Ігор Лікарчук: де начальства рота, там нема роботи

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

У групі «ДУП:ШКОЛА» мене попросили висловити свою точку зору стосовно ситуації, коли районні управління освіти вивчають «стан викладання» якихось предметів у школах.

Щоби довго не роздумувати, я знайшов в Інтернеті кілька десятків Положень про відділи освіти райдержалміністрацій. І коли їх прочитав, то стало недобре. Бо зрозумів, у яку трясовину затягло освіту місцеве чиновництво, і які правові невігласи працюють у відділах освіти та в більшості райдержадміністрацій.

Так, усупереч чинному законодавству майже у всіх Положеннях про відділи освіти зазначено, що вони управляють або керують школами, дитячими дошкільними і позашкільними закладами, розташованими на території району. Виникає запитання: «Що роблять там директори закладів освіти, який закон делегує право такого управління»?

Та що там директори? Управління освіти Баштанської райдержадміністрації перебрало на себе повноваження всіх вчителів району, бо серед його завдань визначено й таке: «Впроваджує навчальні плани і програми, затверджені Міністерством освіти і науки України;.. вносить пропозиції щодо застосування експериментальних навчальних планів і програм». Більше того, управління освіти береться за те, щоб «4.6. Надавати платні послуги для освітнього, естетичного та фізичного розвитку дітей».

Можливо, я помиляюся, але владні структури можуть надавати лише адміністративні, але не освітні послуги? Подібних перлів у Положеннях про районні управління освіти тьма. І через кожних два рядочки слово «контролює»... Хоч, насправді, якщо подивитися чинний Закон України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», нічого подібного там немає.

І найголовніше: жодним пунктом затверджених Положень не передбачена ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ управлінь освіти хоча б за ЩОСЬ. Тобто, керують, управляють, контролюють, надають послуги і.... ні за що не відповідають.

Оце така «цивілізована» система управління освітою в Україні. Система, яку так не хоче реформувати МОН: ні сьогоднішній, ні вчорашній, ні позавчорашній, ні поза-позавчорашній. Система, яку потрібно було ліквідувати чи повністю реорганізувати іще 10 чи 15 років тому. Але вона живе і квітне рясним будяччям на руїнах освіти. Що ж, український народ мудро каже: «Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота». Отакий пшик і у нас...

Хто може в цій ситуації розібратися й, урешті, визначити чітко і ясно, що повинні робити місцеві освітні чиновники? Й чи потрібні вони взагалі? Й зробити так, щоб школами управляли директори, а чиновники робили чиновницьку роботу, а не надавали освітні послуги...

Це під силу лише МОН та Комітету ВР з питань науки та освіти.

Оригінал