О.Мірошниченко: для чого в школі вчать вірші напам’ять?

Спроби учителів впхнути в голову текстові об’єми без емоційної складової – марне витрачання часу

О.Мірошниченко: для чого в школі вчать вірші напам’ять?

Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.

Дещо про пам’ять

Дайте відповідь на просте питання. А для чого в школі вчать вірші напам’ять? Вже відчуваю, як дехто набирає повітря, щоб голосно і патетично затаврувати «ідіота, який не розуміє елементарних речей». Ну і далі про тренування пам’яті і таке інше.

Розкрию вам секрет – нічого тупе завчання віршів не тренує. Абсолютно нічого. Час відбирає. І тут я вам це кажу саме як людина, що надзвичайно добре в цьому розбирається. Ну зараз почнеться демонстрування педагогічних дипломів і заклики «не лізти в педагогіку».

Для того, щоб зразу припинити подібне волання, поясню. Я актор. А актор весь час має справу з необхідністю завчати великі обсяги тексту. І якщо в театрі це завчання розтягнуте в часі – в кіно виникає необхідність вивчення великого об’єму за дуже короткий термін. Слабо вивчити сторінок п’ять тексту за півтори години? І не просто вивчити. Я ж цей текст потім повинен не просто відтворити, як в школі, а зіграти. Я все це пояснюю, щоб відсікти закиди в «нерозумінні проблеми». Розумію. Бо весь час стикаюсь. А стикаючись, аналізую механізми та шукаю шляхи.

Проблема шкільного завчання напам’ять полягає в безглуздості самого процесу. Людська пам’ять побудована таким чином, що вона потребує (як це називають в акторстві) емоційної прив’язки. Спробую пояснити, що це таке, на прикладі.

Візьміть двадцять пар слів. При чому слів, не пов’язаних за змістом. Типу: СЛОН – КОТЛЕТА, ВІТЕР – ГАЗЕТА і так далі. Отже, маємо двадцять пар слів. Візьміть для експерименту парочку знайомих (можна і дітей) . Далі ви читаєте їм всі двадцять пар. Записувати не можна. Пропонуєте їм запам’ятати всі пари.

Після цього ви читаєте лише перше слово з кожної пари, а слухачі повинні прописати всю пару. Потім перевіряєте, хто і що записав. Як показує досвід – в середньому з двадцяти пар правильно запам’ятовують від дев’яти до одинадцяти.

А ось тепер робимо ту ж вправу, але дещо по іншому. Ви берете вже інші двадцять пар слів. Диктуєте слухачам, але з попередженням. В жодному разі не намагатись запам’ятати. Важливо уявити картинку. Себто наприклад пара слів СЛОН – КОТЛЕТА. Нехай люди уявлять картинку, як слон бере котлету. Чи пара ВІТЕР – ХЛІБ . Нехай уявляють, як вітер несе вулицею стару газету.

Що саме уявлять слухачі – їхня справа. Тут важливо, щоб вони уявили яскраву картинку. А тепер знову диктуємо лише перше слово, а слухачі прописують всі пари. Ви шалено здивуєтесь! Навіть люди, які говорили, що у них погана пам’ять, показують результат правильних пар на рівні 18-19. А більшість правильно запам’ятовує всі 20.

Для чого я так ґрунтовно описував тренінг, знайомий багатьом акторам? Щоб вчителі нарешті почали задумуватись, як саме працює людська пам’ять. Тупе зазубрювання, не прив’язане до емоційної пам’яті, аж ніяк не розвиває пам’ять. Ви самі могли спостерігати це на прикладі іноземних мов. Коли дуже важко завчати іноземні слова, а , потрапляючи в мовне середовище, помічаєш, що слова вчаться ніби самі собою. Бо є не просто набором літер, а наповнені емоцією і реальним змістом.

Оце наповнення реальним змістом взагалі є хворим місцем нашої освіти.

