В. Бахрушин: необ’єктивне оцінювання є порушенням

Треба шукати нові відповіді на традиційні запитання: що, як і хто саме має здійснювати оцінювання

В. Бахрушин: необ’єктивне оцінювання є порушенням

Автор: Володимир Бахрушин, головний експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакету реформ.

Одним з важливих видів порушень академічної доброчесності є необ’єктивне оцінювання. У широкому розумінні це будь-яке оцінювання, що здійснюється в академічному середовищі – оцінювання здобувачів освіти, викладачів, науковців, закладів освіти, керівників, органів управління тощо.

Сьогодні однією з найбільш актуальних і гарячих проблем в цій сфері є оцінювання студентів викладачами. Це, насамперед, зумовлено, запровадженням нової системи призначення стипендій.

Попередня система мотивувала студентів боротися чесними і не дуже чесними способами за отримання конкретних оцінок. Оцінки одного студента формально ніяк не впливали на можливість отримання стипендії іншими. Тому студенти іноді ще могли заступитися за товариша, якому незаслужено поставили двійку. Але майже ніколи не оскаржували незаслужено завищених оцінок одногрупників.

З цього року стипендії призначають не за середнім балом, а за рейтингом. Можна вмовити викладача поставити п’ятірки всій групі. Але стипендію все одне отримають лише 40 – 45% кращих з них. Тому значно зростає увага до об’єктивності оцінювання. У першу чергу необхідно створити прості і зрозумілі показники, критерії та процедури оцінювання з кожної дисципліни, а також процедури формування рейтингів.

Враховуючи, що визначати їх якість буде не комісія з акредитації, якій все це не дуже цікаво, а кожний студент при кожному поточному чи підсумковому оцінюванні. Тому потрібно шукати нові відповіді на традиційні запитання: що оцінювати, як оцінювати, хто має здійснювати оцінювання.

Що ми маємо оцінювати – дисциплінованість та лояльність студента, збіг його відповідей з текстом підручника або конспекту лекцій, зазначені у програмі дисципліни результати навчання чи щось ще? Чи завжди порушення дисципліни студентами, їх критичне ставлення до конкретних викладачів, кафедр чи ВНЗ заслуговують на погані оцінки?

Можливо, іноді проблеми не в студентах, а у викладачах, які не завжди розуміють, що за 30-40-50 років, які минули після закінчення ними вищих навчальних закладів, Україна і світ дещо змінилися?

Чи у викладачах, які намагаються вчити студентів тому, що самі знають не з власного досвіду (наукового, виробничого, …), а лише з чужих книжок. А якщо оцінювати результати навчання, визначені, як передбачає сучасна модель, через компетентності випускника, то відразу виникають інші запитання.

Як формулювати ці результати, як їх оцінювати? Чи готові викладачі визнавати передбачені програмою результати навчання, здобуті не на їх лекціях, а в якійсь інший спосіб? Чи готові студенти визнавати такі результати навчання у своїх товаришів, яких вони не бачили на лекціях?

Ми знов повертаємося до дискусій про те, хто і як має оцінювати – свій викладач, інший викладач, декілька викладачів, комп’ютер. Очевидно, що комп’ютер може оцінити далеко не все. Чи можливо, наприклад, за допомогою комп’ютерних тестів оцінити здатність до критичного мислення чи здатність проводити дослідження? Чи завжди інший викладач може якісно оцінити результати навчання з чужої дисципліни? Особливо, коли йдеться про спеціальні дисципліни на старших курсах.

Імовірно, для різних дисциплін і спеціальностей ми отримаємо різні відповіді, а в багатьох випадках навіть в межах дисципліни треба буде поєднувати різні форми і методи оцінювання.

Ще більш актуальними в цих умовах стають проблеми забезпечення права студентів на вибір дисциплін на основі достатньо повної і якісної інформації про ці дисципліни. Але відразу постає і ще одне запитання, відповіді на яке сьогодні немає – як забезпечити порівнянність оцінок з різних дисциплін при формуванні рейтингів?

Значна частина зазначених проблем не може бути вирішена виключно формальними методами. Обов’язковою умовою їх вирішення є забезпечення академічної доброчесності і викладачів, і студентів, і органів управління ВНЗ.

Якщо ж ця умова не забезпечена, то й надалі будуть виникати конфлікти, подібні до того, що стався в одному з провідних університетів за результатами минулої сесії, де велику групу студентів відрахували формально за академічну неуспішність.

А на думку багатьох з цих студентів – за надмірно активну громадську діяльність. Чи за критичні оцінки окремих викладачів.

Хто правий в цій ситуації, а хто неправий, зі сторони розібратися неможливо. Бо об’єктивних критеріїв оцінювання немає. Але той факт, що деякі з відрахованих студентів півроку тому з високими балами вступили за державним замовленням до магістратури, принаймні ставить під сумнів твердження, що відраховували лише хронічних двоєчників.

Досить показовим є мовчання органів студентського самоврядування ВНЗ і факультету, одним із завдань яких, згідно із Законом про вищу освіту, є захист прав та інтересів студентів. Вони могли б підтримати відрахованих студентів, чи частину з них, чи адміністрацію.

