Osvita.ua Блоги М. Гончаренко: «радянські шори» сучасної вищої освіти
М. Гончаренко: «радянські шори» сучасної вищої освіти

Недержавні ВНЗ навіть не допускаються до участі у конкурсі при розподілі державного замовлення

М. Гончаренко: «радянські шори» сучасної вищої освіти

Автор: Гончаренко Михайло, виконавчий директор Конфедерації недержавних вищих закладів освіти України, доцент.

Вже більше двадцяти п’яти років немає Радянського Союзу, в Конституції якого було визначено лише дві форми власності: державну та колгоспно-кооперативну. У незалежній Україні ще в липні 1992 року Верховною Радою до Закону України «Про власність» було внесено термін «приватна власність», при цьому у статті 2 цього закону було чітко зазначено, що Україна «створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту».

За роки незалежності в Україні була створена і розвинулась ціла мережа сучасних приватних інститутів, університетів та академій (80 вищих закладів освіти), у яких на сьогодні навчається більше 100 тисяч студентів і працює майже 10 тисяч викладачів та вчених.

У приватних вишах України на сьогодні здобувають не лише вищу юридичну та економічну освіту, у них також навчаються майбутні медики, педагоги, філологи, історики, філософи, програмісти, архітектори, дизайнери, художники, хореографи, режисери, актори, журналісти, спеціалісти із фізичної і соціальної реабілітації та інші.

У недержавних вищих навчальних закладах також готуються майбутні наукові кадри нашої держави: аспіранти та докторанти, працюють спеціалізовані вчені ради з захисту кандидатських та докторських дисертацій. Провідні приватні університети та академії України здійснюють і широку наукову та науково-технічну діяльність, в т.ч. беруть участь в реалізації міжнародних наукових і науково-технічних проектів.

І незважаючи на це, у сфері вищої освіти в Україні і на сьогодні має місце фактична дискримінація приватних вищих навчальних закладів з боку держави (у питаннях оподаткування, при розподілі державного замовлення на підготовку фахівців, в питаннях пенсійного забезпечення науково-педагогічних працівників тощо).

Коли така дискримінація мала місце на початку 90-х років, то це можна було пояснити інерційністю державної системи − «залишками соціалістичної радянської системи», коли підприємства індивідуальної, кооперативної та колективної форм власності (термін «приватна власність» тоді взагалі не вживався) обкладалися додатковими державними податками та зборами.

Але з часом така дискримінаційна ситуація не змінювалась, незважаючи на всі розмови про рівність форм власності та гармонізацію законодавства України до норм законодавства країн Євросоюзу.

Після прийняття Податкового кодексу України (2011 рік) до податку на землю, який серед вищих навчальних закладів мають сплачувати лише приватні, додався ще й податок на нерухомість з такою само дискримінаційною нормою.

Багато розмов та обіцянок з боку українських урядовців та політиків було стосовно того, що нова редакція Закону України «Про вищу освіту» (липень 2014 року) надасть рівний доступ до державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою для вишів недержавної форми власності як це передбачено статтями 44 та 72 вказаного закону. Закон чітко встановив, що абітурієнти самі мають визначати ті вищі навчальні заклади, у яких би вони бажали здобути вищу освіту за державним замовленням. Рівність прав вищих навчальних закладів додатково підтверджена і в статті 32 цього закону.

Але вказані законодавчі норми та гарантії так і залишились деклараціями. Недержавні інститути та університети навіть не допускаються до участі у конкурсі при розподілі державного замовлення у сфері вищої освіти.

Крім того, нова редакція Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (листопад 2015 року) хоч і визначила рівність прав наукових установ державної, комунальної і приватної форм власності (стаття 7), проте стаття 37 вказаного Закону залишила несправедливі умови фінансування пенсій наукових і наукових педагогічних працівників недержавних наукових установ та вищих навчальних закладів.

Мабуть, якісь приховані стереотипи та традиції радянської «державно-колгоспної системи» вже більше чверті століття після розпаду Радянської імперії не дозволяють українським урядовцям реалізувати принцип рівності вищих навчальних закладів всіх форм власності перед законом. Сфера вітчизняної вищої освіти, незважаючи на всі розмови про європейські реформи, і досі, на жаль, залишається таким собі «острівцем соціалізму», системи, яка допускала існування підприємств інших форм власності, крім державної, але ставила їх в заздалегідь нерівні умови з державними суб’єктами господарювання.

Ця сфера розвивається, але її розвиток штучно обмежено «радянсько-соціалістичними шорами» стосовно реальних прав недержавних вищих навчальних закладів.

Освіта.ua
16.03.2017

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
микола
В Україні всі Виші так дискредитували себе , що більше половину із них потрібно терміново закрити. У більшості приватних вузів навчальний процес проводять викладачі, які слово ...й пишуть із м’ягким знаком, я вже мовчу, про куплнені за 100 тис, які-небудь дисертації
Викладач
Мав нещастя проводити один семестр пари у приватному вузі. Так і не навчив деяких його студентів знаходити похідну від х в степені п. Записав в одному стовпчику функції: х в квадраті, х в кубі, х в четвертому та х в п"ятому степені, а поруч у другому стовпчику - похідні перших трьох із них, і запропонував заповнити вільну клітинку другогго стовпчика. Але все безуспішно. Прийшовши додому, запропонував це ж завдання сусідській п"ятикласниці. Звісно, без використання терміну "похідна". Як ви вже, напевно, здогадалися, відповідь дитини була буквально миттєвою. То, можливо, й не потрібно ображатися багатьом приватним вузам, за відсутність у них державних замовлень. У всякому разі, в державних вузах поки що хоч цього вдається навчити кожного студента.
Tet-a-tet
Державний статус НЗ - це завжди гарантована кормушка для відповідних чиновників. МОН тому так тримається за держ.власність НЗ, бо інакше їх не буде стільки потрібно. Хто ж рубає гілку на якій сам сидить. Оце лоббі і робить усе для того,щоб приватні НЗ були якнайбільше залежними та безправними. Скільки державних ВУЗів не мають ніяких умов для підготовки сучасного спеціаліста, але їх продовжують підживлювати, аби вони не померли своєю природною смертю. Звичайно, ВНЗ національного значення повинні бути на бюджетному фінансуванні. Але навіщо держава піклується про галузеві ВНЗ в умовах хронічного браку коштів на їх повноцінне утримання залишається тільки дивуватися. Якщо нафтовидобувній промисловості потрібні спеціалісти, то нехай"Нафтогаз" і фінансує утримання свого НЗ. От і вся математика.
Grigory Kravchenko
Людмила Вы правы. Все об этом знают но помалкивают. В бюджетных организациях и сфере управления давно уже сформировались семейные династии. Фактически гос. органы превращены в приватные "свечные заводики". В особенности "на хлебных местах", прокуратура, судебная система, МВД (управления), фин. инспекции, таможня, налоговая служба и даже "слуги народа". И тут напрашивается вопрос. Не пора ли народу, за плохую работу, воровство, коррупцию, пороть этих слуг кнутом на конюшнях?
людмила
Так у нас нету Государства!!! Как чиновнику угодно, так и командует. А коль надо обворованный бюджет пополнить, фантазии хватает...

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!