Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
Фінансове
Я обома руками ЗА високі зарплати для вчителів. Тут немає про що дискутувати. Вчитель повинен отримувати достойні гроші за свою роботу. Це аксіома.
Правда, ця аксіома набуває трохи іншого відтінку, якщо поглянути на неї з іншого ракурсу. Про що я?
Якщо добре проаналізувати всі суперечки-дискусії на шкільну тему – випливає така начебто беззаперечна думка. Основною причиною занепаду української школи є низькі зарплати вчителів. Начебто все логічно.
Але давайте пофантазуємо. Уявимо, що вже завтра, припустимо, вчитель молодших класів буде отримувати десь тисяч 25 зарплати. Уявили?
І миттєво, практично за один день всі вчителі стануть суперпрофесійними, доброзичливими до дітей, прогресивними. А директори взагалі забудуть, що таке корупційні схеми та радянські рецепти освіти.
Ви в це вірите? Передбачаю аргументи про те, що на таку зарплату в школи замість поганих вчителів прийдуть гарні і будуть великі конкурси на посади. А звідки, власне, вони прийдуть? Де візьметься інше мислення та прогресивність?
Я далеко не до того, що не потрібно підвищувати зарплати вчителям. Потрібно! У першу чергу. Але рівень наших шкіл і рівень зарплат не так прямо пов'язаний, як ми собі уявляємо.
Можемо платити і 100 тисяч зарплати, а нездара залишиться нездарою, хам - хамом, ретроград - ретроградом. А талант буде талантом за будь-яких умов.
Отже, проблема не лише в зарплатах, а в тому, що потрібно створювати систему виховання педагогічних талантів. Бо зараз старе та інерційне в більшості продукує подібне собі. А цьому подібному скільки не плати – змін не буде. І це теж аксіома…
Оригінал
