Osvita.ua Блоги В. Бєлий: проблеми реформи управління освітою
В. Бєлий: проблеми реформи управління освітою

Проблема законодавчих компромісів заводить спроби осучаснення освіти у глухий кут

В. Бєлий: проблеми реформи управління освітою

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Передбачається зосередити увагу саме на проблемах управління
школою та системою загальної середньої освіти,
механізмах вирішення ключових проблем української школи.
Експертне обговорення: «Ключові проблеми української школи» 17 лютого 2017 року
Реанімаційний Пакет Реформ.

Наша перша проблема полягає у тім, що управляти школою апріорі не є можливим. Можна управляти діяльністю школи. Натомість більшість керівників школи бачать себе у першу чергу саме управителями закладу та його працівниками, а не менеджерами, тобто організаторами, діяльності закладу. До цього ж звикла й більшість педагогів та школярів, бо, окрім радянської та пострадянської моделі організації освіти, іншої не бачили.

Другою проблемою є те, що існуюча управлінська практика дозволяє, з одного боку, одноосібне прийняття рішень керівником школи з причини існування міфу, що лише він є персонально відповідальним за «все, що відбувається у закладі», а з іншого, ця практика допускає втручання у плани та порядок діяльності закладу безлічі позашкільних посадових осіб. Починаючи з представників різних рівнів влади, депутатів, контролюючих органів, обслуговуючої цей самий заклад бухгалтерії, і закінчуючи ситуативними «громадськими» групами батьків, котрі не завжди відзначаються чистотою помислів.

Третя проблема є «зонтиком» для перших двох та ще безлічі похідними від цих базових негативних чинників організації управління у нових умовах політико-ціннісної незрілості пострадянського українського суспільства. Вона полягає у тім, що, з одного боку, існуюче освітнє законодавство про школу не відповідає викликам часу, а з іншого, процес творення нового демонструє нездатність впливових щодо його здійснення осіб сформулювати дійсно нові регуляторні норми діяльності в однозначно демократичній ціннісній парадигмі.

Ця нездатність до формування умов, сприятливих для осучаснення системи управління освітою, засобами законодавства витікає з відсутності громадсько-політичної волі до протидії спробам компромісу зі старими авторитарними цінностями, які за своєю природою є несумісними з принципами демократичної освіти.

Одним з прикладів цього є реакція законодавців на актуальну потребу законодавчого забезпечення державно-громадської чи громадсько-державної форми управління тими чи іншими сегментами діяльності як закладів освіти, так і освітньої системи в цілому.

Останнє є тією четвертою проблемою, за якої входження у стан глибокого компромісу із взаємно протилежними цінностями практично здійснюється руками тих, хто покликаний доопрацювати новий законопроект. У результаті «гарячих і плідних» дискусій на засіданнях робочої групи зупиняються на формулюванні змісту багатьох принципових статей у якомога загальній формі на рівні теоретичних визначень, що і як «правильно» називається, уникаючи визначення чітких меж їх застосування та конкретних санкцій за порушення чи ігнорування.

Стандартним інструментом такої законотворчої тактики типу «відкладемо цю чутливу для суспільства проблему на потім» є формулювання: «…. регулюється спеціальним законом» та «… здійснюється згідно чинного законодавства».

І це попри те, що для багатьох поширених освітянських проблем у «чинному законодавстві» нічого придатного для рішення спорів з повноцінним врахуванням освітянської специфіки фактично нічого й немає.

Ця проблема законодавчих компромісів, котрі допускають щодо одного й того ж сьогодні «Ні», а завтра «Так», заводить спроби осучаснення змісту діяльності системи у глухий кут. Система втрачає шанси на вирішення проблем інституційно-системної природи.

Яскравим прикладом останнього стала ситуація з доопрацюванням багатостраждального рамкового закону «Про освіту». Попри те, що його головною метою є узгодження структури і змісту освіти з демократичними цінностями та зняття суперечностей, неузгодженості та протиріч між її різними рівнями та сегментами у «тілі» цього законопроекту, постійно росте кількість позицій, що формулюються або «у порядку, визначеному законодавством», або «визначається у спеціальному законі».

