Г. Гнатюк: по цей і той бік зошита ЗНО чимало цікавого

Учитель має перспективу роздвоєння особистості: дотримуватися програми чи готувати до ЗНО

Г. Гнатюк: по цей і той бік зошита ЗНО чимало цікавого

Автор: Галина Гнатюк, учитель української та польської мови Радивилівського НВК «Школа №2˗ліцей» ім. П. Г.Стрижака, Рівненська область.

Про ЗНО і не тільки…

Мабуть, то дуже символічно ˗ писати про ЗНО з української мови та літератури саме в той час, коли очікування на його результати сягає свого апогею. Саме тепер тисячі випускників з надією чи острахом відкривають свої особисті сторінки, сподіваючись побачити там омріяне трицифрове число, яке дасть кожному з них путівку в життя. Або не дасть. У першому випадку потенційний абітурієнт хвалитиме Бога, дякуватиме вчителю й репетитору, стрибатиме вище стелі й цілуватиме довідники та підручники.

А в другому? Як не дивно, але саме другий варіант ˗ той, коли учень не склав ЗНО, провокує своєрідну ланцюгову реакцію. І пошук винних завше приводить ображеного долею школяра, його батьків та освітянських управлінців ˗ куди б ви думали? ˗ так, звісно ж, до школи. Бо не пояснили. Не підготували. Не дали знань. А відтак, шановні педагоги, чекайте на обов’язкові моніторинги різних комісій, додаткові експертизи та позачергові атестації.

На перший погляд, так і мало би бути. Однак ˗ тільки на перший. Даруйте за впертість, але я спробую копнути трохи глибше.

Для мене справжнім розривом реальності було 1 вересня 1994 року, коли на вступній лекції з української мови нам, першокурсникам славістичного відділення ЛДУ ім. І. Франка, викладач сказав геніальну фразу: «Забудьте все те, чого вас навчили у школі, бо то все насправді не так. Ми з вами сьогодні починаємо вивчати українську мову. Прошу записати алфавіт». А на четвертому курсі, перед тим, як ми мали вирушити на педпрактику по львівських школах, то вже інший викладач намагався нас попередити: «Шановні студенти, якщо ви збираєтеся працювати у школі, то постарайтеся забути все те, чого вас навчили в університеті. Бо шкільна програма вимагає дещо іншого. Прошу записати те, що ви маєте подавати учням».

Слово честі, нам тоді було НЕ СМІШНО. Як не смішно й нині, коли за плечима ˗ майже 17 років роботи в стінах рідного Радивилівського НВК «Школа №2˗ліцей» ім. П. Г.Стрижака. Навіть за цей час мені важко підрахувати, скільки разів мінялася програма з мого предмета, скільки нових концепцій, доктрин і напрямків розвитку нам пропонувалося.

Тому не дивно, що пересічний учитель звик будь˗які новації сприймати критично й аналітично. А чи не єдине, що за всі ці роки завоювало незаперечну довіру українського освітянства ˗ це система ЗНО, яка дуже швидко стала потужним і безвідмовним соціальним ліфтом у хиткій та непевній споруді нашого сьогодення. Адже розумні діти раптом отримали реальні шанси на бюджетне здобуття вищої освіти. І стали в перших лавах абітурієнтів усіх найпрестижніших вузів.

Чудово, правда? Бо майже всі старшокласники після коротких роздумів схилили голови над підручниками й словниками, пірнули в інтернет і побігли на численні додаткові заняття з репетиторами. Але знову ж ˗ диво дивне…

Виявляється, що по цей і по той бік тестового зошита ЗНО коїться чимало цікавого. Кажу це абсолютно відповідально, бо якось уже так склалося, що мені останнім часом доводиться викладати саме в 10˗11 класах. От саме тут учитель постає перед перспективою вимушеного роздвоєння особистості: або ти виконуєш свої посадові обов’язки і неухильно дотримуєшся навчальної програми (яка, до слова, на рівні стандарту чи й на академічному рівні мало нагадує програму ЗНО), або якимись правдами˗неправдами на свій же страх і ризик намагаєшся під час уроків готувати своїх учнів до зовнішнього тестування.