Але обрали найгірший варіант поведінки – не помічати подію. І це є свідченням того, що академічній доброчесності і, зокрема, об’єктивному оцінюванню їх поки не навчили.

Оригінал

Освіта.ua
13.02.2017

Популярні блоги
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
І. Лікарчук: замість виховання – шароварщина і звіти Виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
спец
Так от які діла у наших вишах. Це просто жах! І це йде зі шкіл. Ніколи не треба довіряти оцінюванню, в ньому закладена суб’єктивність плюс тиск на викладача.
merka
Если дан ПРАВИЛЬНЫЙ ответ, то в ОБЪЕКТИВНОСТИ никто сомневаться не будет! Фарисейские рассуждения на эту тему как - блеф Хлестакова и Чичикова. Другой вопрос, есть Нормы оценивания по Предмету, но ПРЕПОДАВАТЕЛЬ читающий предмет, например, история, вправе (!) оценивать с элементами субъективности!!! Это его Труд вложен в голову студента, он ПРЕПОДНЕС ЕМУ доступно.////Знаю коллег, у которых речь, стилистика путана, но педантизм в оценке по соответствию нормам(!?) ЗАШКАЛИВАЕТ. Вот такая тупость работает с нами...
teren
Академічна доброчесність як проблема виникла не сьогодні. Липові дисертації, звання, академіки - це, що виникло сьогодні? Коли хвороба переросла у хронічну форму її вилікувати можна тільки хірургічним шляхом. Коли п.Квіт спробував застосувати "хірургію" чим це закінчилося? Залишається чекати на агонію, а вона буде тривалою і болісною, але як усе живе колись таки умре своєю природною смертю.
Nedolya
Для teren: У пана Квіта відсутній науковий авторитет. Він вважав, що можна спонукати до реформ і без нього. Але зміни здійснюють науковці і викладачі, а не міністерство. П. Квіту вони не повірили, бо сам типу псевдо-науковців - авторитетні наукові доробки та публікації у авторитетних наукових журналах відсутні. Тоді чому всі повинні були прислухатися до нього, лише тому що він був міністром? Хочете спонукати до змін - запропонуйте реальні зміни від справжніх наукових експертів. Липовість дисертацій, звань легко нівелювати - застосувати загально визнані норми публікацій в журналах з імпакт-фактором: наприклад, що реферуються в базах Scopus та Web of Science. Ніякі не Google Scholar і не Copernicus. Немає певного рівня і кількості публікацій - в спецради по захистам, журнали та опоненти зась. На додаток не зможеш брати аспірантів та консультувати докторантів і не зможеш захиститися. Не можеш читати дисципліни не за твоїм фахом, бо порушуєш ліцензію. Через рік-два все стане на свої місця.
Коментувати
Nedolya
Інша проблема - врахування оцінки заліку у рейтингу студента. Склав - не склав - це сутність заліку і наявність оцінки нівелює таку сутність. Систему оцінювання все ж не потрібно ускладнювати. Саме тут виникають проблеми. Щодо суб’єктивності оцінювання - то воно є природнім. Саме викладач оцінює знання і його кваліфікація для цього є основною підставою. Намагання пошуку об’єктивних способів оцінювання - це дорога в нікуди. Знання повинен оцінювати спеціаліст, рівень знань якого у певній області вищий за рівень студентів. Якщо це навпаки, тоді навіщо тримати такого викладача?
Nedolya
Погано, що виші переходять у крайності - наприклад, де-хто намагається на всі дисципліни створити ректорські контрольні-тести, щоб відзвітувати, що введені інноваційні методи "об’єктивного" оцінювання. Але така "автоматизація" шкодить вишу і викликає неприйняття волюнтаристських методів керування у викладачів та негативно впливає на рейтинг адміністрації. Не всі курси і не всі знання можна перевірити тестом, багато залежить від його якості. А де-які комп’ютерні дисципліни взагалі не тестуються - створення тесту тільки "примітивізує" способи визначення знань і та не відповідає якості знань.
Педагог
Для Nedolya: Мало того, що викладач розробляє тести, які, м’яко кажучи, не зовсім досконалі (розробляти тести повинні ківаліфіковані фахівці в області тестування), цей же викладач повинен надрукувати на своему папері всі супроводжуючі документи та тексти тестів (не менше 5-ти варіантів по 50 питань у кожному). Було б смішно, якби не так сумно...
зорепад
В МДУ-дуже популярному вузі, який прославився на всю Україну своїми нововеденнями в області критеріїв оцінювання знань студентів-ректорські контрольні роботи наказують писати тим викладачам. які реально працюють зі студентами. Цей заклад вже давно мертвий і корчиться в передсмертних конвульсіях. Деякі деканонауковці не знають, що б ще придумати щоб вилизати задньопрохідний отвір Щ. Т.Д. Це ж треба так себе не поважати, щоб таке витворяти. Та Фізеші з тою Геленою премудрою каркулятор включили і їм пофіг. Вони ж знают що все купується
Коментувати