На даний момент таких позицій вже (УВАГА!) – 112.

Не дивуймося потім, що за такого законодавчого підходу час існування недолугої пострадянської системи управління освітою буде лише подовжуватися, чим щодня переводитиме її у ще більш проблемний стан.

Оригінал

Освіта.ua
16.02.2017

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Феміда
В школах потрібно ввести один предмет, який вирішить ряд проблем сьогодення, як Вчителя так і Учня, що навчить розуміти, жити, відповідати, захищати, володіти, заробляти, боротися, контролювати, дисциплінувати... Право, Правознавство. Вчитель і учень не знають своїх прав і обов*язків, учень не знає законів суспільства та правил життя, а не знання вчителя і учня - це відповідальність всіх Це життя дитини! Права: освіта, відпочинок, медицина, соціальний захист, праця, власність!
Pasufik
Для Феміда: Мудрі люди усе нам написали, чого ж ми такі не поворотливі і не виконуємо завіщану мудрість? А не вигідно жити по-правді,- бідним не будеш, а от багатієм точно не станеш. Марнославство як диявольський витвір має більшу силу над нашим розумом ніж мудрість любові до ближнього. Так і живемо, згадуючи про благочестивисть на Різдво і на Пасху!
Феміда
Для Pasufik: Філософія, Біблія... Незнання закону не звільняє від відповідальності. Для того щоб людина поважала закон, завіщану мудрість вона повинна не тільки його знати і розуміти...мовчати мудрість, слово мистецтво правди, сила яку має кожна нація...
Коментувати
Система
Якщо забрати у дитини право на освіту вона захворіє, а якщо забрати у дитини її права вона... мовчатиме! - Навчати дітей, відповідь урок Правознавства, Права з 1-12 класи! Практична мета та змістовність, відповідність викликам сьогоднішніх проблем і конфліктів. Відповідальність батьків, дітей, вчителів, системи за порушення прав дітей всіх!
Родион
Освітою всі можуть управляти: і торгаш в вільні від базару дні, і дядько Гриша трудовик, і гламурне кісо, що і дня в школі не працювало, і динозавр на сьомому десятку років. Освіта ж не реактор, що бабахне через дураків за пультом, і навіть не будинок, що завалиться через криворукого прораба. Мабуть в жодній галузі не можна так замаскувати недолугість і профанство управлінців, як в освіті.
Pasufik
Необхідно раз і назавжди вирішити- об*єм знань потрібно перевіряти чи ні, і які це матиме наслідки. А способів оцінити знання учнів може бути багато і це не є глобальною проблемою в освітньому процесі. Справжньою бідою є відсутність належної мотивації до навчання, стремління без належних зусиль отримати диплом, а не кваліфікацію. Знання перестають бути цінністю, на їх місце приходять лицемір*я, утриманство, блат,купівля посад і т.д. І що на цьому фоні наші філософствування про середній бал атестату,накопичувальні оцінки і т.п. коли ніякого вирішального значення для кар*єри людини вони не матимуть у майбутньому. Наше життя стало проходити за законами"базарної торгівлі", яка культивує зовсім інші цінності.
вчитель
Пане Володимире! Цікаво,а що Ви думаєте про відмову оцінювання знань учнів у1-8 класах? Невже й справді станеться національна катастрофа? Невже й справді мотиваційна роль оцінки, яка,на мою думку пригнічує дитину, переважає те солодке почуття свободи дитини, коли вона робить саме з задоволенням те,що хоче... Може ця проблема заслуговує хоч би на обміркування?
Владимир Белый