Бо ж ясна річ ˗ якщо дитя тести склало, то честь і хвала йому і його репетитору. А якщо не склало ˗ то винен учитель˗предметник. У цій ситуації іноді доходить і до абсурду. Коли оголошуєш тему й мету уроку, не раз чуєш: «Галино Олександрівно, цього письменника нема в ЗНО. Не марнуйте на нього часу». І знову ˗ НЕ СМІШНО, правда?

Але найбільше НЕ СМІШНО мені стало цьогоріч, коли після 23 травня взяла до рук тестовий зошит ЗНО˗2017. Узяла, аби переконатися, що ж такого вкрай важкого там знайшли наші старшокласники та їх розгнівані батьки. Уважно переглянула завдання. І зробила цікаві висновки.

Перше. Завдання, як на мене, цілком посильні. Можливо, дещо складніші, але це й закономірно: кому потрібні немудрі студенти?

Але є ще й друге. Майже всі питання з української мови були один в один подібні до тих, які пропонуються старшокласникам у довіднику для підготовки до ЗНО.

Я взяла для прикладу оцей, найпопулярніший: Авраменко О.М. Українська мова та література: Збірник завдань у тестовій формі: ІІ частина. 6˗е видання, змінене й доповнене / Олександр Авраменко. ˗ К.: Грамота, 2016. ˗ 116 с. І проаналізувала лише 28 суто мовних питань. Без завдань на інтерпретацію тексту. І без завдань з літератури. З двадцяти восьми «мовних» питань двадцять два мають аналоги в посібнику. Зрештою, з наведеної таблиці судіть самі...

1 колонка ˗ номер питання˗оригіналу, всі наступні колонки ˗ тестові варіанти з посібника з номером питання˗аналога і номером сторінки.

Важко пояснити засобами рідної мови, що саме я відчуваю, бачачи щось подібне. Чомусь у мене в таких ситуаціях завжди питань набагато більше, ніж відповідей.

З одного боку, наче й непогано, що майбутній випускник може придбати в найближчій книгарні певний довідник, де під однією палітуркою знайде питання і відповіді на всі тонкощі програмового матеріалу, гарненько його завчить під дбайливим супроводом досвідченого репетитора, складе іспити і вступить на омріяну спеціальність.

А інша сторона медалі? Для чого тоді стільки років ходити до школи? І звідки в тестах так багато аналогічних завдань, якщо ЗНО в Україні існує вже 11 років і є чи не єдиною не знеціненою освітянською цінністю нашого сьогодення? Навіть під час гарячих майданівських місяців та в умовах проведення АТО на сході держави система організації й проведення ЗНО жила і діяла, як належить. То невже нині настільки складно протягом цілого року розробити досконалий у всіх сенсах тестовий варіант? Укласти такі питання, які б дали змогу перевірити реальні знання і практичні навички випускника. Переконана, що це можливо.

Тішить принаймні те, що в найвищих міністерських колах уже теж гостро відчули потребу зміни формату завдань ЗНО. Аби навчання не зводилося до сухої схоластики і зазубрювання правил, винятків і параграфів довідника. Але з іншого боку, не може не бентежити думка про те, що от просто нині чи завтра Україна дізнається результати цьогорічного тестування, якось їх проаналізує, зробить якісь висновки і потихеньку почне готуватися до наступного навчального року.

Моя власна дитина перейшла до 11 класу. Складатиме ЗНО з мови, історії, біології та хімії. У тих умовах, котрі створилися довкола ЗНО, я, учитель рідної мови, не знаю, як і до чого її готувати. Повірте, це ˗ направду! ˗ НЕ СМІШНО.

