Олена Панич: усім закладам освіти потрібна автономія

Автор: Олена Панич, кандидат історичних наук, експерт Реанімаційного пакету реформ, група «Освіта-наука».

Про роботу робочої групи з законопроекту «Про освіту».

Сьогодні знову довелося переконатися, як все це небезпечно - однаково зарегульовувати приватні і державні заклади освіти.

Те, що для одних - необхідне для виживання, для інших може бути повністю руйнівним. Дискутували про права і обов'язки засновника закладу освіти.

З'ясувалося, що приватним школам потрібно, щоб їхні засновники мали право затверджувати стратегію розвитку школи, навчальний план, правила внутрішнього розпорядку, звіти і тому подібне.

Коли це робить приватний засновник - людина (чи група людей), яка власним майном відповідає за становище школи і кровно зацікавлена в її успіху, такі функції для неї доволі важливі і будуть грати на користь школі. Якщо ж віддати ці ж функції державному засновнику (скажімо, міністерству) це вочевидь лише забюрократизує процес і ні до чого хорошого не приведе.

Всім закладам освіти потрібна автономія. Без неї вони не можуть розвиватися. Тільки, от що не всі розуміють, автономія для державного закладу - це автономія від засновника (і власника), яким є держава.

Автономія приватного закладу - це автономія не від засновника (чи власника), а від регулятора, яким, знову ж таки, є держава. У приватній освіті засновник грає іншу роль, його мотивація інша, ніж у державного засновника. Тому від нього не варто захищатися так, як варто це робити від безликих державних інстанцій, працівники яких мають трохи інші інтереси.

І от, біда наша в тому, що деякі наші круті «іксперти» серйозно не розуміють цієї різниці. Їм здається природним наділяти однаковими правами і обов'язками приватного і державного засновника, за принципом «рівності прав». Хоча інституційна природа цих «акторів» різна за визначенням.

От не знаю, звідки це - чи це природна обмеженість людського розуміння, чи це тому, що так важко подолати якісь ще радянські стереотипи?..

Оригінал