Олег Охредько: «верховна» маніпуляція

Автор: Олег Охредько, експерт, аналітик Центру громадянської освіти «Альменда».

2 березня 2017 року Інтернет вибухнув інформацією про те, що Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях та у населених пунктах на лінії зіткнення».

Всі провідні ЗМІ розмістили інформацію, яка була отримана від прес-служби Президента України або від провідних інформаційних агенцій. Заголовки статей були різні («Молодь з окупованих територій отримала важливі пільги», «В Україні посилять соцзахист дітей з окупованих територій», «Порошенко посилив соцзахист дітей з окупованих територій», «Молоді з окупованих територій дозволять безкоштовно навчатись та жити в гуртожитках та інші). І всі статті практично дослівно цитували інформацію з сайту Президента України або його сторінки на Facebook.

Так от, ЖОДНОГО ВІДНОШЕННЯ до дітей з окупованих територій цей закон не має! Якби журналісти не калькували інформацію, а спробували хоча б її перевірити, то вони б це побачили. Тоді що ж підписав Петро Порошенко?

Сам Закон України № 1838-VIII був прийнятий 7 лютого 2017 року і має розмір ОДНІЄЇ сторінки. Він стосується внесення змін до п’ятьох Законів України, а саме «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про вищу освіту». До всіх вищевказаних законів вносилася тільки одна правка, додавалася одне словосполучення, яке стосується «лінії зіткнення» («територія населених пунктів на лінії зіткнення» або «діти, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення»).

А до чого тут окуповані території? А ні до чого. Просто взяли і додали в назву закону два слова – «окуповані території», хоча спочатку назва законопроекту була трохи іншою - «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки дітей, які постійно проживають в зоні проведення антитерористичної операції у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення». Для чого була змінена назва, важко сказати, проте вона має «благозвучний» зміст. От і виходить, що відбувається звичайна маніпуляція словами, а сотні батьків та дітей на окупованих територіях починають терміново шукати, що ж їм в черговий раз «пообіцяла» держава.

І на останнє, що ж все ж таки обіцяє держава для дітей з лінії зіткнення? Відповідно Законів – це і можливість отримання документів про освіту, і вступ до вищих навчальних закладів, і можливість отримання стипендії, і поселення в гуртожитку, і багато чого іншого, але …

У підписаному Президентом Законі є другий пункт, який говорить, що все це буде надано, коли Кабінет Міністрів України у місячний термін «забезпечить прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону». А все це вже проходили, адже схожа ситуація була із Законом України №425, прийнятому у 2016 році для дітей з окупованих території, в якому все це обіцялось. Але державі потрібно було півтора роки, щоб прийняти відповідний Порядок, а потім виявилось, що прийнятий документ вступає в протиріччя з Законом (дивись «Розвели як кошенят» по кабмінівськи: пільги для студентів-переселенців (аналіз документу)).

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що з однієї сторони прийнятий Закон робить багато для дітей з фронтиру, але навіть з цієї благородної справі «державні мужі» зробили для себе PR-компанію. На жаль потрібно констатувати, що наші журналісти поки що далекі від «донесення істини» і дуже легко піддаються маніпулюванню.

P.S. Лінія зіткнення, також Лінія розмежування — демаркаційна лінія на території Донецької та Луганської областей, фактично буферні зони із підконтрольними Україні населеними пунктами та територіями, в яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, тобто із територіями самопроголошених ДНР та ЛНР.

Термін «лінія зіткнення» (або «лінія розмежування») застосовується відносно подій збройного конфлікту (від 2014 р.) на території вказаних областей. Постанови Кабінету міністрів України (наприклад, про перелік населених пунктів) використовують, але не розтлумачують цей термін.