверху».

За великим рахунком держава має виконувати в освітній сфері лише дві функції: фінансувати (з наших податків) і забезпечувати реалізацію національної стратегії розвитку. Усе інше має бути передано на «горизонталь».

P.S. У чому сила людей, які знаходяться всередині вертикалі управління освітою?

У їх потенційній здатності вирішувати (або, що значно частіше, створювати) проблеми: комусь (не)вирішити питання з дитсадком, когось (не)працевлаштувати, для якоїсь школи (не)виділити кошти на ремонт… Висновок напрошується сам собою: треба прибрати у них цю здатність.

Якщо у них відібрати ці можливості, вони нікому не будуть потрібні. Але треба визначитись, хто і як буде вирішувати, пов'язані з освітою, проблеми?

Звісно, з позбавленням чиновництва права вирішувати (створювати) проблеми, зміняться правила гри на освітньому полі.

Це означає, що почнуть відразу ж змінюватись і цінності всередині соціальної системи. А це і є початком зародження іншого неначальникоцентрованого суспільства.

Яким буде це суспільство і якою буде освіта в цьому суспільстві? Які нові цінності будуть утверджуватись?

Запитань багато, і відповіді на них будуть непростими, але залишати все «як є» точно не можна.

Оригінал

Освіта.ua
28.07.2017

Популярні блоги
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Родион
"дайош роздержавлення освіти!" і створення вотчин ніким не контрольованих місцевих князьків-самодурів: начальників відділів освіти і директорів. Подивіться що вже тепер твориться в провінційних районах. Тільки не треба про громадський контроль - він ілюзорний і всі ці громадські ради, батьківські комітети, педради - примари для узаконення протизаконних і часто кримінальних діянь освітянських вельмож.
Капец
Одни бредни от Громового- неудачника.Все разрушить ибо залишати все «як є» точно не можна.