М. Хоменко: актуальність сучасної післядипломної освіти

Важливіша освіта без знань з сертифікатом чи неформальна зі знаннями без документа?

М. Хоменко: актуальність сучасної післядипломної освіти

Автор: Микола Хоменко, заслужений працівник освіти, заступник директора ДУ НМЦ «Агроосвіта».

У ХХІ століття неграмотні не ті, хто не вміє читати і писати,
а ті, хто не може вчитися, а ще – забувати те,
чого навчився, й переучуватися.
Елвін Тоффлер

Післядипломна освіта, підвищення кваліфікації, стажування – це все, що необхідне для підтримання рівня професійної майстерності педагога. Сьогодні це актуально? Безумовно, так.

Інша справа наскільки це ефективно, чи відповідають вимогам часу ці форми підготовки, перепідготовки, які, на жаль, діють за застарілими положеннями та інструкціями.

Порівняно з бізнесом, де проводять корпоративні форми навчання персоналу, використовуючи тренінги, майстер-класи, в освіті – в значній мірі недоступно, а те, що пропонують, далеке від вимог часу. Головна претензія роботодавців – звичайно, до викладачів, які здебільшого, не маючи виробничого досвіду, неспроможні надати студенту сучасні знання, вже не говорячи про навички. Вони ними просто не володіють. І в значній мірі це не тільки їх вина.

Для проведення підвищення кваліфікації необхідні ліцензовані заклади, здебільшого інститути післядипломної освіти, з правом видачі відповідних сертифікатів. При цьому вони мають дотримуватись двотижневого терміну навчання, написання випускних робіт тощо. Ще складніше пройти стажування до двох місяців.

А тепер щодо формального боку: кому і коли потрібні ці сертифікати? Один раз на 5 років під час проведення атестації викладачів. І скільки б не говорили з високих освітянських трибун, що не важливо, де проходили підвищення кваліфікації педагоги – головне якість. На засіданнях атестаційних комісій ретельно відслідковують, щоб не дай бог хтось не проскочив без сертифіката з відповідного ліцензованого закладу. Питання, що важливіше: формальна освіта без знань, але з сертифікатом, чи неформальна з знаннями та ще з навичками, але без відповідного документа? У кожного є своя відповідь – та, яка потрібна на комісії, або та, що для життя.

Відомо, що простіше навчити, ніж перевчити. Сьогодні найпопулярнішими в бізнесі є короткотермінові тренінги тривалістю 1 – 2 дні з висококваліфікованими коучерами, які досконало знають свою справу, з одного боку, і зацікавлених слухачів – з іншого. Що заважає запровадити це в освіті?Для цього не потрібні рішення Верховної Ради України чи Президента. Просто відповідним освітянським структурам необхідно звернути увагу на цю вкрай важливу справу, відмовившись від застарілих положень, інструкцій, надавши можливість ВИКЛАДАЧУ самостійно визначатись, де підвищувати власний професійний рівень. І тоді студент не буде казати: навчіть нашого викладача, а потім вимагайте від нас.

Освіта.ua
06.06.2017

Популярні блоги
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Pasufik
Більшість викладачів ВНЗ слідкують за усім новим і прогресивним, що з*являється на ринку знань, в курсі багатьох розробок, над якими працюють їх колеги, самі багато пишуть і аналізують. А далі- передавання знань. А тут дошка 100Х100 см. і крейда. Не один рік знаходився у такій ситуації і якби не власний посібник( виданий власним коштом) не знаю, як би чогось навчив студентів. Більшість наших ректорів аморальні люди, які за роки перебування на посадах обросли жиром та пихою, почуваються безкарними та недоторканними, і скільки таким не виділяй коштів вони їх потратять на що завгодно, але не на мат.техн. забезпечення лекцій та лабораторій. Я 4 рази проходив курси підвищення кваліфікації та ні разу не отримав від них якоїсь реальної користі, ще вимагали, щоб ми заплатили за них з власної кишені. Такі високонаукові курси як у нас краще взагалі не відвідувати і не витрачати часу.
старо как мир
Есть поговорка:"Ученого учить - это только портить". Чему удивляетесь, та запоздало. Категории в школе раздает директор таким же как он: людям с Дипломами. А по каким "инструкциям"? Пора задуматься об этом вначале и давно пора. Это как в басне "Осел и соловей", пение петуха оценено выше. Кем?
спец
Для старо как мир: А з якими дипломами? Математики навчає вчитель трудового навчання - це тільки в нас таке може бути! Вищі категорії - в приближених до директора і покупців методкабінету. А байку, яку ви згадуєте, кожен раз декламую атестаційній комісії після її вердикту.
Коментувати
Марина Максимівна
Так це ж потрібно Інститути післядипломної освіти розігнати. Хто ж піде на це. Хоча ВСІ вчителі прекрасно розуміють, що курси - ПОРОЖНЯ витрата часу та грошей. За 25 років роботи вчителем курси практично НІЧОГО мені не дали, крім папірця на право атестуватися. Дуже б хотіла справжні курси. які б мене дійсно навчили б новому.
N
Для Марина Максимівна: Що вони не потрібні - це дійсно. Але розігнати - це не коректно. Можливо їх потрібно інтегрувати у місцеві університети та привести штатний розклад у відповідність. А далі нехай університети самі визначають, чи потрібні ці штатні одиниці. Але основна проблема - перевести їх з комунальної у державну власність, бо це відстійник для колишніх керівників обласного та місцевого рівня. Але те, що це п’яте колесо на возі освітніх реформ - факт.
Коментувати