Є така ненависна мені фраза, яку вперто повторюють вчителі. «Читай вірш с ВЫРАЖЕНИЕМ!». Чули таке? Мабуть, чули, і багато разів. Безглуздість вимоги перевершує навіть безглуздість мети. Логічно було б запитати педагогів, а с ВЫРАЖЕНИЕМ ЧОГО вони хотіли б почути текст від учня? Те, що педагоги називають ВЫРАЖЕНИЕМ – насправді є імітацією емоції. Бо емоція є наслідком думки та бачення. Емоція не може існувати окремо і без бачення та думки. Емоція у людей виникає спонтанно. Ми не задумуємось над нею. Якщо ж іде просто текст без емоцій – значить, немає думки. Отже, якщо учень просто без інтонацій відтворює текст – це, перш за все, означає, що він не розуміє думку. І вимагати від нього «читать с выражением» - це примушувати учня ІМІТУВАТИ емоцію. Для чого?

Насправді емоція і пам’ять тісно пов’язані. Зрозумілий дитині текст, що сприйнятий через емоційно-візуальний ряд, запам’ятовується ніби сам собою. А от спроби впхнути в голову текстові об’єми без емоційної складової – марне витрачання часу. Бо ніяку пам’ять це не розвиває. І текст забувається учнем ще до кінця уроку.

Чому я так багато пишу про це? Бо оце достославне завчання віднімає колосальну кількість часу і зусиль. І як профі саме в справі завчання тексту, можу сказати, що те, що роблять в школах, не просто безглуздо, а навіть і шкідливо. Бо не дає учням інструментарію для дійсного вміння завчати щось.

Просто спробуйте. Коли в черговий раз вашій дитині зададуть вивчити вірш – не поспішайте зубрити. Хай дитина, наприклад, спробує намалювати цей вірш. Чи розкаже вірш своїми словами, описуючи звуки чи запахи, які є в історії, що описані в вірші. А вже коли дитина це зробить – слова самі ляжуть на пам’ять. І емоція виконання сама звідкись виникне…

