Микола Хоменко: досить реформувати освіту для освіти

Автор: Микола Хоменко, заслужений працівник освіти, заступник директора ДУ НМЦ «Агроосвіта».

Делегування повноважень, або як вирішується питання з молодшим спеціалістом

«Два кроки назад, один крок вперед», – дещо перефразований вислів відомого отримувача вищої освіти екстерном, апологета свободи, братства і рівності.

Власне кажучи, це те, що ми маємо сьогодні з молодшим спеціалістом. З вищої освіти, проскочивши попередній рівень середньої спеціальної, опинилися в професійно-технічній. Два роки потому пройшли в дискусіях.

У технікумах і коледжах розмірковували, як ці зміни вплинуть на престижність навчального закладу, у вищих інстанціях визначились, як вийти з ситуації, яка, на перший погляд, була досить простою – цей рівень підготовки перевести в професійно-технічну освіту, «звільнивши» вищу і підсиливши професійну.

Згадаємо, що понад двадцять років реформували молодшого спеціаліста під вищу освіту – інтегровані навчальні плани і програми, кредитно-модульна система, кадровий потенціал, ступенева безперервна освіта, університетські центри з відповідними структурами – і це далеко не повний перелік того, що зроблено.

А нині що? На останньому засіданні Комітету ВР один з депутатів заявив, що запровадивши ЗНО для випускників коледжів, запобігаємо корупційній складовій під час вступу в вищий навчальний заклад?! Дехто сором’язливо нагадав, що в університети зараховують 30–40 відсотків молодшого спеціаліста. Дуже тихо про це сказано. А було б добре, щоб 70–80! Тоді б ми мали якісну вищу освіту, за яку так всі переймаємося.

Один з попередників реформаторів говорив, що необхідно стрімко бігти, щоб залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, необхідно бігти в два рази швидше. Куди потрапити? Та ніхто нас ніде не чекає, й інтеграція в європейський освітянський простір з конвертованим дипломом залишилась лише мрією. А щодо того, як бігти, то ми можемо позмагатися лише з нашою молоддю, яка біжить на навчання в Польщу, Чехію, Німеччину.

Напевно, настає період зупинитись і проаналізувати, що зроблено за роки незалежності. З чимось погодитись, від чогось відмовитись, а до чогось повернутись. Перестаньмо все руйнувати дощенту, а потім…?

Повертаючись до тих кроків, про які говорилось на початку, якщо зробили два назад, то зробимо нарешті крок вперед: давайте надамо статус підготовки молодшого спеціаліста рівню вищої професійної освіти. Компроміс? Напевно так. І нічого боятися терміна «вища професійна освіта» і дивитись на технікуми зверхньо – на що зазіхнули! 25 років були в вищій освіті, до цього готували педагогічні колективи, а тепер зась?

Напевно, слід перестати реформувати освіту для освіти і милуватися примарними успіхами, а поставити на чільне місце молоду людину, яку хочемо зробити професійно підготовленою, інтелектуально розвиненою, комунікабельною та інтегрованою в світовий економічний і соціальний простір.