Оригінал

Освіта.ua
20.06.2017

Популярні блоги
С. Новікова: ЗНО з математики для вступників-медиків При вступі на всі спеціальності галузі знань «Охорона здоров'я» другим предметом є математика
В. Громовий: в освіті вже пройдена межа незворотності Негативний відбір і зворотна селекція в освіті тривають, адже йдуть кращі, а «лава запасних» практично порожня
Є. Стадний: ідея збільшення ваги атестата хибна по суті Чим більше враховуватимуть атестат, тим меншими будуть шанси дітей з хорошими знаннями з суворіших шкіл
Д. Бабурін: реальність освіти за ширмою рейтингової шкали За ширмою рейтингової шкали 100-200, яку нам кожен рік презентує УЦОЯО, ховається реальний стан освіти в Україні
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Лариса Дуплава
Для Anna: у нас профільний рівень - технології. Діти навчаються один день на тиждень у міжшкільному навчально-виробничому комбінаті за напрямками автосправа та кравець. Так що в стінах школи вони 4 дні на тиждень. Майже щодня - 8 уроків.
совесть
Ганебна ситація з подібними завданнями із зошита зно з укр. мови та посібника з укр. мови... Просто треба ЗВІЛЬНЯТИ з уцояо тих, хто не встигає виконати нормально свою роботу. Якщо в центрі є автори посібників (активні й приховані) й автори підручників (дуже заклопотані), попросіть їх на вихід. І.Совсун гарно підвищила зарплату в центрі. Навіщо ж ганьбити СПРАВУ?
немаэ вiдп
Галина хоче адекватної відповіді на питання : "Перше. Завдання, як на мене, цілком посильні. Можливо, дещо складніші, але це й закономірно: кому потрібні немудрі студенти?Але є ще й друга. Майже всі питання з української мови були один в один подібні до тих, які пропонуються старшокласникам у довіднику для підготовки до ЗНО.". Впевнена, не отримаєте, Галина.
когда наши дети готовились к
экзаменам, то никто их ни к чему НЕ готовил. Ом необходимо было учиться все 11 лет в школе.Учиться так,чтобы на выходе им не нужно было как-то готовиться, и никому не нужно было их готовить. Им следовало ЗНАТЬ школьный курс основ наук.ВСЕХ. Без разбору.И,ЗНАЯ курс на тот уровень, на который они способны, они шли на ЗНО, понимая, что ВСЕ, кто будет писать, будут В РАВНЫХ условиях. Вне зависимости от того, хорошо ли составлены вопросы, плохо ли. ВСЕ пишут равноценный тест, который основа, о Боже, на основе того, что КОГДА-ТО изучалось в школе.
Владимир Белый
У нас не має іншого нормального майбутнього як такого, за якого до іспитів будь-якої форми не готують, а готуються. Самі учні. Починаючи з визначення свого освітнього пріоритету після 9-го класу. Далі держава тому сприяє своєю мережею профільних ліцеїв, у яких пріоритетні предмети мають більш ніж достатніх засобів для щонайкращого засвоєння і без попереднього підлаштування під стиль іспитів. Які б не були іспити, а за такої організації навчання кожен показує свої природно можливі кращі результати. Саме з цієї причини закордоном не "ламають списи" довкола вступної кампанії - профільна трирічна освіта старшокласників наперед все вирішує: кожен має своє місце "під Сонцем" у відповідності до того. як попрацював у сегменті, який сам обрав, виходячи з особистісної природної спроможності.
........
Для Владимир Белый: Ну може й так. Але й учні загальноосвітніх шкіл цього року мають високі бали, а відповідно й знання. А якщо чесно, то було надзвичайно складно їх отримати.
Бо я в школі вчилась
Згодна з паном Володимиром. Потрібно міняти акценти з того, що вчитель зобов’язаний будь-що впихнути в голову знання, на усвідомлення самою дитиною їх необхідності, та відповідальності батьків за долю дитини. Бо протираючи 10 років штани за партою, сидячи в телефоні, учневі легше розчулити матусю, що то погана тьотя вчителька нічого не вчила, ніж визнати, що сам був ледарем. Батьки, які були заклопотані всі роки чимось іншим, а не власною дитиною, або кидаються витрачати гроші на репетитора, щоб рятувати ситуацію, або кидаються на вчителів з "кулаками", бо недовчили їхнього "генія". До слова я школу закінчила 10 років тому, і будучи вчителем початкових класів, до старшої школи не маю відношення, нової програми не знаю, в літературі сором зізнатися я взагалі профан... Але заради цікавості, щороку проходжу онлайн тестування без підготовки, і без твору не мала менше 158 балів. Дякую моїм вчителям!!!
Училка
Я закончила школу в 1975 году. Нас учили настолько хорошо, что без всякой предварительной подготовки я пыталась проходить онлайн ЗНО по истории,географии, русскому, французскому и английскому. Меньше 160 не набирала. Пусть "неучи" идут на работу, а не занимают на контракте места, особенно в престижных вузах. Из них специалисты никакие, а Сессии сдаются с помощью взяток.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!