Для вчитель: Так, ця площина реформування є більш ніж доречною задля відмови від оцінки як батога для поточної діяльності. Ваше бачення повністю корелює з тією правдою життя, що шкільна оцінка певного учня від різних його вчителів є не більше ніж інформаційний індикатор його навчальної діяльності та рівня самосвідомості у ставленні до навчання ДЛЯ його батьків та нього самого перед їхніми очима. У більшості країн світу це прямо враховується, а тому там і не має класних журналів з якби офіційними оцінками. Натомість практикуються такі засідання педрад, на яких вчителі кожної дитини всіх класів у визначений термін зустрічаються з батьками у присутності учня, щоб повідомити їх про цей поточний стан. У цифровому та якісному вимірі до цих засідань, окрім зауважень вчителя, адміністрація має результати власних неупереджених моніторингових оцінювань. Нас чекає перехідний етап до усвідомлення - шкільна оцінка вчителя є лише інформаційною, а ніяк не якоюсь підсумковою і новий тому порядок.
Олекса Позняк
Для вчитель: у нас тих що роблять у школі усе що хочуть з задоволенням і так валом.Прийшов, поїв, уроки зірвав, музичку послухав, учителя обматюкав у своє задоволення та й пішов відпочивати від важкої шкільної науки. Декого хоч оцінка стримує ...
Педагог
Для вчитель: З задоволенням всі хочуть відпочивати і аж ніяк не вчитися. Дивлячись на той бардак і демагогію, яку розводять "великі учені" від педагогіки, уже самому хочеться все кинути і піти в іншу сферу працювати, де більш-менш стабільно або принаймні не вимагають кожного дня міняти "вектори".
Коментувати
Nedolya
Проблема керівництва освітою пов’язана з тим, що управління здійснюють місцеві, районі та обласні відділи освіти і фінансується вона з місцевих бюджетів. Тому щоб не намагалися робити в МОНУ, вплив на ці управління обмежений. Навіть якщо кроки до реформи школи будуть обґрунтованими, переламати систему управління навчальними закладами на місцях буде проблематично, бо хто сплачує, той і замовляє музику. Реформи потрібно починати зі зміни в управлінні вищої (МОНУ) та середньої ланки освіти (всеОНО) - інакше імітація буде продовжуватися, а гроші швидко закінчаться.
о предложении вчителя
"то приведёт к национальной катастрофе, поскольку знающих, умеющих учиться людей В ЭТОЙ СТРАНЕ не будет вовсе. Не следует тупо копировать опыт той же Финляндии или Швеции. НАм до них, как до Луны рачки. Ни общественные отношения не сложились таким образом, ни экономические. Что же вы все кричите :"Сделайте нам так, как у них", не подумав о том, что ОНИ прошли ЗНАЧИТЕЛЬНЫЙ путь к тому, что имею сегодня. И это путь без голодомора и колхозного крепостничества впоследствии,приведшего к крепостничеству учительскому в 90х и в сельских школах,максимально распространившемуся по территории страны всей. Никакого здоровья детей таким образом уберечь не получится. А вот сформировать аморфную массу, не способную ни на что - да.
Олекса Позняк
Для о предложении вчителя: а от безделья к наркоте один шаг - проверено давно
Коментувати
вчитель
колеги! Пропоную до глобальних змін в новій українській шлолі:ВІДМОВИТИСЯ ВІД ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ У 1-8 КЛАСАХ.А В 9 КЛАСІ ПРОВОДИТИ АДЕКВАТНЕ ОБ"ЄКТИВНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З ВИДАЧЕЮ СВІДОЦТВА. В 10-12 КЛ.- АТЕСТАТА.М з Вами збережемо психічне здоров"я дітей і педагогів. В жодному виді діяльності людина не знаходиться в такому психічному напруженні,розуміючи,що щоуроку її можуть викликати до дошки і виставити оцінку. А У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВЗАГАЛІ НІХТО НЕ ВІДЧУВАЄ НІЯКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.ОТ ТАМ, ЯКРАЗ,ЩОГОДИНИ КОНТРОЛЮЮТЬ СВОЄ ЗДОРОВЯ, СВОЇ СТАТКИ,А НЕ ТЕ,ЩО ЗРОБИЛИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ.прошу, подумайте, і підтримайте ініціативу.
Олекса Позняк
Для вчитель: Внук плохо учится, стыдно?
директор
для ОЛЕКСИ: так ви додатково попрацюйте з своїм внуком.Наш на 5 курсі
ага,вчитель,що
Для директор: переконує навчати дітей й не оцінювати рівень їх знань, та ще й директор - коло претендентів на авторство видачі документів про освіту через певну кількість років в незалежності від рівня знань звужується
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!