М. Хоменко: дисбаланс ринків праці й освітянських послуг

Вузька спеціалізація втрачає свій сенс вже на першому робочому місці, потрібна базова профільна підготовка

М. Хоменко: дисбаланс ринків праці й освітянських послуг

Автор: Микола Хоменко, заслужений працівник освіти, заступник директора ДУ НМЦ «Агроосвіта».

Хочеш бути щасливим – будь. Але це ніяк не має бути на кшталт: хочеш мати вищу освіту – май. Безумовно, наявність її – значною мірою золотий ключик від омріяних дверей у щасливе майбутнє. Але для того щоб його отримати, потрібно докласти зусиль і дійсно бути мотивованим – студенту до знань, а викладачу – до самореалізації в освітянському середовищі.

Сьогодні як ніколи виникає питання щодо якісної підготовки фахівців вищої школи. Особливо через невизнання дипломів випускників наших медичних вишів в країнах Африканського континенту. Звичайно, що це удар по престижу нашої освіти загалом, а не тільки медичної. Втрачаємо те, що ми мали і, на жаль, компенсувати ці втрати поки нічим.

Входження в Болонський процес дозволило певною мірою лібералізувати взаємини у європейському освітянському середовищі і не більше. Конвертований диплом, на жаль, залишився нереалізованою мрією. Як результат, ми маємо колосальний відтік молоді на навчання в країни Європи (20-30 тис. осіб щороку).

У чому причини? Не потрібно лише шукати їх серед персоналій, які певний період очолювали міністерство. Хоча, безумовно, хтось має взяти відповідальність за втрату наукової і професійної складової у вищій освіті, зниження рівня науково-педагогічного персоналу, кадрового потенціалу, матеріально-технічного ресурсу.

Останнім часом стали пишатися доступністю вищої освіти в країні, власне кажучи, за статистичними даними, ми можемо стати найосвіченішою нацією в світі. Хочеш мати вищу освіту – ти її отримаєш, якщо не на бюджеті, то за контрактом.

Сьогодні вже дехто пропонує взагалі не враховувати результати ЗНО під час вступу на контрактну форму навчання. На жаль, вартість диплому за контрактом визначає, в першу чергу, суму, на яку готові розщедритися батьки, а не конкретні економічні обрахування, виходячи із затратної складової. Престижність, бренд, розташування навчального закладу – далеко не повний перелік факторів, які в цьому випадку є визначальними.

При цьому дисбаланс між ринком праці і ринком освітянських послуг просто вражаючий. Нещодавно під час зустрічі у форматі круглого столу між представниками бізнесу, освіти і науки один із поважних керівників навчального закладу дивувався, через що не хоче брати роботодавець його випускників з досить вузького напряму підготовки, будучи впевненим, що ці фахівці дуже кваліфіковані і конче необхідні на виробництві. У процесі дискусії визначилися, що не потрібні бізнесу ці фахівці, якими б висококваліфікованими вони не були. Просто відсутні посади під них на виробництві.

Вузька спеціалізація втрачає свій сенс вже на першому робочому місці. Маючи базову профільну підготовку, фахівець шляхом проходження короткотермінових курсів може отримати відповідні знання і навички, необхідні для роботи на найбільш вузькопрофільній посаді.

Ловлю себе на думці, що в процесі реформування освіти ми її підлаштовуємо під навчальний заклад, під Європейську інтеграцію, під Болонський процес тощо, не враховуючи реальний ринок праці.

Освіта.ua
24.05.2017

Популярні блоги
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Pasufik
Ректори ВНЗ за останні 20 років у погоні за фінансовою вигодою придумали стільки спеціальностей, що їх ніяка економіка не переварить. Це зайвий раз підтверджує, що наша вища освіта відірвана від виробництва і обслуговує не економіку, а сама себе. МОН же щедро роздає ліцензії не турбуючись про наслідки, ворона вороні око не виклює. Тому більшість фірм не звертає уваги на диплом, а самостійно проводить перепідготовку за кошти працівника. Оце та помста ринку праці, яку ми отримали за те, що дозволили таке свавілля ВНЗ, які не несуть матеріальної відповідальності за якість наданих послуг. ВНЗ щороку випускають армію безробітних спеціалістів, що вчилися за свої кошти без гарантії працевлаштування. Де ви ще побачите таке неподобство? А в нас гроші не пахнуть, хто дурний нехай вірить у вищу освіту, ділкам від освіти треба ж за щось будувати палаци.
N
Для Pasufik: "Де ви ще побачите таке неподобство?" - Гарвардський університет в США, наприклад. У нас же не совок - існує попит, існує і пропозиція. А збільшення кількості спеціалізацій - це добре, а не погано. З якого сторіччя Ви пишете? Щодо ліцензій, то там все зрозуміло - юридичні, педагогічні, менеджерові спеціальності- загалом гуманітарії, для підготовки яких не потрібно багато коштів. З часом ситуація виправиться. Головне, щоб не готували спеціалістів, які перенаситили ринок праці, за державні кошти. Держава повинна виступати регулятором, вкладаючи державні кошти у дефіцитні спеціальності. А наявність великої кількості молоді з вищою освітою - це позитивний, а не негативний фактор для держави. Потрібно лише зняти перепони, щоб ця молодь могла відкрити власну справу і сплачувала державі податки зі свого бізнесу. Чи Ви заздрите? Роботодавці дійсно розберуться, якого випускника брати на роботу, щоб від цього мати користь, але не завжди. Що Ви пропонуєте?
Коментувати
Ss
Некомпетентний пан N намагається виправдати свою неспроможність показати результат зі студентами поганим керіаництвом МОН? ЛОЛ
N
Для Ss: А компетентність Ви визначаєте? Чи не за принципами, які декларуєте своїм ніком?
Коментувати
Голосzнарода
За знецінення української освіти відповідальність на себе мають взяти багаточисленні кандидати наук, доценти, професори, доктора та всі їх проплачені послідовники-приліпаки, які продають зовсім не знання, вміння, навички, реальний досвід чи компетенції студентам, а пусте повітря в гарній блискучій обгортці, а коли її розвернеш, то там повний пшик, бо і професіонал на виході низькоякісний або зовсім ніякий.
N
Для Голосzнарода: це демагогія - вміння і компетенції - одне й те саме. Відповідальність за знецінення освіти мають на себе взяти машиністи, що ведуть потяг. А професори і доценти мають взяти на себе відповідальність за зміцнення освіти, бо знецінювати її є кому.
Голосzнарода
Для N: якість освіти залежить від того, хто її надає, а не від адміністратора. Знецінення української освіти є прямим результатом професійної компетенції кандидатів наук, доцентів, професорів, і вони ніколи її не зміцнять, бо некомпетентні.
N
Якість освіти це гіпотетичне поняття, яке поміряти важко. Можна перевірити якість знань випускника. Але у одного викладача можуть бути як відмінні випускники, так і задовільні. Тому по кому з них цю якість визначати? Все це демагогія. Освіта залежить від багатьох чинників і не найголовніший - це викладачі. Наприклад, якщо група не повна - не 12 студентів - адміністрація обрізає на 50% кількість занять зі студентом. Чи несе в цьому випадку відповідальність за надання неповних знань викладач чи все ж адміністрація вишу? Ліцензію надають університету. Тому не все так просто, як Ви пишете.
Коментувати