Osvita.ua Блоги Олександр Мірошниченко: несмачно про смачне
Олександр Мірошниченко: несмачно про смачне

Для руху вперед треба не модернізувати те, що не підлягає модернізації, а міняти підходи

Олександр Мірошниченко: несмачно про смачне

Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.

Багато коренів проблем у наших школах закладені в базових речах, у точках зору на проблему.

Ну от уявіть людину, яка все своє життя їздила на конях. Вона досконало в них розбирається. Вона переконана, що саме це найкращий засіб пересування.

Аж тут раптом в світі з’являється автомобіль. І весь розвинений світ вже їздить на автомобілях. Що робить наш герой? У нього є два варіанти. Передивитись свою точку зору на ідеологію пересування людей в просторі чи фанатично намагатись робити коня схожим на авто. Не вийде з коня авто. Ідеологія різна. Точка зору інша.

Так і зі школами. Часто намагаємось перебудовувати те, що перебудові не піддається. Намагаємось модернізувати те, що не підлягає модернізації. І тут вибір простий. Чи лишити все, як є, чи кардинально міняти підходи. Зрозуміло, що це надзвичайно важко. Але ж ми мріємо про рух вперед.

Таким от яскравим зразком ретроградного підходу є шкільні їдальні. Численні обговорення цієї теми скоріше заводять в глухий кут, ніж дають рецепт вирішення проблеми.

Почнемо з елементарних питань. Настільки елементарних, що ми якось ніколи їх не задаємо і ніколи над ними не міркуємо.

Отже, скажіть мені. А для чого, власне, потрібна шкільна їдальня? Вже бачу усмішку на обличчях тих, хто це читає. Як це для чого? Щоб дитина була ситою. І тільки ідіот може задавати подібні питання! Ситою, кажете? Добре. Візьміть чоловік двадцять своїх знайомих. Дорослих. Приготуйте обід. Безальтернативний. У сенсі, що суп лише одного виду, салат теж безальтернативний, друге – без варіантів. Приготували? А тепер нагодуйте двадцять своїх знайомих. А після цього і розпитайте, чи вони ситі.

І тут раптом з’ясується, що не дуже вони і наїлись. З простої причини. У кожного свої смаки. Хтось любить капусту,а хтось буряк, хтось обожнює м’ясо, а хтось м’яса не їсть, хтось є фанатом борщу, а хтось взагалі супи ненавидить. І що з того, що ваш обід був приготовлений з свіжих та якісних продуктів? Це нічого не вирішило, бо у кожного свої смаки. В результаті «середньостатистичне меню» залишило голодними більшість.

Повернемось до школи. А чому ви думаєте, що діти не мають своїх індивідуальних смаків? Звичайно, можемо йти шляхом гасла: «В Африці люди взагалі голодують, а ви тут харчами перебираєте!»

У цій логіці – дійсно, розмова про смаки безглузда. Проте вона має сенс, якщо ми подивимось на шкільну їдальню не як на місце споживання дітьми фіксованої кількості калорій та вітамінів, а як на місце задоволення їжею.

Я зараз не про всілякі чіпси-фанти. Саме про добре приготовлену їжу. Якщо дитина ненавидить кашу – не буде вона її їсти навіть у виконанні супердорогого мастер-шефа. І навіть бог кулінарії не здатен приготувати такий обід, який би прийшовся до смаку всім школярам. «А що ж робити?»,- запитаєте ви. Все просто.

Давайте, перш за все, зрозуміємо, що шкільні їдальні - це приміщення, яке обслуговується численними комунальними підприємствами. Це досить прибутковий бізнес, враховуючи пільгові ціни на продукти та відсутність орендної плати. Десь ці підприємства працюють гарно – десь погано. Але не в тому річ. Вони всі працюють за радянськими кліше. Однотипне меню для всіх! Крапка!