Оригінал

Освіта.ua
15.05.2017

Популярні блоги
В. Громовий: в освіті вже пройдена межа незворотності Негативний відбір і зворотна селекція в освіті тривають, адже йдуть кращі, а «лава запасних» практично порожня
Є. Стадний: ідея збільшення ваги атестата хибна по суті Чим більше враховуватимуть атестат, тим меншими будуть шанси дітей з хорошими знаннями з суворіших шкіл
Д. Бабурін: реальність освіти за ширмою рейтингової шкали За ширмою рейтингової шкали 100-200, яку нам кожен рік презентує УЦОЯО, ховається реальний стан освіти в Україні
В. Громовий: як врятувати освіту від остаточного розвалу Як викликати шалену ненависть, але врятувати шкільну освіту від остаточного розвалу
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Pasha 23
Як любив говорити мій, на жаль вже покійний вчитель, Ревуха Віктор Семенович:"На городі бузина, а в Києві дядько".
Наталья
Хмм...а вот у меня сложилось мнение, что уважаемый блогер выполняет чье-то задание - отвлечь учителя да и других читающих от насущных проблем образования. Спустили пар, и ладно...Не заметили? Блогеры только критикуют, и сами далеки от образования...Зато с манией - они де лучше всех умеют учить. Ну почему так? Почему никто из них не лезет управлять ракетой, ученому не подсказывают, как лучше эксперимент проводить...в конце-концов, в своих блогах рекомендации министерству не даю?. Почему, человек, далекий от педагогики, позволяет себе меня учить, как мне работать. А еще родители, защищая свое чадо, учат нас, как учить. Я училась в ВУЗе, и неплохом, и аттестации каждые пять лет прохожу, и самообразованием занимаюсь (в то время, которое можно было бы уделить семье). А учить на память не только стихи нужно, и термины, и определения, и много чего. А вот благодаря таким рекомендациям у детей память сейчас только кратковременная!!! Вот это беда!!!!
Практик
І не знав би такого автора: Олександра Мірошниченка, актора, режисера, драматурга. якби не його псевдонаукова маячня. "Непрацюючий орган відмирає" - якщо пам’ять не тренувати оцим одним із найпростіших способів, - дебілізму не уникнути.
вчителька
Описаний автором метод вивчення віршів - це ЕЙДЕТИКА. Використовую на уроках більше 10 років. Результат - відмінний. Діти краще запамятовують інформацію, засновану на грі та фантазії. І тоді сама собою зявиться і виразність, бо дітям цікаво. Тож, панове вчителі, будьте акторами на уроках, використовуйте цікаві і корисні методи навчання і все буде і у Вас, і у діток - ОК!!!!!
Семёнов
Для вчителька: автор в своей статье противоречит сам себе. Он с одной стороны говорит, что заучивание на память ничего не развивает, а с другой стороны начинает рассказывать о том, как надо учить.
Коментувати
філолог
Якби пан "навчитель" не вивчав у школі нічого напам*ять та ще не розповідав учителю, як він каже "З ВИРАЖЕНІЄМ", то і актором не став би. Хай низенько вклониться тому вчителю та подякує... А самому йому хочеться нагадати прислів*я: "Не берись не за своє діло"
Просто людина
О! Та пан Олександр крутий спєц! Він знає ЯК учити! І тицяє носом недолугих учителів. А ще, я впевнена, він знає ЯК лікувати, ЯК будувати! І ЯК воювати теж знає! Ікспєрд, що й казати. Широкого профілю по вузькій дорозі.
той, хто вчив вірші
Оце так! Правильно, нічого не треба вчить. Телефон у руки, компютер перед носом і все. Досить. Хай ростуть дебіли! Ні знань, ні памяті. Може ще й актора замість вчителя?
anton2000
Это прикольно, когда актор, режисер, драматург пытается давать профессиональные советы в педагогике и психологии. Надо еще поучить хирургов делать операции, акушерок поучить принимать роды, программистов научить новым способам программирования, ...
просто вчитель
Існує окремий розділ психології - психологія дитячої пам*яті. Механізми запам*ятовування різні від перших реакцій у немовляти на людські слова до цілком свідомого віку. Ці механізми мають властивість ускладнюватися з віком дитини. Утворюються складні умовни рефлекси запам*ятовування, а отже сприйняття, уваги і т. п. Те, про що розповідає пан актор, свідчить про те, що він не дитячий психолог. І керується не науковими знаннями про тему, а просто добрими намірами. Втім, Бог йому суддя...
нeбайдужий
Тоді після закінчeння школи учні зможуть замість цитування класиків лишe озвучити пари асоціативних слів. Браво! Кожeн має щайматися своєю справою- актрр - грати, учитeль - учити!
Anna
На самом деле все +- адекватные дети представляют себе все что происходит в стихах чтобы лучше запомнить. Даже на иностраном языке редко что-то зазубривается,ведь такой вид запоминания, как вы указали в статье, действительно очень неэффективен. Про эмоции тут вы скорей всего правы, просто темы большинства стихов укр лит ( а именно по этому премету самый большой обьем стихов) очень далеки от современных детей и прочувствовать стих не всегда выходит.
Ser
Нашим вчителям нічого не докажеш! Вони загартовані совєтскою системою і для них нові ідеі апріорі сприймаються вороже!
Пересічна людина
Для Ser: проблема в тому, що це зовсім не нововведення, а лише, навіть не знаю як назвати, поради досвідченого актора недосвідченим учителям. Тільки вірші не засмічують, а збагачують нашу пам’ ять. І проблеми школи не у " тупому заучуванні", а у нефінансуванні, і простіше просто змінити термінологію, замінити червону пасту на зелену, інтегрувати навчання, назвати речі, які всі викладачі використовують новомодним словом: метод кейсу і т.д. Профінансувати ж скланіше
Коментувати
Пересічна людина
Коли після школи пройде якийсь час, деякі речі залишаться в пам’ яті назавжди: таблиця множення, уривки з віршів, уривки фраз з текстів, уміння, які залишились якраз завдяки заучуванню напам’ ять, і нічого в цьому поганого нема. І ви, шановний, Америку не відкрили: Бо кожен заучує напам’ ять за допомогою асоціативного мислення, і в кожного асоціації свої. Зрештою наша пам’ ять - це наш інтелект
Геннадий
Заучивание стихов наизусть очень даже тренирует память, убедился на собственной дочери.
Luda
Вибачте, але майже всі Ваші статті безглузді. Погоджуюсь з коментарем Василя.
василь
а ви не задумувався зайнятися медициною чи військовою справою? бо як актор ви мабуть слабенький раз багато часу маєте на педагогіку.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!