Дмитро Заєць: зауваження до завдань ЗНО з української

Автор: Дмитро Заєць, автор онлайн-посібника для підготовки до ЗНО з української мови та літератури.

Фахівці УЦОЯО опублікували роз’яснення з приводу спірних питань тесту ЗНО цього року. Маю низку заперечень та контраргументів щодо кількох питань.

Завдання 2 справді відповідає програмі ЗНО, проте фахівці Центру перекрутили зауваження до цього завдання, стверджуючи, що його критики зазначали, начебто «у завданні перевіряють наголошування слів, що не входять до активного лексикону випускника».

Насправді ж у критиці завдання йшлося про те, що наголошування слова «цінник» на другому складі вкрай рідко трапляється в мовленні сучасних українців, тобто суперечить їхньому повсякденному досвіду. З коментаря фахівців («Перелік слів з наголосом є в словниках української мови») випливає, що учні мають знати наголоси в усіх словах, що активно вживаються, а таких слів, напевне, декілька тисяч. Безумовно, варто викорінювати «звичку наголошувати слова на кшталт російської мови», проте не на рівні шкільної програми та не таким чином.

Завдання 12. Твердження про те, що це завдання перевіряє «такі знання з розділу «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія»: сполучення йо, ьо, правила вживання м’якого знака, правила вживання апострофа, подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків», є хибним, а завдання суперечить чинній програмі ЗНО. По-перше, щодо теми «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія» у графі «Вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» зазначено лише таке: «Учасник ЗНО повинен уміти: розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати явища уподібнення й спрощення приголосних звуків, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, чергування у-в, і-й. Наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм. Розпізнавати вивчені орфограми; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила».

Завдання 12 не перевіряє жодної з цих навичок, а натомість вимагає вміння визначати звукове значення букв у слові. По-друге, намагаючись обґрунтувати відповідність цього питання програмі через зв’язок фонетики з орфографією, автори коментарів не звернули уваги на те, що для виконання завдання потрібні також такі знання, як звукове значення сполук літер дж, дз (джазист, дзюркотіти, їжджений) та літери щ (блищить). Знання ж того, що «подвоєні літери позначають один подовжений звук», аж ніяк не сприяє правильному написанню слів з подвоєними чи подовженими літерами. Отже, розглянуті аргументи мають відверто маніпулятивний характер.

Завдання 17. Ненормативність форми «найекстраординарніший» можна обґрунтувати таким чином: «Зрідка функцію збільшеної ознаки може виражати іншомовний префікс екстра-; прикметник, утворений за допомогою цього форманта, передає ознаку предмета, який виділяється серед подібних йому якоюсь винятковою рідкісною властивістю, напр.: «Кремнійорганічні сполуки стануть на варті людського здоров’я у тих екстраординарних випадках, коли для врятування життя знадобиться штучний орган» (журн.)» (Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – С. 118).

Утім, варто знову наголосити, що прикметник «заповітний», наведений в іншому варіанті відповіді, означає «найцінніший», «найважливіший», «найдорожчий», «омріяний» тощо, тобто вже виражає високий ступінь вияву ознаки, а отже, ступені порівняння, утворені від нього, є з семантичної точки зору надлишковими. У наведених УЦОЯО аргументах лише містяться додаткові докази на користь такої точки зору. Наприклад, подано таке тлумачення значення цього слова з СУМ: «Заповітний – найдорожчий для кого-небудь у зв’язку з його задумами, спогадами і т. ін.» Наведених прикладів використання найвищого ступеня порівняння цього прикметника, як на мене, недостатньо для заперечення сумнівів у його нормативності, особливо зважаючи на відсутність прикладів використання вищого ступеня «заповітніший», «більш заповітний».

Завдання 25. З аргументацією працівників Центру в цілому можна погодитися.

Завдання 28. Не можу погодитися з твердженням, що завдання (а саме віднесення слова «останнє» до іменників) відповідає програмі ЗНО з української мови, оскільки така тема, як основні способи словотворення, до яких належить і перехід слів з однієї частини мови в іншу, вже не входить до програми (її не згадано в розділі «Будова слова. Словотвір», тоді як у програмі ЗНО минулих років справді була й тема «Основні способи словотворення в українській мові»).

Наведені фахівцями міркування про субстантивовані прикметники аж ніяк не підтверджують коректності цього завдання. Крім того, вони містять низку суперечностей. Так, порівняймо значення слова «останнє» в реченні з тесту ЗНО («…останнє, що я роблю, вимикаючи комп’ютер, видаляю історію пошуків, хай би що шукав») та наведене в поясненні УЦОЯО тлумачення зі «Словника української мови» (відп. ред. В. Жайвононок): «8. Щойно згадане, назване, сказане. Закінчується навчання, незабаром канікули. Останнє (ім., с.) особливо тішило школярів». Як на мене, розбіжність очевидна. У СУМ також наведено варіант, коли слово «останнє» може вживатися в значенні іменника: «У знач. ім. останнє, нього, сер. Рештки, залишки від чого-небудь. Поки зберемо, то й останнє здеремо! (Номис, 1864, № 10626); Чорнява вродлива дівчина — останнє з бутиля вилила танкістові в кухоль (Андрій Головко, I, 1957, 439)» (Словник української мови: в 11 томах. — Том 5,- 1974. — Стор. 783). Це тлумачення також помітно відрізняється від значення слова «останнє» в реченні з тесту. Отже, є підстави стверджувати про сумнівність віднесення слова «останнє» до класу іменників.

Завдання 34. Міркування про належність пісні «В кінці греблі шумлять верби…» до циклу родинно-побутових пісень цілком слушні, проте наведений уривок занадто короткий та недостатньо виразний, щоб учень мав змогу чітко визначити наявність або відсутність соціально-побутових мотивів. Крім того, сама пісня все ж таки не входить до програми ЗНО, не згадується вона й серед пісень Марусі Чурай (адже дві її пісні дійсно є в програмі). Наявність аналізу цієї пісні у двох підручниках для дев'ятого класу не є достатньо переконливим аргументом, оскільки учень не може пам’ятати зміст усіх підручників, особливо уривків, де йдеться про твори, що не увійшли до програми зовнішнього оцінювання.

Оригінал