Технологічно це дуже нескладно. Будь-який менеджер фаст-фуду чи кафе пояснить, як при мінімальних зусиллях організувати меню з трьома-чотирма видами першого, другого та десертів. Це не потребує великих витрат. Але це гарантує, що дитина дійсно буде ситою хоча б тому, що зможе вибрати, що саме їй до смаку.

І тут ми повертаємось до початку нашої розмови. У нас в школах модель такої собі радянсько-армійсько-тюремної їдальні. Всім все однакове і плювати, що там тобі до смаку! Не живуть так в цивілізованому світі. І це не питання фінансів, а питання точки зору. Шкільна їдальня – місце споживання корисних речовин чи місце задоволення?

Звичайно, простіше сказати, що все це «панські витрибеньки» і залишити все, як є. А як є? Є діти, які не люблять шкільні їдальні, бо це просто несмачно. Для них персонально несмачно. Бо хтось ненавидить рибу, а хтось не може без макаронів. А шкільній їдальні на це байдуже.

Нагадаю. Ми не про благодійні організації говоримо. Про серйозний бізнес. Так може, варто примусити цей бізнес нарешті подивитись, який рік на вулиці? Може, варто примусити цей бізнес заробляти на створенні смачних альтернатив, а не на безальтернативності? Може, варто бодай почати думати про це?...

Оригінал

Освіта.ua
17.03.2017

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Владимир Бойко
"такої собі радянсько-армійсько-тюремної їдальні. Всім все однакове і плювати, що там тобі до смаку!" прокоментую цей шмат жовчі. в радянській школі все було розраховано по науці (білки там м.ясо вуглеводи молоко натуральне та інше), сучасним столовкам та харчам надто далеко то того "тюремного" рівня, скільки м.яса в сучасній ковбасі? скільки молока в молочці? яка якість сучасних добривами пічканих овочів? а по "тюремно-совковим стандартам" кормились всі оті пузані шо зараз при владі і добре кормились, та й сам автор певно відкормив морду ще при "совку", до того ж жрали безкоштовно. пише автор "варто примусити цей бізнес заробляти на створенні смачних альтернатив" то іди і продавай пивко в школі, може хто пивка захоче з суриками, клоуни реформаії
Светлана Прилепская
Для Владимир Бойко: Завтрак у шкільній їдальні у 70-ті роки коштував 20 коп., обід - 25. Це щодо "безкоштовно". Мене примушували пити кип’ячене молоко, яке я не переношу, а потім дивувалися, чому мені погано, бо за мене вирішували, що мені потрібно, а що мені не потрібно. Саме про це стаття. Про примусовість, про відсутність права вибору. "Їж, що дають" - гасло не лише шкільних їдалень, а й всього подальшого життя. І ваше намагання образити оппонента саме звідти.
Владимир Бойко
то що вас примушували пити молоко не робить совкову епоху поганою, (треба було не ковтати)
Коментувати
Роман
Для того щоб нормально вчитися, дитина повинна якісно харчуватися. Більшість дітей хворі і їх здоров’я залежить від якісної їжі - не пережареної і не надто гострої. В деяких школах їжа приготовлена дуже недбало і неякісно. Байдужість і безвідповідальність влади в цьому питанні вражає.Діє за принципом - все найкраще собі, іномарки, наддорогі будинки, мільйонні рахунки в офшорах, а все найгірше дітям.
Pasufik
Для Роман: До чого тут влада? Саме батьки мають вимагати від адміністрації школи такого виду харчування, який вони вважають доцільним. Підприємець організує будь - яке харчування, якщо воно приноситиме йому якийсь прибуток. Ну не будуть кухарі працювати у їдальні безкоштовно. Щодо поганої роботи шкільних їдалень, то тут причини на поверхні- яке фінансування, така і якість. Роман правий, кефіром і булочкою не можна замінити повноцінне харчування дитини, особливо, коли вона в школі 6-8 годин. Існує пряма залежність від кількості учнів: у великих школах харчування завжди організоване краще, у малих -гірше або взагалі погано. От і Вам і робота батьківського комітету, який часто більше переймається збором готівки для директора школи, ніж якісним харчуванням для своїх же дітей.
Коментувати
мнение
Простой вопрос: "Для чего ребенок ходит в школу?"... Так все-таки: УЧИТЬСЯ или СЫТНО есть?... Ответ есть в народной мудрости: "СЫТО БРЮХО, К НАУКЕ ГЛУХО".... Перекусить в школе ребенку необходимо, потому достаточно (при нашей бедности) - " чай-компот-кисель-молоко-кефир" и "булочка" - все. Но когда нет даже этого, у отдельных руководителей школ, то это бездушие человека не на своем месте. Ну, а "элитные" школы и их родителей заботят другие вопросы, вопросы "МЕНЮ" - их Право.
Роман
Для мнение: Проста відповідь, а дитина це людина чи ні? Ви самі витримали би на булці і кефірі 7 уроків від 8 до 16 години? А потім у дітей звідкісь беруться гастрити, виразки шлунку і інші хвороби.Щоб мати сили вчитися потрібно нормально харчуватися, а народну мудрість залишіть для тих часів коли люди були в кілька разів здоровіщі і міцніщі, тоді вони мали сенс.В англійських школах,турбуючись за здоров’я дітей, їжу навіть не смажать, а печуть чи варять.
мнение
Так росла я и мой сын. Но папа всегда готовил завтрак, без него меня не отправляли в школу. У нас не было у детей ожирения и выглядели подростками все дети, а не тетями в 13-15-18 лет. Нас легко было отличить от взрослых людей. Не болели ни учителя, ни учни. А хворобы чаще от переедания, от лени родителей, а не государства. Подумайте сами, пережив голод и холод в трудные военные годы, наши деды и бабуси здоровее нашего поколения . Думайте.
Коментувати
василь
бред невігласа не хочу навіть коментувати, бо людина що розуміється на організації шкільного харчування , закупівлі продуктів такого не напише. шкода що невігласи в основному керують.
В советской ГОРОДСКОЙ
школе питание было платным всегда. Кроме молока (но не факт).Сельские ученики за собственное питание ПЛАТИЛИ собственной же РАБОТОЙ месяцами на сельских полях (колхозных и совхозных, без разницы).КТО придумал ,что питание в постсоветской Украине должно быть бесплатным.Пусть и для начальной школы? Тот, кто пытается утихомирить население? Тот, кто пытается таким образом манипулировать сознанием? Тот, кто на этом бабло имеет(покольку это НЕ заработок)?
Владимир Бойко
Для В советской ГОРОДСКОЙ: в тюрмі, арміі, лікарні харчування безкоштовне, то чому в школі має бути платне? я плачу податкі які ідуть на харчування салдафонів та хворих зеків а дитита в школі має карячиться 8-м годиний робочий день ще й платить за обідню перерву, це не є добре
Коментувати
Pasufik
Ця тема має бороду ще з радянських часів. Усі звикли, що шкільне харчування має бути дешевим. Це досягалося за рахунок низьких націнок та дешевого набору продуктів,навіть вага порції строго регламентувалася. Тепер шкільне харчування-приватний бізнес, без будь-яких скидок та преференцій, а психологія споживача залишилася старою. Шкільна їдальня - це підприємство закритого типу з непередбачуваним попитом:ви приготували різні страви, але одні купили, а інші залишилися. Куди їх подіти? Списати на витрати? Страви стануть ще дорожчими, а попит ще меншим. Тому смакові уподобання дітей ніколи не будуть задоволені на 100%, підбирають так званий усереднений асортимент, який може сподобатися більшості і готують у кількості, яка гарантує реалізацію без залишку. Задовольняти бажання дітей можна лише у випадку попереднього замовлення на обіди з авансовою оплатою, якщо батьки мають достатньо грошей, щоб оплачувати їх вартість. З примусом нічого не вийде, ніхто не буде працювати собі на збиток.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!